Інноваційна діяльність педагога
Особливу роль у процесі професійного самовдосконалення педагога відіграє його інноваційна діяльність. У зв'язку з цим становлення готовності педагога до неї є найважливішою умовою його професійного розвитку.
Якщо педагогу, працює в традиційній системі, достатньо володіти педагогічною технікою, тобто системою повчальних умінь, що дозволяють йому здійснювати навчально-виховну діяльність на професійному рівні і добиватися більш-менш успішного навчання, то для переходу в інноваційний режим визначальною є готовність педагога до інновацій.
У науково-педагогічній літературі відображені різні напрямки дослідження інноваційної діяльності: загальні та специфічні особливості цієї діяльності як творчої розглянуті в роботах Ф.Н. Гоноболіна, В.І. Загвязинского, В.А. Кан-Каліка, А.К. Маркової, Н.Д. Нікандрова, Н.Р. Юсуфбекова; з точки зору вивчення педагогічних здобутків і поширення передового досвіду інноваційна діяльність вчителя досліджується Ю.К. Бабанским, М.М. Поташник; особливості інноваційних явищ в сучасній системі освіти розглянуті М.С. Бургін, В. Кларін, С.Д. Поляковим, Л.С. Подимова, А.В. Хутірським.
У педагогічній науці інноваційна діяльність розуміється як цілеспрямована педагогічна діяльність, заснована на осмисленні (рефлексії) свого власного практичного досвіду за допомогою порівняння та вивчення, зміни і розвитку навчально-виховного процесу з метою досягнення більш високих результатів, отримання нового знання, якісно іншої педагогічної практики.
До основних функцій інноваційної діяльності відноситься зміна компонентів педагогічного процесу: цілей, змісту освіти, форм, методів, технологій, засобів навчання, системи управління і т.д.
Професійна діяльність педагога неповноцінна, якщо вона будується тільки як відтворення одного разу засвоєних методів роботи, якщо в ній не використовуються об'єктивно існуючі можливості для досягнення більш високих результатів освіти, якщо вона не сприяє розвитку особистості самого педагога. Без творчості немає педагога-майстра.
Звичайно, характер інноваційної діяльності педагога залежить і від існуючих в конкретному освітній установі умов, але насамперед від рівня його особистісної готовності до цієї діяльності.
Під готовністю до інноваційної діяльності ми розуміємо сукупність якостей педагога, визначають його спрямованість на вдосконалення власної педагогічної діяльності та діяльності всього колективу коледжу, а також його здатність виявляти актуальні проблеми освіти, знаходити і реалізувати ефективні способи їх вирішення.
Інновації можуть бути представлені у вигляді:
В· абсолютної новизни (відсутність в даній сфері аналогів і прототипів);
В· відносної новизни (внесення деяких змін у наявну практику).
В історичному плані новизна завжди відносна. Вона носить конкретний характер, тобто може виникати раніше свого часу, потім може стати нормою або застаріти. ЮНЕСКО визначає інновації як спробу змінити систему освіти, здійснити свідомо і навмисно поліпшення нинішньої систем. Нововведення не обов'язково є чим - то новим, але обов'язково чим - то кращим і може бути продемонстровано саме по собі.
Джерелами інноваційних ідей можуть бути:
В· несподіване подія (успіх або провал, як поштовх до розвитку або розширенню діяльності або до постановки проблеми);
В· різні невідповідності (між істинними мотивами поведінки дітей, їх запитами і бажаннями і практичними діями педагога);
В· потреби педагогічного процесу (слабкі місця в методиці, пошук нових ідей);
В· поява нових освітніх моделей;
В· демографічний фактор;
В· зміни в цінностях і установках дітей (зміна ставлення дітей до освіти, до значимих цінностям тягне за собою пошук нових форм спілкування та професійного поведінки);
В· нові знання (Нові концепції, підходи до освіти, конкретні методики і технології).
