Лекція з педагогічної психології
(Ставропольський державний університет, факультет психології)
Тема: В«Загальна характеристика навчальної діяльностіВ»
План
1. Характеристика процесу навчання.
2. Вчення як діяльність.
3. Структура навчальної діяльності. Психологічні компоненти.
Література
1. Давидов В.В. Проблеми навчання. - М., 1986.
2. Зимова І.А. Педагогічна психологія. - М., 2002.
3. Ільясов І.І. Структура процесу навчання. - М., 1986.
4. Лернер І.Я. Процес навчання та його закономірності. - М., 1980.
5. Столяренко Л.Д. Основи психології. - Ростов н/Д., 2000.
6. Тализіна Н.Ф. Педагогічна психологія. - М., 1998.
7. Якунін В.А. Педагогічна психологія. - М., 1998
1. Характеристика процесу навчання
Навчання - конкретний вид педагогічного процесу, в ході якого під керівництвом спеціально підготовленого особи (педагога, викладача) реалізуються суспільно зумовлені завдання освіти особистості в тісному взаємозв'язку з її вихованням та розвитком.
Правильне розуміння самого процесу навчання включає необхідні характеристики:
1) навчання є специфічна людська форма передачі суспільного досвіду: за допомогою знарядь і предметів праці, мови і мовлення, спеціально організованої навчальної діяльності передається і засвоюється досвід попередніх поколінь;
2) навчання неможливе без наявності взаємодії учня і вчителя, без наявності В«зустрічнійВ» активності учня, без його відповідної роботи, званої вченням. В«Навчання - це праця, повний активності і думкиВ», - писав К.Д. Ушинський. Знання не можна перекласти механічно з однієї голови в іншу. Результат спілкування визначено не лише діяльністю вчителя, але і в такій же ступеня діяльністю учня, самим їх взаємовідношенням;
3) навчання - це не механічна надбавка до вже наявним психологічним процесам, а якісна зміна всього внутрішнього світу, всієї психіки та особистості учня. При засвоєнні (як вищої стадії навченості) відбувається як б перенос знань ззовні всередину (інтеріоризація), отчого досліджуваний матеріал стає як би власним надбанням особистості, її належить і нею відкритим. Специфічна особливість навчальної діяльності - це діяльність по самозміни. Її мета і результат - зміна самого суб'єкта, яке полягає в оволодінні визначеними способами дії, а не зміні предметів, з якими діє суб'єкт (Д.Б. Ельконін).
Загальні мети навчання:
1) формування знань (системи понять) і способів діяльності (Прийомів пізнавальної діяльності, навичок і вмінь);
2) підвищення загального рівня розумового розвитку, зміна самого типу мислення і формування потреб і здібностей до самонавчання, вміння вчитися.
У процесі навчання необхідно вирішити наступні завдання :
- стимулювання навчально-пізнавальної активності учнів;
- організація їх пізнавальної діяльності з оволодіння науковими знаннями й уміннями;
- розвиток мислення, пам'яті, творчих здібностей;
- вдосконалення навчальних умінь і навичок;
- вироблення наукового світогляду та морально-естетичної культури.
Таким чином, навчання - це цілеспрямоване, заздалегідь запроектоване спілкування, в ході якого здійснюється освіта, виховання і розвиток учня, засвоюються окремі сторони досвіду людства, досвіду діяльності та пізнання.
Навчання можна охарактеризувати як процес активної взаємодії між навчальним і учнем, в результаті якого у обучаемого формуються певні знань і вміння на основі її власної активності. А педагог створює для активності учня необхідні умови, направляє її, контролює, надає для неї потрібні кошти і інформацію.
2. Вчення як діяльність
Під діяльністю в психології прийнято розуміти активне взаємодія людини з середовищем, в якому він досягає свідомо поставленої мети, що виникла в результаті появи у нього певної потреби, мотиву. Види діяльності, які забезпечують існування людини і формування його як особистості - спілкування, гра, навчання, праця.
