Зміст
Введення
1. Особливості диференціальної діагностики стертою форми дизартрії, дислалии
1.1 Діагностика стертою дизартрії
1.2 Класифікації форм стертою дизартрії
1.3 Особливості диференціальної діагностики дислалии
2. Диференціальна діагностика стертою форми дизартрії і дислалии
2.1 Дослідження вітчизняних логопедів з питання диференціальної діагностики стертою форми дизартрії і дислалии
Висновок
Список літератури
Введення
Мова - Одна з основних психічних функцій людини, будь-які її порушення є об'єктом вивчення різних наук: педагогіки, психології, логопедії, нейропсихології, нейролінгвістики та інших.
З кожним роком логопедична наука розвивається і вносить різні корективи в методики, документацію і т.д. Але, тим не менш, досвід авторів минулих сторіч залишається незмінним, будучи базою для розвитку даної науки в цілому.
Тема моєї курсової роботи В«Диференціальна діагностика стертою форми дизартрії і дислалии В». Вибір теми обумовлений її актуальністю та недостатньою вивченістю проблеми, яка потребує спеціального розгляду в науковому та методичному аспектах.
Наприклад, після проведеного обстеження логопед стоїть перед завданням постановки діагнозу, і від того, як правильно він його поставить, залежатиме вся подальша корекційна робота. Але часто логопед утруднюється це зробити по тієї причини, що одне порушення мови за своєю етіологією схоже з іншим порушенням. І для цього, насамперед, необхідно, знати, якими проявами володіє одне порушення, а якими інше.
Таким чином, я хотіла б сказати про те, що питання диференціальної діагностики стертою форми дизартрії і дислалии знаходиться в стадії розробки, і мені як майбутнього логопеда було цікавим внести невелику ясність у розгляд даної проблеми.
Широкий аналіз практики показав, що стерті форми дизартрії досить часто змішують з дислалією. Однак при детальному вивченні зустрічаються відмінності. Вперше на це звернув увагу Г. Гуцман, довівши, що, наприклад, корекція звуковимови на відміну від дислалии при дизартрії викликає певні труднощі (12, стр. 102).
У своїй курсовій роботі я не ставила за мету розглянути питання диференціальної діагностики кожного з цих порушень мовлення окремо. Навпаки, намагалася показати в порівнянні, якими проявами володіє стерта форма дизартрії, а якими дислалія. Отримані дані для зручності я згрупувала в таблиці, які наочно відображають сутність даного питання.
І так, що таке стерта форма дизартрія? Основні прояви стертою форми дизартрії? Які класифікації її існують? Чим диференціальна діагностика стертою форми дизартрії розрізняється з дислалією, і, навпаки, чим схожа. На ці та багато інших питань я спробувала відповісти в даному курсовому проекті.
Питанню стертою форми дизартрії я приділила більшу увагу, ніж дислалии. Так як вивчення дислалии ведеться з 30-х років XIX століття, то за це час накопичилася велика кількість наукового і методичного матеріалу. Багато автори вважали своїм обов'язком внести лепту у вивчення даного порушення. Однак огляд даних літератури свідчить, що стерті форми дизартрії залишаються недостатньо вивченими, не розроблений системний підхід до корекції даного мовного порушення.
Таким чином, до теперішнього часу недостатньо систематизовані методи диференціальної діагностики стертою форми дизартрії і східних станів (Дислалии).
1. Питання диференціальної діагностики стертою форми дизартрії, дислалии
1.1 Діагностика стертою форми дизартрії
Поширеним мовним порушенням серед дітей дошкільного віку є стерта дизартрія , яка має тенденцію до значного зростання. Вона часто поєднується з іншими мовними розладами (Заїканням, загальним недорозвитком мовлення та ін.) Це мовна патологія, що виявляється в розладах фонетичного та просодичного компонентів мовленнєвої функціональної системи і виникає внаслідок невираженого мікроорганіческого ураження головного мозку (6).
Термін В«стертаВ» дизартрія вперше був запропонований О.А. Токарєвої, яка характеризує прояви В«стертою дизартріїВ» як легкі (стерті) прояви В«псевдобульбарной дизартріїВ», які відрізняються особливою трудністю подолання.
Серед причин, що викликають стерту дизартрию, різними авторами були виділені наступні:
1. Порушення іннервації артикуляційного апарату, при якій відзначається недостатність окремих м'язових груп (губ, язика, м'якого піднебіння); неточність рухів, їх швидка виснаженість внаслідок ураження тих чи інших відділів нервової системи.
2. Рухові розлади: труднощі знаходження певного положення губ і язика, необхідного для виголошення звуків.
3. Оральна апраксія.
4. Мінімальна мозкова дисфункція.
Як я вже говорила, діагностика стертою форми дизартрії і методика корекційної роботи розроблені поки що недостатньо. У роботах Г.Г. Гутцман, О.В. Правдиной, Л.В. Мелехової, О.А. Токарєвої, І.І. Панченко, Р.І. Мартинової розглядаються питання симптоматики дизартрических розладів мови, при яких спостерігається В«смитостьВ», В«стертостьВ» артикуляції. Автори відзначають, що стерта дизартрія за своїми проявами дуже схожа на складну дислалию (1, стор. 8 - 9).
Диференціальна діагностика стертою дизартрії надзвичайно утруднена. Порушення фонетичної сторони мови при стертій дизартрії, зовні подібні з іншими звукопроізносітельной розладами, разом з тим мають власний механізм. Виражені порушення звуковимови при стертою дизартрії насилу піддаються корекції і негативно впливають на формування фонематичної та лексико-граматичної сторін мовлення, ускладнюють процес шкільного навчання дітей. У той же час своєчасна корекція порушень мовного розвитку є необхідною умовою психологічної готовності дітей до навчання в школі, створює передумови для найбільш ранньої соціальної адаптації дошкільників з порушеннями мовлення (7).
Для діагностики даного порушення необхідно звертати увагу на наявність неврологічної симптоматики і проводити динамічне спостереження в процесі корекційної роботи: якщо в ході амбулаторного обстеження психоневролог відразу виявляє органічну неврологічну симптоматику, то такі форми правомірно віднести до дизартрії. Часто зустрічаються діти, у яких при одноразовому обстеженні будь-яких симптомів не відзначається.
При діагностиці відрізнити легку ступінь дизартрії від подібних з нею порушень часто буває дуже важко, оскільки ряд симптомів дизартрії по формі майже ідентичний симптомам інших розладів мовленнєвої діяльності. Труднощі поглиблюються і тим, що дизартрія часто проявляється в структурі різних неврологічних і психопатологічних синдромів (дитячий церебральний параліч, синдром мінімальної мозкової дисфункції, синдром психофізичної розгальмованості, затримка психічного розвитку, олігофренія та ін) і разом з тим співіснує з іншими мовними порушеннями (алалія, ринолалія, заїканням). Однак це вкрай важливо, так як від постановки правильного діагнозу у великій мірі залежать вибір адекватних напрямків корекційно-логопедичного впливу на дитину з легким ступенем дизартрії і відповідно ефективність цього впливу.
Мені б хотілося навести порівняння легкого ступеня дизартрії в принципі з близьким до неї порушенням - важким ступенем дизартрії, на основі мовних і немовних ознак.
Стерта форма дизартрії найчастіше діагностується після п'яти років.
Для раннього виявлення стертою дизартрії і правильної організації комплексного впливу необхідно знати симптоми, що характеризують ці порушення. Обстеження дитини починається з розмови з мамою і вивчення поліклінічної карти розвитку дитини. Аналіз анамнестичних відомостей показує, що мають місце: відхилення у внутр...
