Зміст
Поняття про методи і засоби виховання
Основні методи і засоби виховання
Список використаної літератури
Поняття про методи і засобах виховання
Метод виховання не придумується, але створюється довільно, він навіть не є продуктом творчості суб'єкта. У виборі методу суб'єкт повністю залежить від того, яким він передбачає результат.
Метод виховання - це модель організації взаємно обумовленої діяльності педагога і дитини, конструируемая з метою формування у нього ціннісного ставлення до світу і самому собі. Отже, метод виводиться в процесі усвідомлення природи поставленої мети, він жорстко диктується ходом виробленого розумового аналізу.
Система методів виховання складна, тому що мета виховання багатопланова, багатовимірний людина, суперечливі взаємини його з миром. Вся ця складність додається традиційно зміцнилися змішуванням понять "Методи виховання" і "методи впливу". Говорячи про перший, багато педагогів розуміють друге, зводять передбачуваний результат виховання до конкретної сьогочасної реакції дитини. Наприклад, говорять: "Застосував метод вправи, коли організував правильну поведінку дитини ", або" Я скористався переконанням, роз'яснюючи дітям значення нормативної поведінки ". Не заперечуючи правомірності сказаного, відзначимо, що сказане відносилося до методів виховного впливу - аж ніяк не до методів виховання.
Методи виховання - це педагогічна проекція об'єктивних факторів соціальної дійсності, що володіють формуючим впливом на особистість.
Якщо нам відомі чинники виховання, то, отже, залишається зробити проекцію цих факторів на реальність виховного процесу та позначити факторні (об'єктивно зумовлені) впливу як способи виховання особистості. Зрозуміло, ці факторні впливу потребують педагогічної інструментуванні. Звичайно ж, педагог не пасивно спостерігає, який вплив справляють чинники формування особистості, він задає їм певний напрям (соціально-ціннісний вектор), супроводжуючи відбувається педагогічним коментарем, ініціюючи соціально-ціннісну реакцію дітей. Але, знаючи фактори формування, педагог уже знає способи виховання.
Фактор соціального середовища в особистісному формуванні трансформується у виховній практиці в метод організації виховує середовища, а точніше, в метод організованого взаємодії дітей із середовищем.
Фактор власної активності людини, рішучим чином впливає на розвиток людини, проходить педагогічну трансформацію і отримує назву методу організації виховує діяльності.
Фактор зворотно-оцінного впливу дорослих на дитину проектується на виховну дійсність, трансформуючись в організоване осмислення дитиною розгортається життя.
Таким чином, треба визнати існування трьох методів виховання стратегічного плану:
метод організації виховує середовища;
метод організації виховує діяльності, тобто, взаємодії дітей із середовищем;
метод організації осмислення дитиною розгортається перед ним життя.
Перераховані методи носять факторний характер: володіють силою об'єктивного, невідворотного впливу на підростаючу особистість. Іноді всі ці методи називають методами організації життя дитини [1; 462 - 464].
Однак від методів виховання слід відрізняти засоби виховання. Засоби виховання - це ті конкретні заходи або форми виховної роботи (бесіди, збори, вечори, екскурсії і т.д.), види діяльності учнів (навчальні заняття, предметні гуртки, конкурси, олімпіади), а також наочні посібники (кінодемонстраціі, картини і т.д.), які використовуються в процесі реалізації того чи іншого методу. Наприклад, переконання як метод виховання реалізується за допомогою таких виховних засобів, як роз'яснювальні бесіди на уроках та в позаурочний час з питань політики, моральності, мистецтва та ін, зборів, диспути і т.д. В якості засобів методу вправ виступає організація праці, патріотична і художньо-естетична діяльність учнів і т.д.
Іноді, однак, роз'яснювальні бесіди та різноманітні збори в роботах не строго наукового характеру називають методами виховання, допускаючи певний змішання понять. Але великої помилки тут немає. Всяка роз'яснювальна бесіда або збори, будучи конкретними засобами реалізації методу, переконання, виступають в якості приватних форм його здійснення і в цьому сенсі виконують роль методів виховання [2; 305].
Основні методи і засоби виховання
Довгий час у педагогіці не було чітко окресленої системи методів виховання. Але з плином часу почали формуватися певні методологічні підходи до здійснення виховного процесу, до них були віднесені наступні основні методи і засоби виховання:
Переконання. Вже в 20-і рр.. цей метод отримує наукове визнання. Його педагогічна роль визначається тим, що процес виховання органічно пов'язаний із розвитком свідомості учнів, з розуміємо ними правил поведінки і свого місця в перетворенні навколишнього життя. У педагогіці підкреслювалося, що організація життя і діяльності учнів повинна знаходитися в органічній єдності з розвитком їх морального свідомості, з розширенням їх громадянського кругозору, з постійної роз'яснювальної роботою. Все це говорить про необхідність широкого використання методу переконання у вихованні, про багатогранність його педагогічного впливу на розвиток і соціалізацію учнів.
Вказуючи на сутність цього методу, відомий педагог Н.І. Болдирєв писав, що переконання - це вплив вихователя на свідомість, почуття і волю виховуваних з метою формування та закріплення у них позитивних моральних якостей і усунення негативних рис в їх характері й поведінці. Дана дефініція потребує уточнення, оскільки вона виходить з ідеї зовнішнього впливу на дітей. Більш правильним буде сказати: переконання - глибокому роз'ясненні суті соціальних і духовних відносин, норм і правил поведінки, у розвитку свідомості і почуттів воспитуемого особистості. Тільки через механізми змістовної та емоційно забарвленої роз'яснювальної роботи цей метод знаходить своє педагогічне здійснення. Кінцевим же результатом цього процесу має бути формування твердої, глибоко осмисленої і емоційно пережитої точки зору з різних питань ставлення до навколишнього світу, тобто переконань як цементуючою основи свідомості і поведінки. Ось чому необхідно відрізняти переконання як метод, як процес виховання і переконання як результат цього процесу, як стійку життєву позицію особистості.
Психологічною основою цього методу є принцип випереджального відображення в свідомості учня тих дій і вчинків, які він збирається здійснити. Це випереджальний відображення (планування, уявне моделювання) поведінки базується не тільки на набутому досвіді, але й на знанні норм, правил і принципів діяльності. Роблячи ті чи інші дії, особистість, так чи інакше, погодить їх з моральними приписами і суспільними вимогами. Саме тому дуже важливо розвивати свідомість учнів у різних видах діяльності, привчати їх до обмірковування своєї поведінки. Зіставляючи свої дії і вчинки з тим, як необхідно поводитися, особистість повніше усвідомлює і переживає ті протиріччя, які виникають між досягнутим і необхідним рівнем інтелектуального, морального, естетичного та фізичного розвитку, і на цій основі у неї з'являється потреба у вдосконаленні свого поведінки та особистісних якостей.
Істотне значення мають ті конкретні засоби, які використовуються в процесі застосування методу переконання. До найважливіших з цих коштів відносяться: форми навчальної роботи, роз'яснювальні індивідуальні та колективні бесіди, учнівські вечори, конференції на наукові, моральні, естетичні та санітарно-гігієнічні теми, диспути, зустрічі з діячами науки, техніки і мистецтва і т.д. Про використанні цих засобів виховання та їх методикою більш докладно буде йти мова при висвітленні питань етичного, естетичного і фізичного виховання. Тут же слід підкреслити, що тільки глибока змістовність і емоційність переконання спри...
