Зміст
Введення
1. Зміст понять В«пізнавальний інтересВ» і В«інтерес до навчанняВ»
2. Психологічні основи розвитку інтересу до навчання
3. Соціальна та психолого-педагогічна характеристика сім'ї
4. Функції сім'ї в процесі формування та розвитку
Особистості
5. Розвиток пізнавальних інтересів у школярів в сім'ї та взаємодія родини і школи в розвитку інтересу до навчання
6. Дослідження ставлення сім'ї до розвитку пізнавальних інтересів дитини в школі
Висновок
Література
Додаток
Введення
Пізнавальні інтереси лежать в основі мотивів навчання. Навчання стає потребою людини лише за умови наявності стійких пізнавальних інтересів. Навчання може стимулюватися і іншими мотивами, наприклад прагненням до досягнень, до визнання, але в цьому випадку навчання не стає потребою особистості, а адже в сучасному світі людині необхідно вчитися постійно.
Про необхідність розвитку пізнавальних інтересів говорили класики педагогіки і громадські діячі В.Г.Бєлінський, Н.А.Добролюбов, Д.І.Пісарев, К.Д.Ушинський. У радянський період проблемою розвитку пізнавальних інтересів у школярів займалася Г. І. Щукіна [23]. Вона підкреслювала, що пізнавальний інтерес та інтерес до навчання це не одне і теж: інтерес до навчанню викликається із зовні, а пізнавальний інтерес - це внутрішній стан особистості. Таким чином, пізнавальний інтерес повинен виникнути ще до початку шкільного навчання. Тут виникає проблема чинників формування пізнавальних інтересів і з очевидністю виступає питання про роль сім'ї в цьому процесі. У сім'ї починається розвиток людини, закладаються основи позитивних і негативних якостей. У родині змикаються впливу спадковості і середовища (мікросередовища) - двох найважливіших чинників формування особистості. Багато сучасні педагоги визначають роль сім'ї у розвитку школяра як вирішальну (Б.М.Бім-Бад, М. Мід, А.В.Мудрик, В.А.Сухомлинский).
Спостереження на практиці дозволяють стверджувати, що батьки приділяють велику увагу успіхам дітей у навчанні, але це увагу далеко не завжди пов'язане з розвитком пізнавальних інтересів. На думку вчителів-практиків, найчастіше батьки піклуються про позитивні і високих оцінках, не завжди пов'язуючи їх з реальними успіхами, а також про підготовленість до вступу до ВНЗ. Таким чином, величезний потенціал сім'ї в розвитку пізнавальних інтересів, основи успішного навчання, залишається не використаним. Завдання школи, на наш погляд, допомогти родині реалізувати свої можливості у розвитку у дітей стійких інтересів, пов'язаних з пізнанням і навчанням, навчити батьків бачити в шкільних успіхах, перш за все результат вільного самовираження школяра, визначити спільний шлях, який дозволить родині та школі виховати людину пізнає і відчуває радість пізнання.
Об'єктом дослідження виступає процес розвитку пізнавальних інтересів у школярів, а предметом - сім'я як фактор розвитку цих інтересів.
Мета роботи - визначити роль сім'ї у розвитку пізнавальних інтересів школярів і вирішити наступні завдання:
- розкрити зміст поняття пізнавальні інтереси та психологічні механізми їх розвитку;
- охарактеризувати сім'ю як соціальний і психолого-педагогічний фактор розвитку школяра;
- вивчити взаємні очікування сім'ї та школи в області розвитку пізнавальних інтересів школярів;
- проаналізувати ставлення батьків до розвитку у дітей пізнавальних інтересів в процесі навчання.
Методи дослідження: аналіз літератури з проблеми, анкетування батьків, вивчення соціального паспорту сім'ї (наданого школою).
Робота проводилася на базі МОУ СЗШ № 3 міста Борисоглібська з Жовтень 2007року по січень 2008. Для практичної частини роботи використовувалися дані анкетування 25 осіб. Зміст дослідження відображено в статті В«Вплив сім'ї на розвиток пізнавальних інтересів у школярівВ» в матеріалах фестивалю дослідних робіт учнів В«ПортфоліоВ».
