Введення У зв'язку з прогресивним розвитком суспільства в останні роки спостерігається все більший інтерес до іноземної мови. Прагнення вивчати цей предмет пояснюється багатьма причинами. Одна з яких - бажання подорожувати по світу, збагачувати свої знання в спілкуванні з представниками різних країн і культур, а без знання хоча б однієї іноземної мови це зробити дуже важко. Найпопулярнішим іноземною мовою, якою говорить велика частина населення земної кулі, вважається англійська, тож він не випадково є одним з поширених мов вивчаються в школі.
Володіння англійською мовою можна розглянути в наступному аспекті: як вид мовленнєвої діяльності до нього можна підійти як до мети навчання і як до засобу навчання. Так, наприклад, усна мова як мета навчання виступає засобом спілкування. Застосування усного мовлення - це те, для чого вивчається іноземна мова, що може викликати в учнів справжній інтерес до даного навчального предмета в школі і бажання ним займатися. Завдання в цьому випадку направляють увагу учня на смисловий зміст висловлювання. Усна мова використовується і як засіб навчання, за допомогою якого здійснюється вироблення автоматизмів у відтворенні та трансформації (перетворення) засвоюваних лексичних одиниць і граматичних структур.
У сучасній методиці навчання іноземних мов у школі, як у вітчизняній, так і в зарубіжної, усна мова широко використовується як засіб навчання, що дозволяє вчителю прилучати учнів до мовної комунікації з самого початку вивчення ними іноземної мови. Школярам забезпечується можливість чути і бачити, як, в яких ситуаціях вживаються вводяться слова чи граматичні структури допомогою включення в активну роботу слухового, зорового і речедвигательного аналізаторів; мобілізує увагу учнів, стимулюється пізнавальний інтерес.
Новизна дослідження полягає в тому, що сучасні методи навчання спілкуванню певним навичкам і вмінням вживання і є однією з центральних завдань навчання мовлення іноземною мовою на середньому етапі навчання. Крім того, новизна виявляється в сьогоднішніх вимогах пропонованих до сучасному рівню розмовного спілкування іноземною мовою.
Проблема дослідження полягає в тому, що при навчанні іноземної мови методи навчання спілкуванню пов'язані з формуванням мовних і мовних фонетичних, граматичних і лексичних навичок і творчих умінь у різних видах усній мовної діяльності. Це зумовило і широке введення термінів В«комунікаціяВ», В«Навчання комунікативному спілкуваннюВ» як здатності обмінюватися різного роду інформацією на іноземній мові.
Практична значущість дослідження полягає у виборі адекватного методу навчання володінню мовлення іноземною мовою. Це пов'язано з тим, що іноді володіє невеликим набором іншомовних слів і конструкцій, але досить комунікабельна людина, активно користується мімікою і жестикуляцією, багатством інтонацій, досвідом, що дозволяє орієнтуватися в непростих ситуаціях спілкування, знаходить більше розуміння в іншомовному середовищі. У той час як випускник мовної школи з обширним словниковим запасом і грамотної, найчастіше книжково-письмовій, промовою, що буяє фразеологічними зворотами, ідіоматичними виразами і розмовними кліше, які так часто і сумлінно відпрацьовуються на практичних заняттях і не завжди адекватно застосовуються в тій чи іншій реальній ситуації вимагає вміння спілкуватися.
Актуальність дослідження проявляється в особливостях безпосереднього процесу навчання англійської мови в 5-8 класах. На цьому етапі закладаються основи володіння іноземною мовою. Саме цей етап є виключно важливим для формування навичок і вмінь побутового спілкування, про що свідчить тематика, представлена ​​в більшості навчальних посібників.
Предмет дослідження роль усного мовлення у навчанні англійської мови. Об'єкт дослідження навчання говорінню на середньому етапі навчання.
