Зміст
Введення
Глава 1. Теоретичні аспекти згуртування колективу молодших школярів
1.1 Становлення і розвиток педагогічної концепції дитячого колективу
1.2 Поняття колективу його ознаки та функції
1.3 Особливості розвитку дитячого колективу
1.4 Педагогічна технологія організації колективної життєдіяльності дітей
Глава 2. Робота вчителя по згуртуванню колективу молодших школярів
2.1 Виявлення рівня згуртованості класу
2.2 Система роботи по згуртуванню колективу учнів класу
2.3 Аналіз результатів роботи по згуртуванню колективу учнів класу
Висновок
Список літератури
Введення
На Протягом усього розвитку вітчизняної школи шкільний клас і класний колектив розглядалися як явища ідентичні. Хоча добре відомо, що не всі класи стають колективами. Спеціальне дослідження А.Г. Цегельника, проведене в 1980 році, показало, що лише 4% класних груп можуть бути віднесені до колективу. Сьогодні таких класів, по проведеним дослідженням Л.І. Новікової, Н.Л. Селіванової. Б.А. Караковський, тільки 2.5%. На думку Л.І. Новикової, причиною цього є дискредитація самого поняття "колектив" і слабка підготовка педагогів до роботи з будь-якої дитячої спільністю, в тому числі і з колективом. Колектив необхідний і дітям, і педагогам сьогоднішньої школи: адже в ній виховуються не тільки і не стільки учні - "п'ятірочників", "трієчники" і "Двієчники", - а інтелектуали, ерудити, умільці, творці, організатори, заповзятливі люди, лідери, здатні вести за собою інших, майбутні захисники Батьківщини. До того ж ми хочемо, щоб це були добрі, гуманні чуйні люди, турботливі мами і тата, хороші сусіди. Виховання їх малоефективно без опори на колектив самих хлопців, їх організаційна єдність, психологічну спільність, без опори на громадську думку, прийняті в їхньому середовищі норми поведінки і ціннісні орієнтири. Бо дитячий колектив, як би він не називався "справедливе суспільство", "бойскаутський загін", "Команда зелених" або "громада Маленького принца", - є досить дієвим і могутнім інструментом виховання в руках думаючих педагогів-гуманістів, зорієнтованих на дитину як на найвищу цінність.
Очевидно, що якщо в групі не враховуються індивідуальні потреби і можливості особистості, то її не правомірно розглядати як колектив. Дитина в сьогоденні дитячому колективі не "приймає чужу норму", а разом з усіма бере участь у співтворчості норм співжиття.
Під взаємодії особистості і суспільства проявляється людська сутність - гуманність, з одного боку, як прагнення утвердити власну індивідуальність, що відчувається у вигляді абсолютної цінності, і, з іншого боку - як повага до суверенності іншої особистості.
Людина живе серед людей, тому соціальна функція виховання безперечна. Як справедливо зазначають автори "Концепції виховання школярів сучасних умовах "," гуманістичне виховання - не прямий вплив на особистість, а соціальна взаємодія з нею різних суб'єктів: конкретних людей, їх мікрогруп і колективів. Це суб'єкт-суб'єктна взаємодія, діалог, в якому беруть участь конкретні особистості. Виховна ефективність такого взаємодії визначається тим, які особистості в ньому беруть участь, в якій мірі вони самі усвідомлюють і відчувають себе особистостями і бачать особистість в кожному, з ким вступають у взаємодію. Справжній діалог - це міжособистісна взаємодія на рівних, в якому одна людина сприймає іншу як таку ж цінність, як і він сам. "(Концепція виховання школярів у сучасних умовах. -М.: ІТПіМІО РАО, 1993.-с.6.)
