Дидактичні принципи і методи навчання на уроках образотворчого мистецтва та художньої праці
Введення
На Протягом століть школа накопичила чималий досвід навчання дітей. Таким чином, склалися різні точки зору на поняття, ефективність застосування різних методів і принципів навчання.
Процес навчання досить складне явище, і його не можна представляти як просту передачу знань учителем учням, які цими знаннями ще не володіють. Тут, природно, виникають питання: В«Чому вчити?В» І В«Як вчити?В»
Закони, або правила, що діють в будь-якій науці, відображають об'єктивні, істотні і стійкі її зв'язку, а також позначають певні тенденції їх розвитку. Однак ці закони не містять безпосередніх вказівок для практичних дій: вони є лише теоретичною основою для вироблення технології практичної діяльності.
Задача дидактики полягає в тому, щоб на основі знань про об'єктивний розвиток навчального процесу з'ясувати, як на основі закономірностей його розвитку розробляються принципи і правила навчання, якими керується вчитель у своїй практичній роботі. Усе це актуалізує тему дослідження.
Об'єкт дослідження: уроки образотворчого мистецтва і художньої праці.
Предмет дослідження: дидактичні принципи і методи навчання образотворчого мистецтва та мистецької праці.
Гіпотеза: правильно і вміло організоване, методично грамотне використання дидактичних принципів і методів навчання на уроках художньої праці та образотворчого мистецтва сприяє підвищенню ефективності навчально-виховного процесу, а саме:
В· Сприяє підвищенню активності, зацікавленості учнів, що відбивається на результатах праці.
В· Сприяє розвитку любові до образотворчого мистецтва і мистецької праці.
В· Розвиває такі якості, як: сприйняття, увага, уява, мислення, пам'ять, мова, самоконтроль і д.р.
В· Сприяє швидкому і міцному засвоєнню знань, які переростають в уміння й навички.
В· Формує вміння застосовувати отримані знання на практиці.
Ц ялина роботи: вивчення та обгрунтування впливу дидактичних принципів і методів навчання на навчально-виховний процес на уроках художньої праці та образотворчого мистецтва.
З мети випливають такі завдання :
1.Рассмотреть поняття В«дидактичні принципиВ» і методи навчання.
2.Рассмотреть класифікації методів і принципів навчання, їх взаємозв'язку.
3.Определіть основні методи і принципи навчання, використовувані на уроках художньої праці та образотворчого мистецтва.
4.Ізучіть особливості реалізації основних методів і принципів, використовуваних на цих уроках.
5.Обосновать вплив дидактичних принципів і методів навчання на активність школярів і ефективність навчально-виховного процесу.
При написанні роботи були використані наступні методи психолого-педагогічного дослідження:
1. Вивчення методичної, психолого-педагогічної літератури з даної теми.
2. Спостереження за учнями.
3. Аналіз власного досвіду роботи в школі.
4. Аналіз уроків художньої праці та образотворчого мистецтва.
Практична значимість роботи: представлений матеріал можна використовувати у результаті підготовки до уроків образотворчого мистецтва і художньої праці.
База дослідження: середня школа № 165 м. Мінська.
Обсяг роботи: вступ, основна частина і висновок.
1. Дидактичні принципи і методи навчання на уроках образотворчого мистецтва та художньої праці
1.1 Поняття дидактичних принципів навчання та їх класифікація
Принципи навчання є необхідним інструментом у викладацькій діяльності. Завдяки цим принципам, відбувається процес з'єднання теоретичних уявлень з педагогічною практикою. Принципи навчання в педагогіці носять, перш за все, рекомендаційний характер, а необов'язковий. Це відбувається тому, що діяльність педагога, під час процесу, навчання може переломлюватися через різні форми і прийоми.
Принципи навчання - керівні положення, що лежать в основі навчання і визначають його зміст, методи і форми організації.
Принципи - основні вихідні положення якої-небудь теорії, науки в цілому, це основні вимоги, пред'являються до чого-небудь.
Педагогічні принципи - це основні ідеї, дотримання яких допомагає найкращим чином досягати поставлених педагогічних цілей.
Коменський у основу пізнання і навчання поставив чуттєвий досвід і теоретично обгрунтував, детально розкрив принцип наочності. Наочність застосовувалася і до нього. Про неї говорили педагоги - гуманісти, приклад, Томас Мор, характеризуючи навчання на острові В«утопіяВ». Книги, як рукописні, так і друковані, забезпечувалися нерідко малюнками і раніше, але це було, так би мовити, емпіричне застосування наочності без теоретичного обгрунтування її, яке вперше дав Коменський.
Він розумів наочність широко, не лише як зорове сприйняття, але і як залучення всіх органів почуттів на краще і ясному сприйняттю речей і явищ. Коменський вимагав, щоб навчання починалося не з словесного тлумачення про речі, а з конкретних спостережень над ними.
Слід спостерігати, що можливо, в натурі; а в разі неможливості безпосереднього спостереження речей їх треба замінювати картинами, моделями, малюнками.
Велика заслуга Коменського у розробці наочності як одного з найважливіших дидактичних принципів: він геніально обгрунтував, узагальнив, поглибив і розширив мався вже до того часу деякий практичний досвід наочного навчання, застосував широко наочність на практиці, забезпечивши свої підручники малюнками.
Коменський наполягав на систематичності навчання. Він вказував на необхідність доводити учнів до розуміння зв'язку між явищами і так організувати навчальний матеріал, щоб він не здавався учням хаосом, а був би коротко викладено у вигляді небагатьох основних положень. Він вважав, що в навчанні треба йти від фактів до висновків, від прикладів до правил, які систематизують, узагальнюють ці факти і приклади; йти від конкретного до абстрактного, від легкого до важкого, від загального до приватному; спочатку давати загальне уявлення про предмет або явище, потім переходити до вивчення його окремих сторін.
Велике значення, за Коменським, має послідовність навчання. Все пропоноване учням для засвоєння треба розташовувати - так, щоб вивчення нового матеріалу було підготовлено попередніми заняттями. Рахуючись з віковими особливостями дітей, Коменський радить спочатку розвивати відчуття (почуття) учнів, потім пам'ять, далі мислення і, нарешті, мова і руку, так як учень повинен вміти правильно висловити засвоєне і застосувати це на ділі.
Цінні вказівки дав Коменський, висунувши дидактичну вимога посильності навчання для учнів. Дітям слід давати для навчання тільки те, що доступно їхнім віком. Посильність, доступність в навчанні досягаються ясністю викладання, повідомленням основного без зайвих деталей.
Висунувши дидактичну вимога міцності засвоєння учнями навчального матеріалу, Коменський говорив, що треба закладати В«міцну основуВ», не поспішати в навчанні, домагатися, щоб учні цілком засвоїли викладається їм: все має зв'язок має викладатися В«у зв'язкуВ». Кожна тема повинна резюмувати в коротких, точних правилах.
Величезне значення для міцного засвоєння мають вправи і повторення засвоєного учнями матеріалу. Повідомивши новий навчальний матеріал учням, учитель вимагає, щоб викликаний ним учень виклав, повторив те, що було сказано їм; викликає і іншого учня зробити те саме. Завдяки такому вправі і повторення вчитель ясно бачить, що залишилося незрозумілим учнями з його викладу. Повторене кілька разів міцно запам'ятовується. Велику роль при цьому повторенні вголос має розвиток уміння виразити те, що з...