Вчення має місце там, де дії людини управляються свідомою метою засвоїти певні знання, вміння, навички, форми поведінки і діяльності. Вчення - специфічно людська діяльність, причому воно можливо лише на тій ступені розвитку психіки людини, коли він здатний регулювати свої дії свідомою метою. Вчення висуває вимоги до пізнавальним процесам (пам'яті, кмітливості, уяві, гнучкості розуму) і вольовим якостям (управлінню увагою, регуляції почуттів і т. д.).
У навчальній діяльності об'єднуються не тільки пізнавальні функції діяльності (сприйняття, увага, пам'ять, мислення, уява), але і потреби, мотиви, емоції, воля.
Будь-яка діяльність - це сукупність деяких фізичних дій, практичних або мовних. Якщо вчення - діяльність, то чи може вона здійснюватися без зовнішніх і видимих ​​форм? Дослідження вчених показали, що крім практичної діяльності, людина здатна ще здійснювати особливе гностичну (Пізнавальну) діяльність. Мета її - пізнання навколишнього світу.
Гностична діяльність, як і практична, може бути предметною і зовнішньої. Це може бути також перцептивна діяльність або символічна діяльність. На відміну від практичної діяльності, гностична діяльність може бути ще і внутрішньої, або, принаймні, не спостерігається. Так, сприйняття часто здійснюється за допомогою зовні не спостережуваних перцептивних дій, що забезпечують формування образу предмета. Процеси запам'ятовування реалізуються шляхом спеціальних мнемічних дій (виділення смислових зв'язків, уявна схематизація і повторення). Спеціальні дослідження виявили, що найбільш розгорнуті форми мислення здійснюються за допомогою особливих розумових дій, виконуваних людиною В«про себеВ» (наприклад, дії аналізу і синтезу, ототожнення і розрізнення, абстрагування і узагальнення). У процесі навчання ці види діяльності зазвичай тісно переплетені. Так, вивчаючи класифікацію рослин, учень розглядає їх (перцептивна діяльність), відокремлює основні частини квітки (предметна діяльність), описує те, що бачить (символічна, або мовна діяльність), замальовує (Предметна перцептивна діяльність) і т.д. У різних випадках співвідношення цих видів діяльності різна, але у всіх випадках вчення виражається в активній гностичної діяльності, яка часто має внутрішні форми.
Роботи багатьох психологів (Виготського, Леонтьєва, Гальперіна, Піаже і ін) показали, що внутрішня діяльність виникає із зовнішнього у процесі інтеріоризації, завдяки якій предметна дія відбивається у свідомості і мисленні людини. Наприклад, предметна дія поділу, розбирання речі на частини при вирішенні відповідних завдань заміщається дією в розумі (Розчленуванням речі на основі її образу або поняття про неї). Предметне дію перетворюється в процес інтеріоризації, в дію уявного аналізу. Системи таких уявних (розумових) дій, що розгортаються в ідеальному плані, та є внутрішня діяльність .
Встановлено, що основним засобом інтеріоризації є слово. Воно дозволяє людині як би В«відірватиВ» дію від самого предмета і перетворити його в дію з образами і поняттям про предмет.
Зовнішня гностична діяльність обов'язкова для навчання, коли в свідомості людини ще не сформовані образи, поняття про предмет і відповідні їм дії. Якщо ж образи, поняття і дії, необхідні для засвоєння нових знань і умінь у дитини вже є, то для научения достатньо внутрішньої гностичної діяльності.
Вирішуючи питання про характер навчальної діяльності, треба насамперед проаналізувати, яких знань і умінь вимагає засвоєння нового матеріалу. Якщо учень не володіє ще певними образами, поняттями і діями, то вчення треба починати з предметної гностичної діяльності. Учень повинен своїми руками здійснити відповідні ді...
