Введення
Пошуки ефективних шляхів підвищення виховного рівня процесу навчання в школі все більше привертають увагу педагогів, вчених і практиків до проблеми міжпредметних зв'язків. У дослідженнях відомих вчених-педагогів (І.Д. Звєрєва, В.М. Коротова, М.Н. Скаткіна та ін) міжпредметні зв'язки виступають як умова єдності навчання і виховання, засіб комплексного підходу до предметній системі навчання.
Проблема міжпредметних зв'язків цікавила педагогів ще в далекому минулому. Прогресивні педагоги - Я.А. Коменський, К.Д. Ушинський, Н.К. Крупська - Підкреслювали необхідність взаємозв'язків між навчальними предметами для відображення цілісної картини природи В«в голові учняВ», для створення істинної системи знань і правильного світорозуміння.
Ян Амос Коменський виступав за взаємозалежне вивчення граматики та філософії, філософії і літератури, Джон Локк - історії та географії. У Росії значення міжпредметних зв'язків обгрунтовували В.Ф. Одоєвський, К.Д. Ушинський та інші педагоги. У радянський час багато уваги міжпредметних зв'язків приділяла Н.К. Крупська. В«Комплексність комплексності ворожнечу, - писала вона в 1932 р. в В«Методичних нотатках В». Є комплексність, яка затемнює реальні зв'язку та опосередкування, яка пов'язує воєдино речі, нічого спільного між собою не мають і є комплексність, сприяюча розумінню існуючих реальних зв'язків між різними областями явищ і тим сприяє виробленню цільного матеріалістичного світогляду В»
Всі сторони цілісного світогляду особистості, відбиваючи реальну взаємозв'язок явищ об'єктивного світу, знаходяться в єдності, і в предметному навчанні мають бути забезпечені тісні міжпредметні зв'язки, що розкривають взаємозумовленість науки про природу, суспільстві і мисленні людини. Кожен предмет шкільного курсу вносить свій внесок у формування поглядів і переконань
Актуальність міжпредметних зв'язків у шкільному навчанні очевидна. Вона обумовлена ​​сучасним рівнем розвитку науки, на якому яскраво виражена інтеграція суспільних, природничих і технічних знань. Інтеграція наукових знань, в свою чергу, висуває нові вимоги до фахівців. Зростає роль знань людини в області суміжній зі спеціальністю наук і умінь комплексно застосовувати їх при вирішенні різних завдань.
Здійснення міжпредметних зв'язків на практиці викликає чимало труднощів: як організувати пізнавальну діяльність учнів, щоб вони хотіли і вміли встановлювати зв'язку між різними навчальними предметами як викликати їх пізнавальний інтерес до світоглядних питань науки; яким чином об'єднати зусилля вчителів різних предметів у досягненні виховного ефекту навчання?
В роботі розкривається сучасне розуміння міжпредметних зв'язків як актуального засоби комплексного підходу до навчання; показані основні засоби активізації пізнавальної діяльності учнів.
1. Міжпредметні зв'язку як педагогічна проблема
1.1 Сутність і функції міжпредметних зв'язків
В педагогічній літературі є більше 30 визначень категорії В«міжпредметні зв'язку В», існують найрізноманітніші підходи до їх педагогічної оцінці та різні класифікації.
Одним з більш повних визначень є наступне: міжпредметні зв'язки є педагогічна категорія для позначення синтезують, інтеграційних відносин між об'єктами, явищами і процесами реальної дійсності, що знайшли своє відображення у змісті, формах і методах навчально-виховного процесу та виконують освітню, розвиваючу і виховує функції в їх обмеженому єдності.