В сучасній педагогіці гуманістичні відносини в колективі розглядаються в Як один з найважливіших умов його згуртованості та виховної ефективності. Тому не витримують критики спроби представити колектив винуватцем всіх недоліків і промахів шкільного виховання. Адже як у вітчизняної, так і в зарубіжній педагогіці є чимало прикладів ідеальних дитячих співтовариств, що забезпечують розвиток унікальності кожної дитини - члена колективу, що ратують за повагу до його точки зору, утвердження почуття власної гідності і піднесення авторитету особистості. Дитячий колектив, досяг високого рівня розвитку залишається найважливішим інструментом виховання. Але не всякий колектив і не при будь-яких умовах є ефективним інструментом виховання. І не у всякому об'єднанні діти почувають себе затишно і захищене, бо не завжди в ньому складаються умови, сприятливі для особистісного розвитку дітей. Аналіз масової практики, вивчення педагогічної публіцистики, результатів досліджень, присвячених проблемам виховання, показали: тільки 13% дітей задоволені своєю участю в житті класу, а 31% могли б зробити для класу більше. Тільки 17% дітей вважають відносини в класі доброзичливими, 48% - байдужими і 35% - конфліктними. Здібності, можливості і інтереси тільки 7% школярів використовуються в класі.
З вище наведених даних видно, що можливості дитини в колективі використовуються не повністю, тобто виховний потенціал колективу знижується.
Проблема колективу встаємо перед вчителем з того моменту як діти приходять у перший клас. До вчителю діти приходять абсолютно не підготовлені до спільної діяльності. І перед вчителем стоїть завдання побачити в дітях потенційний колектив і створити умови, в яких дифузна група учнів класу переросла в колектив.
Питаннями виховного потенціалу колективу, його ознаками, умовами сприяючими згуртуванню колективу займалися багато педагогів - Я.А. Коменський, А.С. Макаренко, В.А. Сухомлинський, Т.К. Коннікова. І.П. Іванов, Л.І. Новікова та інші.
Проблема: які умови згуртування колективу молодших школярів
Мета дослідження полягає в тому, щоб вивчити теоретичні аспекти згуртування колективу молодших школярів у педагогічних та методичних дослідженнях і визначити методичні підходи до організації роботи по згуртуванню колективу.
Об'єкт: згуртування колективу молодший школярів.
Предметом дослідження є методичні підходи до організації роботи по згуртуванню колективу молодших школярів.
Для досягнення поставленої мети нами були поставлені наступні завдання:
1) Розглянути педагогічні основи розвитку колективу молодших школярів.
2) Визначити рівень згуртованості колективу класу.
3) Розробити та апробувати систему по згуртуванню колективу класу.
4) Показати можливості спеціально організованої системи роботи в згуртуванні колективу молодших школярів.
В процесі дослідження нами був використаний методи теоретичного дослідження, бесіди, а так само методика В«СоціометріяВ».
Дана робота складається з вступу, двох розділів, висновку і списку літератури та додатка.
В першому розділі ми проаналізували становлення і розвиток педагогічної концепції дитячого колективу, розглянули поняття колективу, його ознаки та функції, вивчили особливості розвитку дитячого колективу і розглянули педагогічну технологію організації колективної життєдіяльності дітей. Під другому розділі У висновку зроблені висновки і узагальнення. Список літератури включає 18 джерел.
Глава 1. Теоретичні аспекти згуртування колективу молодших школярів
1.1 Становлення і розвиток педагогічної концепції дитячого колективу
Сама проблема дитячого колективу народилася аж ніяк не сьогодні. Витоки її - в вітчизняної педагогічної літературі передреволюційних років. І породила її обстановка, властива масовій школі того часу. Атмосфера ябеднічества, фіскальства, доносів, характерна для багатьох шкіл того періоду, породжувала з одного боку, хвилю самогубств серед учнів, з іншого - поява стихійно утворюються угруповань, в яких діти намагалися знайти те, чого позбавила їх шкода: можливість самим обговорювати і вирішувати питання, що цікавлять їх проблеми.
Необхідність розвитку колективізму в учнів в умовах цілеспрямованої навчально-виховної роботи широко пропагу...
