Зміст
Введення
1. Теоретико-методологічні підходи до розгляду питання готовності дошкільників до шкільного навчання.
1.1. Суть поняття В«готовність дошкільника до школиВ».
1.2. Сутність інтелектуальної готовності до школи, її критерії.
2. Особливості підходів до вивчення інтелектуальної готовності до школи дітей, які відвідують ДОЦ компенсуючого виду.
2.1. Особливості ДОП компенсуючого виду.
2.2. Інтелектуальна готовність до навчання в початковій школі дошкільнят, відвідуючих ДОП компенсуючого виду та основні напрями її формування.
Висновок
Список літератури
Додатка
Введення
Сучасна система освіти пред'являє до дітей особливі ускладнилися вимоги. Надходження в школу є переломним моментом у житті дитини, у формуванні його особистості. З приходом в школу змінюється спосіб життя дитини, встановлюється нова система відносин з оточуючими людьми, висуваються нові завдання, складаються нові форми діяльності.
На думку багатьох дослідників (Л. Н. Винокуров, Е.В Новікова та ін) в силу різних причин, діти, які мають проблеми в розвитку, виявляються не здатними швидко і безболісно засвоїти систему шкільних вимог, включитися в навчальний процес. [1] Це призводить до збільшення числа невстигаючих школярів.
Питанню вивчення причин шкільної неуспішності присвятили безліч робіт такі вітчизняні дослідники, як Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, В.Б. Давидов, Л.В. Занков, В.І. Лубовский, С.Я. Рубінштейн, Н.Ф. Тализіна, Д.Б. Ельконін, Венгер та інші. [2] Практично всі автори вважають, що проблема успішності навчання вперше проявляється як проблема готовності до шкільного навчання.
Готовність дитини до навчанню в школі, а, отже, і успішність його подальшого навчання обумовлена ​​всім ходом його попереднього розвитку. Для того щоб він міг включитися в навчальний процес, в дошкільному віці має бути вироблений певний рівень розумового і фізичного розвитку, вироблений ряд школьнозначімих навичок, придбаний досить широке коло уявлень про навколишньому світі. Однак недостатньо тільки накопичити необхідний запас знань, засвоїти спеціальні вміння і навички, тому вчення - діяльність, що ставить особливі вимоги до особистості. Щоб вчитися, важливо володіти терпінням, силою волі, вміти критично поставитися до власних успіхів і невдач, контролювати свої дії. У кінцевому підсумку дитина повинна усвідомити себе як суб'єкта навчальної діяльності і відповідно будувати свою поведінку.
Для дошкільнят, відвідуючих ДОП компенсуючого виду дана проблема, у зв'язку з тим, що їх розвиток відрізняється від поняття В«нормаВ», особливо актуально. Готовність до шкільного навчання дітей даної категорії являє собою проблему, вирішенню якої присвячені роботи багатьох авторів. У нашій роботі ми поставили за мету розглянути інтелектуальну готовність до школи дітей, які відвідують ДНЗ компенсуючого виду
Об'єкт дослідження - процес формування готовності до навчання у школі дітей 6-7 років.
Предмет дослідження - інтелектуальна готовність до школи дітей старшого дошкільного віку, які відвідують ДНЗ компенсуючого виду, як умова психологічної готовності до навчання в школі.
Гіпотеза дослідження: Інтелектуальна готовність до шкільного навчання дітей, які відвідують ДНЗ компенсуючого виду вимагає для повноцінного свого розвитку у даної категорії дітей спеціальної корекційно-розвиваючої роботи.
Завдання:
1. На основі теоретичного аналізу виявити сутність готовності до школи дітей 6-7 років.
2. Розглянути особливості та критерії інтелектуальної готовності до школи;
3. Визначити особливості нтеллектуальной готовності до шкільного навчання дітей, які відвідують ДНЗ компенсуючого виду.
