МОСКОВСЬКА ВІДКРИТА СОЦІАЛЬНА АКАДЕМІЯ
Корекційно-педагогічний факультет
Контрольна робота
до курсу В«МЕТОДИКА Розвиток зорового сприйняттяВ»
В«Особливості застосування різних наочних засобів по розвитку зорового сприйняття дошкільників з порушеннями зору В».
Виконав: Ямалетдінова І.В.
Група 9-КП-4-К-07
Регістр. № ____________
Менеджер ____________
Перевірив
Оцінка ____________
Москва, 2009р.
Зміст
Введення
1. Особливості зорового сприйняття у дітей з порушенням зору
2. Розвиток зорового сприйняття сліпих із залишковим зором і використання його в процесі навчання
3. Особливості застосування наочних засобів по розвитку зорового сприйняття дошкільнят з порушеннями зору
Висновок
Список літератури
Введення
Розвиток та використання в процесі навчання зорового сприйняття у сліпих дітей із залишковим зором і у слабозорих є корінною проблемою тифлопсихологии і тифлопедагогіки.
Організація занять з розвитку зорового сприйняття в дітей передбачає застосування психофізіологічних і психолого-педагогічних методів, які спрямовані на активізацію сенсорно-перцептивних, мнемічних і розумових процесів.
Психофізіологічні методи застосовуються для стимуляції і підвищення функціональної активності зору, розвитку зорових функцій. Психофізіологічні методики спрямовані на корекцію порушень сприйняття основних властивостей предметів і зображень - форми, розміру, кольору в умовах різної адаптації та просторової локалізації. Ці методики реалізуються за допомогою спеціальних психофізіологічних стимуляторів, що дозволяють варіювати форму, колір, розмір, яскравість, контраст і змінювати умови стимуляції - адаптацію, фіксацію, частоту, час.
Психолого-педагогічні методи спрямовані на розвиток аналізу і синтезу сенсорної інформації, інтерпретації та категоризації. За способом пред'явлення матеріалу психолого-педагогічні методики ділять на предметну, зображальну, комп'ютерну, телевізійну, проекційну.
Предметна методика дозволяє розвивати зорові можливості дітей і реалізується на предметно-практичних заняттях і в грі. Предметно-практичні заняття можуть бути пов'язані з моделюванням, конструюванням, виготовленням різних предметів. Діти виконують також завдання на впізнання предметів, аналіз їх форми, розмірів, кольору, фактури. Ігри можуть бути як дидактичні, так і сюжетно-рольові, пов'язані з цілеспрямованим зорово-сенсорним вихованням.
Для розвитку зорового сприйняття використовуються різні зображення: чорно-білі, кольорові, контурні, силуетні, штрихові. У процесі виконання завдань діти аналізують, упізнають, описують, порівнюють зображення, виділяють в них подібні й розпізнавальних ознак.
Великі можливості для розвитку зору закладені в комп'ютерній техніці і телевізійних дисплеях. Спеціальна програма, введена в комп'ютер, може змінювати форму, розмір, колір, яскравість, контраст зображень, режим їх пред'явлення (статичний або динамічний), освітленість перцептивного поля.
Навчання сліпих дітей із залишковим зором за Брайлем і прагнення вчителів виключити зорове сприйняття з навчально-виховного процесу викликає сенсорно-перцептивну депривацію, що супроводжується розпадом сприйняття і пов'язаних з ним образних форм пізнання.
Однак одних корекційних занять недостатньо, так як розвиток зорового сприйняття є складною міждисциплінарної проблемою і вимагає різнобічного підходу і систематичної роботи в процесі всього шкільного навчання і виховання.
