Зміст
Введення
1 Поняття соціальної адаптації
2 Особливості адаптації дітей до дошкільної установи
3 Соціальна адаптація дитини до школи
Висновок
Бібліографічний список
Введення
У сучасній науці термін В«адаптаціяВ» виступає багатоаспектним, що виявляється на всіх рівнях життя людей, структурно-функціональним, духовно-практичним утворенням і відноситься до розряду міждисциплінарних наукових понять в області філософії, біології, соціології, психології і педагогіки.
У філософських і соціологічних дослідженнях (В.Ю. Верещагін, І. Калайков, І.А. Мілославова, К.В. Рубчевскій, С.П. Татарова, Л.Л. Шпак, Г.І. Царегородцев та ін) адаптація представлена ​​як процес входження особистості в соціальне середовище, освоєння її норм, правил, цінностей, нових соціальних ролей і позицій.
Слід відзначити, що якщо психологічна наука вивчає переважно адаптивні властивості особистості, характер адаптивних процесів і механізми пристосування особистості до соціального середовища, то педагогіка розглядає питання управління та педагогічної підтримки адаптації підростаючого покоління, здійснює пошук засобів, форм, методів профілактики та корекції несприятливих варіантів адаптації і вивчає роль різних інститутів соціалізації в адаптації дітей і молоді.
Мета даної роботи - вивчити соціальну адаптацію дитини.
Дана мета розкривається за допомогою вирішення наступних завдань:
1. Дати поняття соціальної адаптації.
2. Проаналізувати особливості адаптації дітей до дошкільної установи.
3. Розглянути особливості соціальної адаптації дитини до школи.
Структура роботи представлена ​​введенням, трьома параграфами, укладенням та бібліографічним списком, що відповідає поставленим меті та завданням.
1 Поняття соціальної адаптації
Надходження в дошкільний заклад завжди супроводжується для дитини певними психологічними труднощами. Ці труднощі виникають у зв'язку з тим, що малюк переходить з знайомою і звичною для нього сімейного середовища в середу дошкільного закладу. Умови дошкільних установ специфічні. Це особлива мікросоціальне середу, яка не може бути пі протиставлена, ні ідентифікована з умовами сім'ї.
Особливостями дошкільних установ є, по-перше, тривале спільне перебування досить значного числа однолітків, що збільшує можливість перехресного інфікування (дійсно, зазвичай діти, які відвідують дошкільні установи, хворіють дещо частіше дітей, які виховуються в родині) і призводить до більш швидкому, ніж у сімейних умовах, стомлення дітей.
друге, певні педагогічні стандарти в підходах до дітей кілька сковують індивідуальність дитини, що може при неправильному вихованні призвести до негативних проявів у поведінці дітей. Певні соціальні умови вимагають відповідних цим умовам форм поведінки.
Здатність людей змінювати свою поведінку в залежності від зміни соціальних умов отримала визначення соціальна адаптація. Термін В«адаптаціяВ» означає пристосування. Це універсальне явище всього живого, яке можна спостерігати як в рослинному, так і тваринному світі. Рослини пристосовуються до зростання в певному грунті, в певному кліматі. Тварини пристосовуються до тієї чи іншої середовищі існування - риби живуть у воді, птахи - в повітрі, а людина, крім пристосування свого організму до клімато-географічних умов (що визначається терміном В«біологічна адаптаціяВ»), повинен мати здатність пристосування до умов соціальним. У людини існує спеціальна функціональна система адаптаційних механізмів, що здійснює всі пристосовні реакції. В рамках цієї ж системи здійснюється і соціальна адаптація.
