На правах рукопису
Борейко Ірина Михайлівна
МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ
В«ІСТОРІЯ фортепіанного виконавства В»
у студентів-піаністів середніх спеціальних навчальних закладів
13.00.02 - Теорія і методика навчання та виховання
(музика; рівень професійної освіти)
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук
Єкатеринбург - 2010
Робота виконана в ГОУ ВПО
В«Уральський державний педагогічний університетВ»
Науковий керівник
доктор мистецтвознавства, доцент Бородін Борис Борисович
Офіційні опоненти:
доктор педагогічних наук, професор Маріупольська Тетяна Геннадіївна
доктор культурології, професор Дев'ятова Ольга Леонідівна
Провідна установа ГОУ ВПО В«Глазовська державний педагогічний інститут імені В.Г. Короленка В»
Захист відбудеться 26 листопада 2010 р. о 14.00 годині в аудиторії 316 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 212.283.05 при ГОУ ВПО В«Уральський державний педагогічний університетВ» за адресою: 620017, м. Єкатеринбург, пр. Космонавтів, 26
З дисертацією можна ознайомитися в дисертаційному залі наукової бібліотеки ГОУ ВПО В«Уральський державний педагогічний університетВ»
Автореферат розісланий 25 жовтня 2010
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Матвєєва Л.В.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Система професійного музичної освіти в Росії користується заслуженим визнанням у всьому світі. Середні спеціальні навчальні заклади займають в ній особливе місце - саме тут навчаються отримують основні знання, вміння та навички, які стають фундаментом їх творчого зростання. Для спеціальності В«0501 Інструментальне виконавство, спеціалізація фортепіано В»невід'ємним компонентом професійного базового комплексу є історія даного виду творчої діяльності, яка представлена ​​в навчальній дисципліні В«Історія фортепіанного виконавства В», націленої на розвиток виконавської культури майбутніх музикантів.
Згідно В«Концепції модернізації російської освіти на період до 2010 року В», прийнятою Урядом Російської Федерації, головним завданням освітньої політики в країні є В«Забезпечення сучасної якості освіти на основі збереження його фундаментальності та відповідності актуальним і перспективним потребам особистості, суспільства і держави В». Однак, як показує досвід, у студентів-піаністів і навіть випускників середніх спеціальних навчальних закладів нерідко спостерігається диспропорція між рівнем розвитку практичних навичок виконавства, придбаних на заняттях за фахом, і рівнем їх теоретичної оснащеності в області фортепіанного мистецтва. Основні історичні та теоретичні знання в даній сфері студенти отримують в процесі вивчення дисципліни В«Історія фортепіанного виконавства В». Засвоєні знання є вірним керівництвом у їх подальшому професійному становленні та творчому пошуку: вони стають базисом для вироблення у майбутніх піаністів історичності мислення стосовно музичному мистецтву, стилістичної грамотності в їх виконавської діяльності, сприяють формуванню професійно обгрунтованих критеріїв оцінки явищ виконавського мистецтва. Ця обставина відображено в вимогах до мінімуму змісту та рівня підготовки випускників за відповідної спеціальності, зафіксованих у Державному освітньому стандарті середньої професійної освіти. Стандарт містить наступні дидактичні одиниці, обов'язкові для вивчення: В«історія виникнення і перетворення інструменту; закономірності розвитку його виразних і технічних можливостей; творчі та педагогічні школи; періодизація історії виконавства, аналіз виконавських концепцій провідних майстрів В».