Функції міжпредметних зв'язків діляться на:
Освітні - націлені на формування цілісної системи знань учня. Опора на вдосконалення змісту освіти в школі на комплексне використання в навчанні міжпредметних є одним з критеріїв відбору та координації навчального матеріалу в програмах суміжних предметів. Виховні - підвищення освітнього рівня навчання за допомогою міжпредметних зв'язків підсилює його виховують функції. Психологічною основою дослідження, що розкривають взаємодію освітніх і виховних функцій міжпредметних зв'язків, виступає закономірне єдність свідомості, почуттів і дій у психічній діяльності людини. Забезпечення цієї єдності в навчанні є одне з педагогічних умов комплексного підходу, спрямованого на формування світогляду як інтегрального особистісного утворення (Н.А. Менчинська, Е.І. Моносзон).
Розвиваючі - впливають на розвиток самостійності, пізнавальної активності та інтересів учнів (В.Н. Максимова, Н.А. Чурилин). Міжпредметні зв'язки розглядаються як один із шляхів розвиваючого навчання, який веде до формування якісно нових утворень в навчальній діяльності школярів - міжпредметних понять і міжпредметних умінь (Т.К. Александрова, Л.М. Панчешнікова, Н.А. Сорокін). Різноманіття функцій міжпредметних зв'язків в процесі навчання показує, що сутність даного поняття не може бути визначена однозначно. Явище міжпредметних зв'язків багатомірна. Вони не обмежуються рамками змісту, методів, форм організації навчання. Міжпредметні зв'язки проникають в навчально-пізнавальну діяльність учнів і навчальну діяльність вчителів. Вони звернені до особистості учня, формують діалектичне мислення, наукове світогляд, переконання, сприяючи всебічному розвитку здібностей і потреб школяра. Як уже зазначалося, існують різні трактування поняття міжпредметних зв'язків. Так дослідники нерідко трактують дане поняття в декількох значеннях: і дидактичне умова, і частина принципу систематичності, і засіб, і система та ін Широко поширене розуміння міжпредметних зв'язків як дидактичного умови, що забезпечує не тільки систему знань учнів, але й розвиток їх пізнавальних здібностей, активності, інтересів, розумової діяльності (Н.А. Сорокін, В.Н. Федорова та ін.) Принцип навчання відображає суще і належне, закономірні зв'язки і регулятивні норми практики. Проведені (теоретичні та експериментальні) дослідження дозволяють виділити дві форми відносин між ідеєю міжпредметних зв'язків і принципами навчання:
1) міжпредметні зв'язки як один із способів здійснення кожного з принципів навчання;
2) міжпредметні зв'язки як самостійний принцип побудови дидактичних систем локального характеру в предметній системі навчання. Міжпредметні зв'язку - це складовий компонент, що вимагає дотримання принципів науковості, систематичності, свідомості. Саме в ролі самостійного принципу ідея міжпредметних зв'язків виконує свою організуючу роль: впливає на побудову програм, структуру навчального матеріалу, підручників, на добір методів і форм навчання.
В задачах навчання необхідно відбивати застосування, розвиток, закріплення і узагальнення знань і умінь, отриманих учнями при вивченні інших предметів. У змісті навчального матеріалу важливо виділити питання, вивчення яких вимагає опори на раніше засвоєні (з інших предметів) знання, а також питання, які отримають розвиток у подальшому навчанні дисциплін.
Принцип міжпредметних зв'язків націлює на формулювання проблеми, питань, завдань для учнів, що орієнтують на застосування і синтез знань і умінь з різних предметів. Систематичне використання міжпредметних зв'язків створює можливості широко користатися дидактичними матеріалами і засобами наочності (підручниками, таблицями, приладами, картами, діафільмами, кінофільмами), відносяться до одного навчального предмета, при вивченні інших дисциплін. В організації навчання виникає потреба в комплексних формах - узагальнюючих уроках, семінарах, екскурсіях, конференціях, мають міжпредметні зміст. Такі форми вимагають координації діяльності вчителів, вивчення навчальних програм по родинних преметам, взаємовідвідування уроків.
1.2 Класифікація. Види міжпредметних зв'язків
Існують різні класифікації міжпредметних зв'язків. Перша класифікація грунтувалася на тимчасовому критерії: попередні, супутні і наступні (перспективні) зв'язку (Ю. Вайткявічус, Н.М. ...
