Теми рефератів
Авіація та космонавтика Банківська справа Безпека життєдіяльності Біографії Біологія Біологія і хімія Біржова справа Ботаніка та сільське гос-во Бухгалтерський облік і аудит Військова кафедра Географія
Геодезія Геологія Держава та право Журналістика Видавнича справа та поліграфія Іноземна мова Інформатика Інформатика, програмування Історія Історія техніки Комунікації і зв'язок Краєзнавство та етнографія Короткий зміст творів Кулінарія Культура та мистецтво Культурологія Зарубіжна література Російська мова Маркетинг Математика Медицина, здоров'я Медичні науки Міжнародні відносини Менеджмент Москвоведение Музика Податки, оподаткування Наука і техніка Решта реферати Педагогіка Політологія Право Право, юриспруденція Промисловість, виробництво Психологія Педагогіка Радіоелектроніка Реклама Релігія і міфологія Сексологія Соціологія Будівництво Митна система Технологія Транспорт Фізика Фізкультура і спорт Філософія Фінансові науки Хімія Екологія Економіка Економіко-математичне моделювання Етика Юриспруденція Мовознавство Мовознавство, філологія Контакти
Українські реферати та твори » Педагогика » Дидактичні проблеми сучасного уроку

Реферат Дидактичні проблеми сучасного уроку

Категория: Педагогика

Курсова робота

Тема:

В«Дидактичні проблеми сучасного уроку В»


Зміст

Введення

Глава 1. Сучасні педагогічні принципи вищої та середньої школи

1.1 Поняття В«дидактикаВ»

1.2 Сучасні дидактичні принципи вищої та середньої школи

1.3 Основні дидактичні концепції

1.4 Структура педагогічного процесу

1.5 Педагогічні цілі

1.6 Дидактико-методичні системи. Основні теоретичні напрямки і принципи навчання

Аналіз 1-го розділу

Глава 2. Побудова дидактичного матеріалу на прикладі уроку математики в молодших класах середньої школи

2.1 Розробка сценарію уроку

2.2 Проведення уроку

2.3 Аналіз проведеного уроку

Аналіз роботи

Список літератури


Введення

В сучасних освітніх установах існує проблема в побудові уроку. Багато чого залежить від вчителя, від його постановки основних завдань, вимог у засвоєнні матеріалу, вміння використовувати наочних посібників на уроці. Також від його вміння володіти методиками і методами навчання.

Дидактика покликана допомогти педагогові знайти відповіді на чотири питання: кого вчити, для чого вчити, чому вчити, як учити? Питання, безсумнівно, складні, на які не можна дати однозначних відповідей. Особливо важкий питання: В«Як вчити?В» Бо не можна дати готового рецепту, знайти узагальненого алгоритму на увазі гнучкості і рухливості і індивідуальності двох найважливіших складових навчання - педагога і учня.

Але разом з тим, дидактика передбачає розуміння суті і закономірності навчання, принципи і підходи, систему методів і засобів, реалізації поставленого завдання.

Дидактичні знання допомагають викладачеві аналізувати залежності, що обумовлюють хід і результати процесу навчання, встановлювати на цій основі закономірності, діють у сфері навчання, найбільш ефективні для здійснення якісної підготовки фахівців.

Мета роботи: знайти спосіб усунення проблеми дидактики на уроці.

Завдання: 1) вивчити проблему, 2) з'ясувати причину проблеми; 3) знайти спосіб усунення даної причини.

Предмет дослідження: дидактика сучасного уроку.

Об'єкт: сучасний урок.

Гіпотеза: причиною проблеми є особистісні особливості вчителя.


Глава 1. Сучасні педагогічні принципи вищої та середньої школи

1.1 Загальне поняття про дидактику

За своїм походженням термін В«дидактикаВ» походить від грецького мови, в якому "didaktikos" означає В«повчаючийВ», а В«didaskoВ» - вивчає. Вперше ввів його в науковий обіг німецький педагог Вольфганг Ротко (1571-1635), який назвав свій курс лекцій В«Короткий звіт з дидактики, або мистецтво навчання Ратіхія В».

У тому ж значенні вжив це поняття і великий чеський педагог Ян Амос Коменський (1592-1670), опублікувавши в 1657г. В Амстердамі свій знамениту працю В«Велика дидактика, яка представляє універсальне мистецтво навчання всіх всьому В».

У сучасному розумінні дидактика являє собою найважливішу галузь наукового знання, яка вивчає і досліджує проблеми освіти і навчання.

Дидактика - теоретична прикладна і одночасно нормативно-прикладна наука.