1. Особливості зорового сприйняття у дітей з порушенням зору
Зорове сприйняття - психічний процес відображення в свідомості людини предметів і явищ навколишнього світу при безпосередньому їх впливі на орган зору. При впливі предмета на очей виникає складне перетворення В«енергії зовнішнього подразнення у факт свідомостіВ», тобто в образ предмета, який і сприймає людина. Відрізнити сприйманий предмет від предметів, схожих з ним, можливо тільки при тонкій, точної і швидкої дифференцировке надходять у мозок сигналів. Цей процес можливий при достатньою анатомічної і функціональної зрілості зорового аналізатора.
Основою діяльності зорового аналізатора, як і аналізаторів інших модальностей, є взаємодія першої та другої сигнальних систем, завдяки якому людське сприйняття носить осмислений, узагальнений і довільний характер, чим відрізняється від сприйняття, властивого тваринам.
Фізіологічною основою зорового сприйняття є взаємодія різних функцій зорового аналізатора і утворення на цій основі умовних рефлексів на складні комплексні подразники, в результаті чого у людини виникає складний образ предмета з усім різноманіттям його властивостей і частин. Істотне значення при цьому мають раніше утворилися тимчасові нервові зв'язки, і таким чином минулий досвід впливає на зміст і характер сприйняття.
Формування образу сприйманого зрительно предмета забезпечується як сенсорними функціями зорового аналізатора, так і найскладнішою аналітико-синтетичною діяльністю в корі головного мозку людини. Образ сприйманого предмета виникає на основі двох протилежних, але тісно взаємодіючих нервових процесів: найтоншої диференціювання діючих подразників і їх інтеграції шляхом об'єднання, злиття, зв'язування збуджень, що виникають у безлічі нервових клітин. Повторне сприйняття вже знайомого предмета відбувається миттєво внаслідок активізації раніше утворених в корі мозку нервових зв'язків.
При сприйнятті предмета має значення відповідний досвід (аперцепція) сприймає людини. Якщо йому знаком предмет в загальних рисах, то виникає образ буде нечітким, розпливчастим. Величезну роль при сприйнятті грає мова, то слово, яким названий предмет. Отже, предмет відбивається у свідомості людини через чуттєве пізнання і словесне позначення.
Сприйняття - складний полісенсорна процес, що включає ряд перцептивних і розпізнавальних дій. Він має етапи виявлення об'єкта, розрізнення і виділення інформативних ознак, формування перцептивного образу, його впізнання і категоризації, виявлення та виділення інформативних ознак об'єктів. Адекватність та повнота формуються перцептивних образів залежать від орієнтовно-дослідницької діяльності.
Зорове сприйняття включає роботу сенсорних (чутливих), рухових і мовних механізмів: зорове вплив і колишній досвід, інтерес людини і його розумову діяльність. Він повинен побачити ціле, що складається із сукупності його частин, виділити головні ознаки серед другорядних, зіставити їх з відомою йому категорією предметів, абстрагувати істотні ознаки від другорядних індивідуальних особливостей, властивих саме цьому предмету, тобто побачити загальне в приватному і особливому.
Факти, отримані різними дослідниками при вивченні зорового сприйняття нормально бачать дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, свідчать про те, що:
1) сприйняття дитини за відсутності спеціального навчання неточно, фрагментарно і не завжди правильно. Неминучим його результатом є уривчасті знання, що відрізняються злитістю (Нерозчленованість);
2) сприйняття ненавченого дитини, в тому числі і молодшого школяра, не має цілеспрямованого характеру, воно мимоволі. Поєднуючись з непроизвольностью уваги, сприйняття дитини зазвичай буває звернене до яскравого, рухливому предмету (на фоні нерухомих предметів);
3) ці вікові особливості дитячого сприйняття, проте, не обмежують можливості розвитку в подальшому чуттєвого пізнання. Систематичне навчання дітей способам аналізу сприйманого матеріалу, виділення основних його ознак, частин та елементів і встановлення зв'язків між ними дає помітні зрушення. Незріле сприйняття перетворюється в цілеспрямоване, осмислене спостереження не тільки одного об'єкта, а й цілої багатопредметної ситуації. <...