Отже, властивість пристосування створює умови для найбільш оптимального існування організму. Якщо людина здорова, у нього хороша емоційна реакція, він, як говориться, задоволений життям, такий стан визначається як фізіологічна адаптація. Але от виникає необхідність якогось зміни (людина йде в гору, у нього прискорене дихання і серцебиття). Зацікавлені системи починають працювати більш інтенсивно, тому що всяка перебудова реакцій вимагає посилення функції напруги. Цей стан позначається як напружена адаптація. Якщо при цьому не перевищуються можливості системи адаптаційних механізмів, то така напруга, перебудова приведуть до нового рівня фізіологічної адаптації, тобто реакцій, найбільш відповідає потребам даній ситуації.
При перевищенні адаптаційних можливостей функціональні системи починають працювати в несприятливих режимах - це форма патологічної адаптації. Хвороба - типовий прояв патологічної адаптації. Так звана реакція стресу виникає при перевищенні можливостей системи адаптаційних механізмів. В Залежно від того, яка система найбільш зацікавлена ​​в реакції стресу, розрізняють больовий стрес, психічний або емоційний. [1]
Як же формуються у дитини здібності до адаптації? В якій мірі це вроджене якість, а що набувається в процесі розвитку? Саме народження дитини - яскравий прояв біологічної адаптації. Перехід з умов внутрішньоутробного до позаутробного існування вимагає докорінної перебудови в діяльності всіх основних систем організму - кровообігу, дихання, травлення. Ці системи повинні до моменту народження мати можливість здійснити функціональну перебудову, т. тобто повинен бути відповідний вроджений рівень готовності цих адаптаційних механізмів. Дійсно, здоровий новонароджений має цей рівень готовності і досить швидко пристосовується до існування під позаутробного умов. Так само як і інші функціональні системи, система адаптаційних механізмів продовжує своє дозрівання і вдосконалення протягом ряду років постнатального онтогенезу. У рамках цієї системи вже після народження у дитини формується і можливість до соціальної адаптації, у міру того як дитина опановує навколишнім його соціальним середовищем. Це відбувається одночасно з формуванням всієї функціональної системи вищої нервової діяльності і тісно пов'язане з виникненням поведінкових реакцій, звичних для умов сімейної середовища.
Отже, коли дитина вперше надходить у дитячу установу, для нього змінюються всі основні параметри середовища - матеріальна обстановка (інтер'єр групи), зустріч з незнайомими дорослими, незвично велике число однолітків, неспівпадіння прийомів обігу та виховання вдома і в дошкільному закладі.
2 Особливості адаптації дітей до дошкільної установи
Діти по-різному переносять труднощі, пов'язані зі станом емоційного напруги при адаптації до умов дитячого закладу. Розрізняють легку адаптацію, при якій дитина проявляє наявне у нього стан напруги у вигляді короткочасного негативного емоційного стану, у нього в перший час після надходження в дошкільну установу погіршується сон і апетит, він неохоче грає з іншими дітьми. Але всі ці явища проходять в Протягом першого місяця після надходження.
При адаптації середньої тяжкості емоційний стан дитини нормалізується більш повільно, па протязі першого місяця після вступу він переносить захворювання, яке триває 7-10 днів і завершується без будь-яких ускладнень.
Самим небажаним проявом є важка адаптація, яка характеризується дуже тривалим перебігом (іноді кілька місяців), може протікати в двох варіантах. Це або повторні захворювання, часто протікають з ускладненнями - отити, бронхіти, пневмонії та ін, або стійкі порушення поведінки, що граничать з преневротіческіе станами. Наприклад, діти нізащо не розлучаються з небудь річчю або іграшкою, принесеної з дому. Часто намагаються сховатися, піти куди-небудь. Сидять в приймальні і звати маму, сплять тільки сидячи і т. д. У таких дітей бурхлива негативна емоційна реакція і негативне ставлення до всієї обстановці дитячої установи, що спостерігаються в перші дні, змінюються дуже часто млявим, байдужим станом. [2]
Проведені дослідження (Тонкова-Ямпільська В., Голубєва Л. Г., Мишкіс А. І.) показали, що такі діти в більш старшом...