Дидактичні дослідження своїм об'єктом роблять реальні процеси навчання, дають знання про закономірних зв'язках між різними його сторонами, розкривають сутнісні характеристики структурних і змістовних елементів процесу навчання. У цьому полягає науково-теоретична функція дидактики.

Отримані теоретичне значення дозволяє вирішувати багато проблеми, пов'язані з навчанням, а саме: приводити у відповідність з мінливими цілями зміст освіти, визначати оптимальні можливості навчальних методів і засобів, конструювати нові освітні технології, і т.д. Все це говорить про нормативно-прикладної (конструктивної) функції дидактики.

Дидактика як педагогічна дисципліна оперіруетобщімі поняттями педагогіки: В«ВихованняВ», В«педагогічна діяльністьВ», В«ОсвітаВ», В«Педагогічна свідомістьВ» і ін

Але як теорія освіти і навчання дидактика має свої специфічні поняття. До них відносяться: навчання, викладання, вчення, зміст освіти, методи навчання та ін

Розглянемо базові поняття дидактики.

Навчання - це цілеспрямоване, заздалегідь запроектоване спілкування, в ході якого здійснюються освіта, виховання і розвиток навчають, засвоюються окремі сторони досвіду людства, досвіду діяльності та пізнання.

Навчання як процес характеризується спільною діяльністю викладача і учнів, що мають своєю метою розвиток останніх, формування у них знань, умінь, навичок, тобто загальну орієнтовну основу конкретної діяльності. Викладач здійснює діяльність, що позначається терміном В«ВикладанняВ», якого навчають включений в діяльність навчання, в якій задовольняються його пізнавальні потреба. Процес навчання в значній мірою породжується мотивацією.

Зміст освіти - спеціально відібрана і визнана суспільством (державою) система елементів об'єктивного досвіду людства, засвоєння якої необхідно для успішної діяльності в певній сфері.

Зміст освіти - той кінцевий результат, до якого прагне навчальний заклад, той рівень і ті досягнення, які виражаються в категоріях знань, умінь, навичок, особистісних якостей.

1.2 Сучасні дидактичні принципи вищої та середньої школи

Можна сформулювати сучасні дидактичні принципи вищої та середньої школи таким чином:

1. Розвиваюче і виховує навчання.

2. Науковість і доступність, посильна трудність.

3. Свідомість і творча активність учнів при керівній ролі викладача.

4. Наочність і розвиток теоретичного мислення.

5. Системність і систематичність навчання.

6. Перехід від навчання до самоосвіти.

7. Зв'язок навчання з життям і практикою професійних здібностей учнів.

8. Міцність результатів навчання і розвиток пізнавальних здібностей учнів.

9. Позитивний емоційний фон навчання і врахування індивідуальних здібностей учнів.

10. Колективний характер навчання і розвиток пізнавальних здібностей учнів.

11. Гуманітаризація навчання.

12. Комп'ютеризація навчання.

13. Інтегративність навчання, облік міжпредметних зв'язків.

14. Інновативність навчання.

1.3 Основні дидактичні концепції

Процес навчання базується на психолого-педагогічних концепціях, які називаються часто дидактичними системами. Дидактична система становить сукупність елементів, що утворюють єдину цілісну структуру і служить досягненню цілей навчання. Можна виділити три дидактичні концепції: традиційну, педоцентрістскую і сучасну систему дидактики.

Поділ концепцій на три групи проводиться на основі того, як розуміється процес навчання. У традиційній системі навчання домінуючу роль відіграє викладання, діяльність вчителя. Її складають дидактичні концепції таких педагогів, як Я. Коменський, І. Песталоцці, Й. Гербарта. Дидактику Гербарта характеризують такі слова, як управління, керівництво вчителі, регламентації, правила, розпорядження. Структуру навчання традиційно складається з 4 рівнів: виклад, розуміння, узагальнення, застосування. Логіка процесу навчання полягає в русі від представлення матеріалу через пояснення до розуміння, узагальнення, застосування знань.

Гербарт прагнув організувати і систематизувати діяльність вчителя, що було важливо для дидактики.

До початку ХХ століття ця система зазнала критики авторитарність, книжність, відірваність від потреб і інтересів дитини і від життя. За те, що така система навчання лише передає дитині готові знання, але не сприяє розвитку мислення, активності, творчості, пригнічує самостійність учня. Тому на початку ХХ століття народжуються нові підходи.

Серед нових підходів виділяють педоцентріческую ...


Страница 1 из 5Следующая страница

Друкувати реферат
Замовити реферат
Товары
загрузка...
Наверх Зворотнiй зв'язок