Відмінні риси інноваційної діяльності педагога:
В· новизна в постановці цілей і завдань;
В· глибока змістовність;
В· оригінальність застосування раніше відомих і використання нових методів вирішення педагогічних завдань;
В· розробка нових концепцій, змісту діяльності, педагогічних технологій на основі гуманізації та індивідуалізації освітнього процесу;
В· здатність свідомо змінювати і розвивати себе, вносить внесок у професію.
Для здійснення інноваційної діяльності педагоги можуть об'єднуватися в групи:
В· методичні об'єднання з певної теми або напряму діяльності;
В· проблемні (Творчі) групи, в яких педагоги різних напрямів об'єднаються для певних завдань з організації та здійснення освітнього процесу;
В· групи, розробляють окремі методичні аспекти освітнього процесу;
В· групи, вирішальні завдання певного вікового етапу в навчанні та вихованні дітей.
Головна мета інноваційної діяльності - розвиток педагога як творчої особистості, перемикання його з репродуктивного типу діяльності на самостійний пошук методичних рішень, перетворення педагога в розробника і автора інноваційних методик і реалізують їх засобів навчання, розвитку та виховання.
Керівництво інноваційної діяльністю здійснюється в різних формах. Основним принципом керівництва є підтримка педагога різними засобами, як освітніми (Педагогічна навчання, консультації, семінари і т.д.), так і матеріальними (Різні форми доплат, премій і т.д.) Одним з найбільш важливих моментів є розгортання серед педагогів процесу рефлексії і розуміння щодо власної педагогічної діяльності.
За будь інновацією передбачається наявність інноваційно-педагогічної діяльності конкретного педагога. Отже, необхідне створення умов для педагогічного творчості, вдосконалення форм і методів навчання і виховання, необхідно забезпечення варіативності в доборі змісту.
Участь педагога в інноваційної діяльності суперечливо. З одного боку, це повинно бути корисно для його професійного розвитку, так як дозволяє освоїти нові педагогічні технології, придбати новий педагогічний досвід, а з іншого - інновація - діяльність, пов'язана з подоланням ряду типових труднощів, здатних привести педагога до кризи професійного розвитку.
Спостереження показують, що для ефективного забезпечення процесу безперервного професійного розвитку педагога - як викладача-фахівця в предметній області, як педагога-вихователя, як педагога-дослідника, зрештою як педагога-новатора - Необхідні принаймні наступні два основні чинники:
1) психологічна готовність педагога до інноваційної діяльності та, як показують наші дослідження, особлива група навичок і вмінь рефлексивно-аналітичного та діяльнісно-практичного порядку;
2) переорієнтація всіх інституціоналізованих форм професійної освіти, підвищення кваліфікації педагога на завдання підтримки його як педагога-професіонала в прагненні до безперервного професійного зростання.
Високі досягнення педагога в навчальній діяльності є чинником, що істотно розвиває особистість. Займаючись інноваційною діяльністю, розвиваючи інноваційну активність, створюючи щось значне, нове, гідне уваги, педагог і сам росте, оскільки "в творчих, доблесних справах людини - найважливіше джерело його зростання ". З іншого боку, чим простіше, однорідніше діяльність, виконувана викладачем, чим менше поле прояви його активності, тим в меншою мірою виявляється розвиненою його особистість. Адже людина, що виконує все життя прості операції, що не вимагають напруження розумових здібностей, у Зрештою, власноруч деформує свою особистість.
Список використаної літератури
1. Гнезділова О.М. Психологічні аспекти інноваційної діяльності педагога// Психологічна наука і освіту. - 2006. - № 4. - С. 61-65
2. Гуров В. Інноваційна діяльність педагога// Додаткова освіта та виховання. - 2008. - № 2. - С. 9-15
3. Калачікова О.Н. Дослідження вмісту і етапів входження педагогів в інноваційну діяльність// Вісник Томського державного університету. - 2008. - № 316. - С. 174-177
4. Разіна Н.А. Професійно-особистісний розвиток педагога в умовах інноваційної діяльності освітньої установи// Сучасні наукомісткі технології. - 2008. - № 1. - С. 14
5. Сластенін В.А., Подимова Л.С. Готовність педагога до інноваційної діяльності// Сибірський педагогічний журнал. - 2007. - № 1. - С. 42-49
