Зміст
Введення
Глава 1. Естетичне виховання як педагогічна проблема
1.1 Сутність естетичного виховання
1.2 Цілі і завдання естетичного виховання
1.3 Особливості естетичного виховання в шкільному віці
Глава 2. Мистецтво як засіб естетичного виховання школярів
2.1 Педагогічна організація сприйняття мистецтва школярами
2.2 Методи і прийоми естетичного виховання школярів на уроках мистецтва
Висновок
Список літератури
Додаток
Введення
В останні роки зросло увага до проблем теорії і практики естетичного виховання як найважливішому засобу формування духовно-практичного відношення до дійсності, засобу морального і розумового виховання, тобто як до засобу формування всебічно розвиненої, духовно багатої особистості. На думку багатьох дослідників, педагогів, психологів (А.С. Макаренко, Б.М. Неменський, В.А. Сухомлинський, К.Д. Ушинський) формувати особистість і естетичну культуру потрібно в найбільш сприятливому для цього - шкільному віці. Відчуття краси природи, оточуючих людей, речей створює в дитині особливі емоційно-психічні стани, збуджує безпосередній інтерес до життя, загострює допитливість, розвиває мислення, пам'ять, волю і інші психічні процеси.
Навчити бачити прекрасне навколо себе, в навколишній дійсності покликана система естетичного виховання. Для того, щоб ця система впливала на дитину найбільш ефективно і досягала поставленої мети, Б.М. Неменський виділив наступну її особливість: В«Система естетичного виховання повинна бути, перш за все, єдиної, об'єднуючої всі предмети, всі позакласні заняття, все суспільне життя школяра, де кожний предмет, кожний вид заняття має свою чітку задачу в справі формування естетичної культури і особистості школяра В»[1].
Але у всякої системи є стрижень, основа, яку вона спирається. Такою основою в системі естетичного виховання ми можемо вважати мистецтво: музику, архітектуру, скульптуру, живопис, танець, кіно, театр і інші види художньої творчості. Про це говорили у своїх працях ще Платон і Гегель. На підставі їх поглядів стало аксіомою, що мистецтво є головним змістом естетики як науки, і що краса є основне естетичне явище. Мистецтво містить в собі великий потенціал для розвитку особистості.
Таким чином, можна зробити висновок, що формувати в дітях естетичне ставлення до дійсності найбільш ефективно можна в загальноосвітній школі на уроках мистецтва.
В даний час в суспільному і культурному житті суспільства дуже сильно вплив масової культури, отже, у свідомості людей стираються межі між масовим мистецтвом і мистецтвом справжнім. Людям стає все важче орієнтуватися в швидко змінюють один одного культурних явищах, дуже складно серед усього розмаїття, яке пропонує сучасна масова споживацька культура виділити головне, ключове. Особливо важко це вдається в шкільному віці. У цій ситуації викладачеві необхідно допомагати учням сформувати правильне уявлення про навколишній їхній світ, про культурне життя сучасної епохи, розкрити під сем своєму багатстві систему вічних цінностей і традицій. У теж час необхідно розуміти, що цінність, до яких би загальнолюдським корінню вона не сходила, прищепити не вдається, її можна тільки прожити. Таке проживання, зокрема, забезпечувало і досі забезпечує мистецтво, що розкриває по своїй суті вихідну гуманітарну цінність - зв'язок людини з людиною.
Актуальність даної теми підкреслюється тим, що багато змінилися обставини в житті суспільства, зокрема, в соціально-економічному плані, викликають необхідність переглядати старі і виробляти нові культурологічні, засновані на відношенні Людина -Людина, принципи та підходи до естетичному вихованню.
Мета даної роботи - представити і обгрунтувати принципи і підходи естетичного виховання школярів через етичну призму мистецтва.
< u> Об'єкт дослідження - естетичне виховання школярів.
Предмет дослідження - педагогічні умови використання засобів мистецтва в цілях естетичного виховання школярів.