1. Зміст понять В«пізнавальний інтересВ» і В«інтерес до
навчанню В»
Провідний фахівець з вивчення пізнавальних інтересів у школярів Г. І. Щукіна визначає, що пізнавальний інтерес-це найважливіша область загального феномена інтересу. Пізнавальний інтерес - найзначніше властивість людини, воно виражається в прагненні пізнавати навколишній світ з метою проникати в його різноманіття, відбивати у свідомості сутнісні сторони, причинно- наслідкові зв'язки, закономірності, суперечливість. Також Г. І. Щукіна додає, що особливістю пізнавального інтересу є його здатність збагачувати процес будь-якої діяльності людини.
Особливу значимість пізнавальний інтерес має в шкільні роки, коли вчення стає основою життя.
Але пізнавальний інтерес та інтерес до навчання не одне і теж, так як інтерес до навчання повинен бути викликаний з поза іншою людиною, в Зокрема вчителем, а пізнавальний інтерес - це внутрішній стан учня.
Для того щоб викликати пізнавальний інтерес учня, вчителі використовують наочні засоби навчання, ігри, курйози, жарти. Але багато автори проти розважальності в навчанні, так як потім людині потрібно робити над собою зусилля, щоб зосередитися на серйозних речах. Відомі висловлювання В.Г.Белинского і Н.А.Добролюбова проти розважальності в навчанні, Д.І.Пісарева проти потішаються педагогіки, К.Д.Ушинського, з обуренням писав про неприпустимість приносити зміст науки в жертву розважальності.
І тут постає проблема підтримання та розвитку інтересу учня.
Вчення - складний вид діяльності, що вимагає від людини напруження фізичних та інтелектуальних сил, тому підтримувати інтерес саме до вчення особливо важко, так як якщо пізнавальний інтерес може розглядатися як власна ініціатива, то інтерес до навчання вимагає від школяра змусити себе вивчити, навчитися тощо, тобто домогтися результату. Г. І. Щукіна виділяє кілька видів інтересів:
1. Аморфні інтереси підлітків без тенденції розвитку надзвичайно збіднюють особистість школяра. Пізнавальна діяльність підлітків з аморфними інтересами буває позбавлена ​​тих цінних властивостей, які вона набуває під впливом пізнавального інтересу. Вчення для таких школярів- неприємний обов'язок. Воно не приносить радості і часто буває пов'язане з боязню невдач, невпевненістю у своїх можливостях, почуттям неповноцінності і, як наслідок цього - інтелектуальної пасивністю, інертністю, вольовий лінощам.
2. Багатосторонній, широкий характер інтересів відрізняється тим, що сприяє пізнавальної активності в діяльності. Багатосторонній, широкий характер інтересів спонукає шукати і знаходити нове у всіх областях предметного світу. Учні, які володіють багатосторонніми інтересами - прекрасні помічники вчителя. Багатосторонні інтереси учнів сприяють змістовності їх спілкування з товаришами і дорослими, збагаченню спільної діяльності. Разом з тим учні, що володіють різнобічними інтересами, потребують особливої вЂ‹вЂ‹уваги з боку вчителів і батьків. Слабка диференційованість і недостатня стійкість характеру цих інтересів можуть виявитися перешкодами на шляху до глибокого освоєння школярем певних предметних областей.
3.Локальний, стрижневий характер інтересів. Ці стійкі, досить глибокі інтереси зміцнюються в практичній діяльності за межами навчального процесу. Локальні інтереси займають значне місце в навчальному процесі, але особливо сильно вони проявляються в життєдіяльності школяра. У вченні стрижневі інтереси роблять помітний вплив на рівень і глибину знань учня; їм він присвячує свій вільний час, у цій області він значно ерудований, оскільки і коло читання в області локального інтересу буває більш широким. Але локальний, стрижневий характер пізнавальних інтересів у розвитку особистості школяра може мати різний результат.
Саме ці інтереси лежать в...
