Тема лекції: Форми навчання у вищій школі
Мета: познайомити слухачів з основними формами навчання у вищій школі та вимоги до їх організації в контексті сучасних тенденцій розвитку вищої школи.
План:
1. Організаційні форми навчання у вузі.
2. Лекція.
3. Нетрадиційні форми проведення лекцій.
4. Семінарські та практичні заняття вищій школі.
5. Самостійна робота студентів.
6. Основи педагогічного контролю у вищій школі
7. Педагогічне тестування як засіб підвищення якості контролю та оцінки ефективності навчального процесу.
1. Організаційні форми навчання у вузі . У процесі організації навчання у вищій школі можна виділити наступні форми.
Очна форма навчання (іноді її називають денний, але таке прив'язання навчання до часу доби стає все менш виправданим). Навчання здійснюється, як правило, з відривом від виробництва і основним акцентом на аудиторні заняття в умовах безпосереднього контакту учнів з викладачами і між собою. Переваги такого навчання полягають у максимальному обсязі "Навчально-виховних" взаємодій всіх учасників освітнього процесу, в можливості використовувати всі види педагогічного контролю, в широкої представленості групових методів навчання і, нарешті, в можливості дати максимальний обсяг змістовного матеріалу.
Заочна форма навчання - пряма протилежність очній формі - обсяг безпосередніх контактів учнів і викладачів різко знижений (домінують самостійні форми роботи), присутній в основному рубіжний і випускний контроль, обсяг досліджуваного матеріалу неминуче редукований. Специфіка заочного навчання в тому, що для деяких видів освіти (наприклад, медичного) вона практично непридатна.
Очно-заочна (вечірня) форма - по всіх параметрах займає проміжне положення між очною та заочною формами.
Екстернат - повністю самостійна підготовка з присутністю тільки випускного контролю.
До цього переліку можна додати "дистанційне навчання "(діалог між викладачем і студентом здійснюється через електронну пошту або Інтернет), а також документальне навчання (за листуванням) [141].
До організаційним формам навчання , які одночасно є способами безперервного керування пізнавальною діяльністю студентів, відносять:
В· лекції,
В· семінари, просемінари, спецсемінари,
В· колоквіуми,
В· лабораторні роботи,
В· практикуми та спецпрактикуми,
В· самостійну роботу,
В· науково-дослідну роботу студентів,
В· виробничу,
В· педагогічну;
В· дипломну практики та ін
Серед перерахованих форм роботи у вузі найважливіша роль відводиться лекції, яка одночасно є найскладнішим видом роботи і тому доручається найбільш кваліфікованим і досвідченим викладачам (як правило, професорів і доцентів).
2. Лекція. Слово "лекція" походить від латинського "Lection" - читання. Лекція з'явилася в Стародавній Греції, отримала своє подальший розвиток у Стародавньому Римі і в середні віки. Вузівська лекція - головне ланка дидактичного циклу навчання. Її мета - формування орієнтовної основи для наступного засвоєння студентами навчального матеріалу.
У навчальному процесі складається ряд ситуацій, коли лекційна форма навчання не може бути замінена ніякою іншою
Лекція виконує такі функції:
В· інформаційну (викладає необхідні відомості),
В· стимулюючу (пробуджує інтерес до теми),
В· виховуючу,
В· розвиваючу (дає оцінку явищам, розвиває мислення).
В· ориентирующую (в проблемі, в літературі),
В· роз'яснювала (спрямована перш всього на формування основних понять науки),
В· переконуючу (з акцентом на системі доказів).
Незамінна лекція і в функції систематизації і структурування всього масиву знань з даної дисципліни.
Можна виділити наступні види лекцій.
1. За загальним цілям : навчальні, агітаційні, виховують, просвітні, розвиваючі.
2. По науковому рівню : академічні та популярні.
3. По дидактичним завданням : ввідні, поточні, Заключний-узагальнюючі, настановні, оглядові, лекції-консультації, лекції-візуалізації (з посиленим елементом наочності).
4 . За способом викладу матеріалу : бінарні або лекції-дискусії (діалог двох викладачів, що захищають різні позиції), проблемні, лекції-конференції [100]
В даний час поряд зі прихильниками існують супротивники лекційного викладу навчального матеріалу. Думка В«супротивниківВ» лекцій, як основної форми навчання у вузі:
В· Лекція привчає до пасивного сприйняття чужих думок, гальмує самостійне мислення. Чим краще лекція, тим ця ймовірність більше.
В· Лекція відбиває смак до самостійних занять.
В· Лекції потрібні, якщо немає підручників або їх мало.
В· Одні студенти встигають осмислити, інші - тільки механічно записати слова лектора.
Однак досвід показує, що відмова від лекцій знижує науковий рівень підготовки студентів, порушує системність і рівномірність роботи протягом семестру. Тому лекція як і раніше продовжує залишатися провідною формою організації навчального процесу у вузі. Зазначені вище недоліки в значній мірі можуть бути подолані правильною методикою і раціональним побудовою матеріалу.
3. Нетрадиційні форми проведення лекцій. Проблемна лекція починається з питань, з постановки проблеми, яку в ході викладу матеріалу необхідно вирішити. Проблемні питання відрізняються від не проблемна тим, що прихована в них проблема вимагає не однотипного рішення, тобто, готової схеми рішення в минулому досвіді немає.
За допомогою проблемної лекції забезпечується досягнення трьох основних дидактичних цілей:
1. засвоєння студентами теоретичних знань;
2. розвиток теоретичного мислення;
3. формування пізнавального інтересу до змісту навчального предмета і професійної мотивації майбутнього фахівця [95].
Успішність досягнення мети проблемної лекції забезпечується взаємодією викладача і студентів. Основне завдання викладача полягає не тільки в передачі інформації, а в прилученні студентів до об'єктивних суперечностей розвитку наукового знання і способів їх дозволу. Це формує мислення студентів, викликає їх пізнавальну активність. В співробітництві з викладачем студенти дізнаюся нові знання, осягаю теоретичні особливості своєї професії.
Педагог повинен використовувати під час лекції такі засоби спілкування, які забезпечують найбільш ефективну передачу самої особистості педагога. Так як, чим ближче педагог до деякого зразком професіонала, тим більше вплив викладача на студентів і тим легше досягаються результати навчання.
На проблемної лекції у спільній діяльності викладача і студентів досягається мета загального і професійного розвитку особистості фахівця.
На відміну від змісту інформаційної лекції, яке пропонується викладачем у вигляді відомого, що підлягає лише запам'ятовуванню матеріалу, на проблемній лекції нове знання вводиться як невідоме для студентів. Отримана інформація засвоюється як особистісне відкриття ще не відомого для себе знання. Що дозволяє створити у студентів ілюзію "Відкриття" вже відомого в науці. Проблемна лекція будується таким чином, що пізнання студента наближаються до пошукової, дослідницької діяльності. Тут беруть участь мислення студента і його особистісне ставлення до усваиваемому матеріалу.
Протягом лекції мислення студентів відбувається з допомогою створення викладачем проблемної ситуації до того, як вони отримають всю необхідну інформацію, що становить для них нове знання. В традиційному навчанні надходять навпаки - спочатку дають знання, спосіб або алгоритм розв'язання, а потім приклади, на як...