Для досягнення мети необхідно вирішити ряд важливих завдань :
- розглянути наявні теоретичні підходи до естетичному вихованню провідних дослідників, виділяючи при цьому саме головне і істотне на сьогоднішній день;
- вивчити ті особливості естетичного виховання дітей, які притаманні їм у шкільному віці, в тому числі психологічні особливості даного процесу;
- виявити місце мистецтва в системі естетичного виховання школярів;
- представити способи і прийоми естетичного виховання дітей на уроках мистецтва.
Методи дослідження , застосовувані в даній роботі, зводяться, перш за все, до методу збору інформації шляхом аналізу літератури, спостереження за поведінкою дітей на уроках і реєстрації цих спостережень.
- аналіз літератури по темі дослідження;
- вивчення досвіду вчителів практиків в рамках естетичного виховання;
- проектування та аналіз власної освітньої практики
- спостереження.
Глава 1. Теоретичні підходи до проблеми естетичного виховання школярів.
1.1 Сутність естетичного виховання
Дорослі і діти постійно зіштовхуються з естетичними явищами. У сфері духовного життя, повсякденної праці, спілкування з мистецтвом і природою, у побуті, в міжособистісному спілкуванні - скрізь естетичні категорії прекрасне і потворне, трагічне і комічне відіграють істотну роль. Краса доставляє насолоду і задоволення, стимулює трудову активність, робить приємними зустрічі з людьми, потворне відштовхує, трагічне вчить співчуттю, комічне допомагає боротися з недоліками.
Ідеї естетичного виховання зародилися в далекій давнині. Уявлення про сутність естетичного виховання, його завданнях, цілі змінювалися, починаючи з часів Платона і Аристотеля аж до наших днів. Ці зміни в поглядах були обумовлені розвитком естетики як науки і розумінням сутності її предмета. Термін В«естетикаВ» походить від грецького В«aisteticosВ» (сприйманий почуттям). Філософи-матеріалісти (Д.Дідро і Н. Г. Чернишевський) вважали, що об'єктом естетики як науки є прекрасне. Ця категорія і лягла в основу системи естетичного виховання.
У наш час проблема естетичного виховання, розвитку особистості, формування її естетичної культури одна з найважливіших завдань, що стоять перед школою. Зазначена проблема розроблена досить повно в працях вітчизняних і зарубіжних педагогів і психологів. Серед них Д.Н. Джола, Д.Б. Кабалевський, Н.І. Киященко, Б.Т. Лихачов, А.С. Макаренко, Б.М. Неменський, В.А. Сухомлинський, М.Д. Таборідзе, В.Н. Шацька, А.Б. Щербо, М.Н. Фролівська, О.Н. Апанасенко., А.В. Потьомкін та інші. У використаної літературі є безліч різних підходів до визначень понять, вибору шляхів і засобів естетичного виховання. Розглянемо деякі з них.
У книзі В«Загальні питання естетичного виховання в школіВ» під редакцією відомого фахівця з естетичного виховання В.Н. Шацької мається таке формулювання: "... педагогіка визначає естетичне виховання як виховання здатності цілеспрямовано сприймати, відчувати і правильно розуміти і оцінювати красу в навколишній дійсності - в природі, в суспільному житті, праці, в явищах мистецтва" [2].
У короткому словнику по естетиці естетичне виховання визначається як В«система заходів, спрямованих на вироблення і вдосконалення в людині здатності сприймати, правильно розуміти, цінувати і створювати прекрасне і піднесене в житті і мистецтвіВ» [3].
В обох визначеннях мова йде про те, що естетичне виховання повинне виробляти й удосконалювати в людині здатність сприймати прекрасне в мистецтві і в житті, правильно розуміти й оцінювати його. Підкреслюється, що естетичне виховання не повинне обмежуватися тільки споглядальною задачею, воно повинно також формувати здатність створювати пр...