Теоретичною основою дослідження з'явилися теорії, концепції, наукові дані з проблем готовності до навчання в школі; концепція періодизації психічного розвитку дитини Л.С. Виготського; наукові дані про формування і структурі психологічної готовності до навчання у школі Л.С. Виготського, Д.Б. Ельконіна, А.В. Запорожця, В.В. Давидова, Л.А. Венгера, Л.І. Божович, Н.Г. Салминой, О.Є. Кравцової, Є.О. Смирнової та ін
Глава 1. Теоретико-методологічні підходи до розгляду питання готовності дошкільників до шкільного навчання 1.1. Суть поняття В«готовність дошкільника до школиВ»
Готовність дитини до навчання в школі - предмет численних досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених (Л.С. Виготський, Д.Б. Ельке-нін, А.В. Запорожець, В.В. Давидов, Л.А. Венгер, М.І. Лісіна, Л.І. Божович, Н.Г. Салміна, О.Є. Кравцова, Є.О. Смирнова, Н.І. Гуткина, Г.І. Капчеля, Г.Гетпер, А. Керн, С. Штребель, Я. Їрасек та ін.) [3] У психології готовність дитини до навчання в школі визначається як сукупність морфологічних і психологічних особливостей дитини старшого дошкільного віку, забезпечує успішний перехід до систематичного організованого шкільного навчанню.
В психолого-педагогічній літературі зустрічається велика різноманітність підходів до розгляду суті, структури, змісту, умов готовності до навчання у школі. [4] Так, А.В. Запорожець під готовністю дитини до школи розуміє цілісну систему властивостей і якостей, характеризують досягнення дитиною нової, більш високої стадії загального фізичного, розумового, морального і естетичного розвитку. М.І. Лісіна та Г.І. Капчеля [5] у своєму дослідженні вони виділили: загальну підготовку дітей до шкільного навчання (яка включає в себе запас знань, умінь і навичок); спеціальну підготовку дітей до шкільного навчанню (навчання старших дошкільників елементам навчальної діяльності); позитивне відношення до школи, вченню, які включають інтелектуальні, емоційні, і вольові компоненти особистості дошкільника. Є.В. Проскура виділяє в психологічної готовності до школи розумову, мотиваційну, емоційно-вольову готовність і готовність до загально-ш нію. Є.І. Радіна обов'язковими показниками готовності до школи вважає певний рівень розумового і фізичного розвитку, колективних навичок поведінки дитини, орієнтування в соціальному оточенні.
Таким чином, при всіх відмінностях у формулюваннях, авторів об'єднує розуміння готовності до навчання у школі як комплексу певних психічних якостей, які є найбільш важливими передумовами для успішного включення в шкільне життя. [6]
Багато авторів (К.В. Бардін, Л.А. Венгер, А.Л. Венгер, Ю.Ф. Змановскій, Г.Г. Кравцов, О.Є. Кравцова і ін), розглядаючи проблему психологічної готовності дітей до навчання в школі, акцентували увагу на розвитку тих якостей особистості дитини, які, на їх погляд, були основними. [7]
Незважаючи на значні відмінності у виділенні основних компонентів готовності до навчання в школі, автори намагаються уникнути суммаціонним її характеристики, прагнуть знайти інтегрально значущі елементи і суттєві зв'язки між ними, що забезпечують повноцінне розвиток дитини в дошкільному віці.
Специфіка дошкільного дитинства, взята в контексті онтогенезу особистості, розглядається в якості найважливішого чинника розвитку готовності до дітей до школи, що обумовлює основні лінії психічного розвитку дитини в цьому віці і, тим самим, створює можливість переходу до нової більш високої форми життєдіяльності (А.В. Запорожець, А.Н. Леонтьєв, Н.Г. Салміна, Е.Е. Кравцова та ін.)
Отже, готовність до шкільного навчання - новий етап психічного розвитку дитини. Це поняття широке, багатогранне, що включає в себе аспекти анатомо-фізіологічної (Працездатність, стомлюваність і ін) і психологічної готовності.
Анатомо-фізіологічний аспект готовності до шкільного навчання обумовлюється дозріванням організму дитини, зокрема, змінами в будові і функціонуванні головного мозку, в протіканні нервових процесів, у розвитку серцево-судинної системи, дихальної, ендокринної, опорно-рухової систем і т.д.
