Зміст
Введення
1. Заняття як форма навчання в дитячому садку
2 Характерні особливості та структура занять
3. Класифікація занять
4. Нетрадиційні форми занять
5. Особливості організації та проведення занять у різних вікових групах
6. Підготовка вихователя до заняття
7. Аналіз передового педагогічного досвіду
8. Педагогічні висновки
Список використовуваної літератури
Введення
Зміст розвиваючої функції навчання являє собою розвиток і формування пізнавальних психічних процесів і властивостей особистості; логічних прийомів, операцій, суджень, умовиводів; пізнавальної активності, інтересу, здібностей. Реалізація розвиваючої функції в процесі початкового навчання забезпечує розвиток властивостей вищої нервової діяльності, забезпечує пізнавальні та інтелектуальні можливості дитини.
Виховання, навчання і розвиток дитини визначаються умовами його життя в дитячому садку і родині. Головними формами організації цього життя в дитячому садку є: гра і пов'язані з нею форми активності, заняття, предметно-практична діяльність.
Значне місце в житті дитячого саду належить заняттям. Вони націлені на передачу педагогом дитині знань, умінь, навичок. Звичайно передбачається, що це веде до збагачення фізичної та духовної культури дитини, сприяє формуванню у нього самостійності, здатності до спільної координованої діяльності, допитливості. Однак переважна практика така, що зміст знань, що передаються на заняттях, підлаштовує дитини переважно до завдань навчання в школі. Домінуючий спосіб проведення занять - прямий вплив педагога на дитину, питально-відповідна форма спілкування, дисциплінарні форми впливу - поєднується з формальними оцінками. Досягнення дитини оцінюються виходячи з групових стандартів.
1. Заняття як форма навчання
Провідною формою організації навчання вихованців ДОП є заняття.
Використання занять в якості основної форми навчання дітей обгрунтував Я.А. Коменський.
Ян Амос Коменський в педагогічній праці В«Велика дидактикаВ» дійсно охарактеризував класно-урочну систему як В«універсальне мистецтво навчання всіх всьому В», розробив правила організації школи (поняття - шкільний рік, чверть, канікули), чіткий розподіл і зміст усіх видів роботи, обгрунтував дидактичні принципи навчання дітей на уроках. Крім того, він одним з перших висунув ідею про те, що початок планомірного виховання і навчання лежить в дошкільному віці, розробив зміст навчання дітей дошкільного віку і виклав їх у педагогічній праці В«Материнська школаВ».
К.Д. Ушинський психологічно обгрунтував і розвинув дидактичні принципи навчання дітей на заняттях, підкреслював, що вже в дошкільному віці необхідно відокремити серйозне вчення від гри В«не можна вчити дітей граючи, учення - це працяВ». Тому завданнями дошкільного навчання, на думку К.Д. Ушинського, є розвиток розумових сил (розвиток активної уваги і свідомої пам'яті) і дару слова дітей, підготовка до школи. Однак при цьому вчений висував тезу двуедінства навчання і виховання дітей дошкільного віку. Таким чином, була піднята проблема існування відмінностей між навчанням дітей на заняттях в дитячому саду і на уроках в початковій школі.
А.П. Усова розробила основи навчання дітей дошкільного віку в дитячому садку і сім'ї, розкрила сутність навчання в дитячому садку; обгрунтувала положення про двох рівнях знань, якими можуть оволодіти діти.
До першого рівню вона віднесла елементарні знання, які діти набувають в процесі ігор, життєдіяльності, спостереження та спілкування з оточуючими людьми; до другого, складнішого рівня, віднесла знання та вміння, засвоєння яких можливо тільки в процесі цілеспрямованого навчання. При цьому А.П. Усова виділила три рівні навчальної діяльності в залежності від пізнавальних мотивів дітей, вміння слухати і керуватися вказівками дорослого, оцінювати зроблене, усвідомлено досягати поставлених цілей. При цьому вона підкреслювала, що першого рівня діти досягають не відразу, а тільки до кінця дошкільного дитинства, під впливом цілеспрямованого і систематичного навчання.
Систематичне навчання на заняттях - важливий засіб освітньої роботи з дітьми дошкільного віку.
На Протягом ряду десятиліть ХХ ст. всі провідні дослідники і практики дошкільного виховання слідом за А.П. Усової приділяли велику увагу занять як провідної формі фронтального навчання дітей.
Сучасна дошкільна педагогіка також надає великого значення заняттям: поза сумнівом, вони надають позитивний вплив на дітей, сприяють їх інтенсивному інтелектуальному і особистісному розвитку, планомірно готують їх до навчання в школі.
В Нині триває вдосконалення занять у різних аспектах: розширюється й ускладнюється зміст навчання, здійснюється пошук форм інтеграції різних видів діяльності, способів привнесення гри в процес навчання, пошук нових (нетрадиційних) форм організації дітей. Все частіше можна спостерігати перехід від фронтальних занять з усією групою дітей до занять з підгрупами, малими групами. Дана тенденція забезпечує якість навчання: індивідуальний підхід до дітей, врахування особливостей їх просування в засвоєнні знань та практичних навичок.
Проглядається ще одна важлива тенденція - побудова систем занять в кожній області, з якої знайомлять дошкільнят. Ланцюжок поступово ускладнюються занять, органічно пов'язаних із заходами повсякденному житті, - це оптимальний шлях, що забезпечує необхідне інтелектуальний та особистісний розвиток дошкільнят.
Форма організації навчання - це спільна діяльність навчає і учнів, яка здійснюється в певному порядку і встановленому режимі.
Традиційно виділяються наступні форми організації навчання:
індивідуальна, групова, фронтальна
Використовувати дані форми організації навчання можна як на заняттях, так і в повсякденному життя. У ДОП може бути виділено спеціальний час у процесі проведення режимних моментів, організована індивідуальна робота з дітьми. Змістом навчання в цьому випадку є такі види діяльності: предметно-ігрова, трудова, спортивна, продуктивна, спілкування, сюжетно-рольові та інші ігри, які можуть бути джерелом і засобом навчання.
2. Характерні особливості та структура занять
Навчання на заняттях незалежно від форми його організації відрізняється насамперед Програмне. Педагог намічає програмне зміст, який повинен бути реалізовано в ході заняття.
Заняття мають певну структуру, яка багато в чому диктується змістом навчання і специфікою діяльності дітей. Незалежно від цих чинників в будь-якому занятті виділяють три основні частини, нерозривно пов'язані загальним змістом і методикою, а саме:
початок, хід заняття (процес) і закінчення.
Початок заняття припускає безпосередню організацію дітей: необхідно переключити їх увагу на майбутню діяльність, викликати інтерес до неї, створити відповідний емоційний настрій, розкрити навчальну задачу. На основі пояснення і показу способів дій у дитини формується елементарний план: як йому треба буде діяти самому, в якій послідовності виконувати завдання, до яких результатів прагнути.
Хід (процес) заняття - це самостійна розумова або практична діяльність дітей, що полягає в засвоєнні знань і вмінь, які певний навчальної завданням. На даному етапі заняття прийоми і навчання індивідуалізуються у відповідності з рівнем розвитку, темпом сприйняття, особливостями мислення кожної дитини. Звернення до всіх дітей необхідні тільки в тому випадку, якщо у багатьох спостерігаються помилки у виконанні навчальної задачі як наслідок нечіткого пояснення педагога.
Мінімальна допомога надається тим, хто швидко і легко запам'ятовує, уважні, вміють аналізувати...