Складність освоєння історії фортепіанного виконавства полягає в тому, що дана галузь наукового знання, а, отже, і базується на ній навчальна дисципліна, знаходяться ще в стадії становлення. Тут досі не сформована єдина система періодизації, загальноприйнятий понятійний апарат. У процесі вивчення предмета студенти отримують значний обсяг інформації, успішне освоєння якої потребує систематизації та структуруванні. Тим часом по вказаній дисципліні не існує навіть спеціального підручника для середніх спеціальних навчальних закладів, тому в педагогічному процесі зазвичай використовується підручник А.Д. Алексєєва В«Історія фортепіанного мистецтваВ» (ч.1-2 - М., 1988; ч. 3 - М., 1990), призначений для студентів музичних вузів. Він відрізняється суворої систематичністю і ясністю викладу, однак окремі положення автора не завжди відповідають сучасним уявленням про історичні реаліях. Державний освітній стандарт передбачає також В«Застосування теоретичних знань у виконавській практиці; використання науково-дослідних праць у галузі теорії виконавства В». Але на сьогоднішній день досліджень з методики викладання предмета, що забезпечує подібну практичну спрямованість, явно недостатньо, і викладачі історії фортепіанного виконавства відчувають значний дефіцит в методологічному та методичному забезпеченні дисципліни.
Література з історії фортепіанного виконавства вельми обширна. Історія виникнення і перетворення інструменту і закономірності розвитку його виразних і технічних можливостей розглядаються в працях М.С. Друскін, М.А. Зільберквіта, П.Н. Зіміна, І.В. Розанова. Послідовний огляд творчих і педагогічних шкіл міститься у згаданому підручнику А.Д. Алексєєва. Інші роботи цього ж автора присвячені окремим національним виконавською школам (Росія, Франція), інструментальним епохам (клавірних період), конкретним етапам розвитку виконавського мистецтва (В«Музично-виконавське мистецтво кінця О§О™О§ - першої половини О§О§ століття В», М., 1995). А.Ф. Хитрук в діалогах з видатними музикантами пропонує роздуми про історичні долі вітчизняної фортепіанної школи. Фортепіанне мистецтво з позицій зміни технічних систем (пальцева гра; вагова гра; анатомо-фізіологічна школа; психотехнічна школа) аналізує Дж. Кочевітскі ( G . Kochevitsky ). Питання періодизації історії фортепіанного виконавства різними авторами вирішувалося по-різному. У А.Д. Алексєєва основою періодизації стають суспільно-економічні відносини. Стилістичний підхід до періодизації явищ виконавства характерний для Д.А. Рабиновича, С.Є. Фейнберга, В.П. Чінаева. Культуротворчий потенціал фортепіанного мистецтва, узятий в історичній перспективі, розкриває Н.І. Мельникова. Еволюцію виконавства у взаємодії інструментального та композиційного аспектів розглядає Б.Б. Бородін. Аналіз виконавських концепцій провідних майстрів міститься в монографіях таких авторів як Л.А. Баренбойм, Г.М. Коган, Я.І. Мільштейн, В.А. Натансон, А.А. Миколаїв, М.В. Смирнова, В.А. Шекалов, Г.Г. Фельдгун, С.М. Хентова, Г.М. Ципін. Значно менше робіт методичного плану. На підставі дослідження категорії художнього стилю, її ролі в теорії і практиці викладання музики А.І. Ніколаєвої запропонована методика освоєння музичного стилю у виконавському класі. Питання методики викладання консерваторського курсу історії та теорії фортепіанного мистецтва розглядаються в роботі Л.А. Баренбойма В«Про спеціальні історико-теоретичних і методичних курсах для піаністів В». Обучающим комп'ютерним технологіям у сфері музичної освіти, в тому числі і таких, які доцільно застосовувати для вивчення історії фортепіанного виконавства, присвячене дослідження С.П. Полозова.
Огляд спеціальної літератури дозволив зробити висновок, що за всіма дидактичним одиницям розглянутої навчальної дисципліни, зафіксованим в Державному освітньому стандарті, є обширна бібліографія, але в ній переважають роботи мистецтвознавчої, а не методичної спрямованості. Розглянуті джерела відрізняються різнорідністю підходів до досліджуваних проблемам і не завжди застосовні в умовах середніх спеціальних навчальних закл...