У даній роботі розглядається навчання англійської мови на середньому етапі навчання, так як тут пріоритетом є виховні розвиваючі завдання, пов'язані з формуванням позитивної мотивації. Основним завданням на даному етапі є формування комунікативного ядра чи основоположних навичок іншомовного спілкування. Від усвідомлення можливості висловлювати одну і ту ж думку на іншою мовою до навичок і вмінь самостійного вирішення комунікативно-пізнавальних завдань, включаючи мовну здогад і вміння висловлювати особистісне ставлення до сприйманої інформації. Так, метою даної курсової роботи є вивчення ролі навчання говорінню на середньому етапі вивчення англійської мови, з урахуванням характерних рис монологічного висловлювання та діалогу.
1. Особливості викладання англійської як іноземної мови
1.1 Іноземна мова - специфічний навчальний предмет
Говорячи про труднощі навчання іноземної мови, не можна не розглянути поняття мови. І.А. Зимова пропонує наступне визначення мови: мова - це В«складне системне рівневе утворення, за допомогою якого формується понятійне (вербальне) мислення людини і опосередковується розвиток усіх його вищих психічних функцій і яке є основним засобом людського спілкування В».
За визначенням В. Гумбольдта, мова - В«це душа нації, в ньому відображений весь її В«національнийВ» характер. Будучи соціально-історичним продуктом, мова тим самим здійснює і зв'язок між різними поколіннями, що говорять на цій мові. Мова - є живим, найбагатшим і міцний зв'язок, що з'єднує віджилі, живуть і майбутні покоління народу в одне велике, історичне живе ціле В».
Іноземна мова як навчальна дисципліна дуже відрізняється від інших предметів шкільної програми, і тим самим, очевидно, в учнів з'являються деякі труднощі при вивченні цього предмета.
За визначенням І.А. Зимової: В«Іноземна мова як всяка мовна система є суспільно-історичний продукт, в якому знаходить відображення історія народу, його культура, система соціальних відносин, традицій та ін Мова існує, живе і розвивається в суспільній свідомості, в свідомості народу, мовця на ньому. Він має також і силою відокремлюється і з'єднувати народи, сам по собі надаючи єдиний національний характер людським спільнотам, навіть коли вони за своїм походженням гетерогенних.
Іноземний мова характеризується цілою низкою відмінних ознак від рідної мови. Він відрізняється:
В· напрямком шляху оволодіння, як зазначив Л.С. Виготський:
напрямки шляху оволодіння рідною та іноземною мовами: для рідної мови як В«знизу-вгоруВ», тоді як для іноземної мови характерний шлях В«зверху внизВ». В«Можна сказати, що засвоєння іноземної мови йде шляхом прямо протилежним тому, яким йде розвиток рідної мови. Дитина засвоює рідну мову неусвідомлено і ненавмисно, а іноземний - починаючи з усвідомлення і намеренности В»[5].
В· щільністю спілкування:
Зі зміною напрямки оволодіння іноземною мовою змінюється і щільність спілкування. Так, щільність спілкування дитини з оточуючими його дітьми і дорослими рідною мовою незрівнянно вище, ніж іноземною мовою в умовах шкільного навчання.
В· включеністю мови в предметно-комунікативну діяльність людини:
Не менш суттєвою відмінною рисою оволодіння і володіння іноземною мовою є його одностороннє В«включенняВ» тільки в комунікативну, а не в предметно-комунікативну діяльність. В«У школі дитина тільки спілкується при допомогою мови, не використовуючи його у своїй безпосередній предметної діяльності. Це, призводить до того, що, наприклад, слово іноземної мови живе в мовній свідомості дитини тільки у своїй абстрактно-логічної, понятійної стороні. Позначаються словом іноземної мови предмети позбавлені характеристик запаху, кольору, форми, розмірів. Це може служити однією з причин неміцності збереження іншомовного слова в пам'яті, утруднень його актуалізації В».
В· сукупністю реалізованих їм функцій:
В«Оволодіння рідною мовою є стихійний процес, яким людина оволодіває не...
