Тема
ФОРМИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1. Проблемне навчання
Проблемне навчання так само, як і програмоване, відноситься до активних технологіям навчання. У його основі лежить вирішення якої-небудь задачі, проблеми (від гр. Problema - В«задача, завдання В»). У широкому сенсі проблема - це складний теоретичний і практичний питання, що вимагає вивчення, дозволу; в науці - суперечлива ситуація, виступаюча у вигляді протилежних позицій у поясненні будь-яких явищ, об'єктів, процесів і вимагає адекватної теорії для її вирішення. (Ситуація - Фр. situation - В«положення, обстановка, сукупність обставин В»).
В Психологічному словнику знаходимо таке визначення: В«Проблема - усвідомлення суб'єктом неможливості вирішити труднощі і протиріччя, що виникли в даній ситуації, засобами готівкового знання і досвіду В».
Проблемне навчання - це В«система оптимального управління пізнавальної, творчої, теоретичної та практичної діяльністю учнів, заснована на певному розумінні закономірностей процесу мислення і умов засвоєння знань, розвитку пізнавальних здібностей В». Існують і інші точки зору. Так, А. Е. Штейнмеца вважав проблемне навчання В«скоріше одним з перспективних способів реалізації принципу науковості, ніж принципом навчання В». Е. Г. Мінгазов рішуче стверджував, що проблемність є дидактичний принцип. В. Я. Сквирський відкидав думку Е. Г. Мінгазова і вважав, що проблемне навчання - не метод, не форма, не принцип, не система, не тип навчання, а суть його в В«специфіці взаємодії між учасниками навчального процесу В». За Ільїної, проблемне навчання - це не система, не метод, а підхід, який можна абсолютизувати, але треба застосовувати досить широко з метою розвитку розумових здібностей учнів. Крім цих уявлень у багатьох роботах проблемне навчання розглядається не прямо, а в контексті і більш широко, як засіб активізації учня, підвищення ефективності навчання якоїсь конкретної дисципліни і т.д. (Поняття В«Активізація ученняВ» ширше, ніж поняття В«проблемне навчанняВ».)
Не було єдності і в питанні, чи повинна проблемна ситуація В«створюватисьВ» або природно В«витікатиВ» з самого характеру матеріалу. Більшість була за створення викладачем проблемної ситуації, незалежно від того, чи є вона відображенням реально існуючого в науці протиріччя або носить методичний характер (тобто на даному етапі в науці питання зрозуміле, але для активізації мислення учнів викладач створює проблемну ситуацію). Однак були автори, які вважали, що немає потреби штучно створювати проблемні ситуації, так як реальними проблемами сповнена вся історія розвитку наукового знання. Їх підтримувала і відома письменниця М. Шагінян: В«У природі повно проблем, і їх не треба створювати В».
Чому виникли такі розбіжності? На мій погляд, тому що є явища, які людству відомі, назвемо їх об'єктивно існуючими знаннями про ці явищах, науковими знаннями. Але є і явища, про які людство ще нічого не знає (наш В«космосВ»). Крім того, важливо пам'ятати, що є знання і суб'єктивні, тобто знання окремої людини, вони можуть бути повними (Ерудована людина) і неповними. Тому можна стверджувати, що проблема виникає на стику відомого (наукового знання) і невідомого, а не на рівні суб'єктивного і наукового знання.
Розбіжності в суперечках спостерігалися саме у змішуванні рівня протиріччя, що створює проблему. Один рівень - науковий, протиріччя між відомим науковим знанням і невідомим, інший рівень - навчальної пізнавальної діяльності, тобто рівень протистояння між суб'єктивним знанням і об'єктивно існуючої, але поки визначеному обучаемому невідомої істиною. Другий рівень - це не проблема з наукової точки зору, хоча, судячи з визначенням поняття В«проблемаВ», даному в В«психологічному словникуВ», у обучаемого можуть виникати труднощі, усвідомлювані їм як протиріччя. Але це не проблема, це просто недолік знань. Проте усвідомлення того, що йому не вистачає знань для вирішення якої-небудь завдання, - вже позитивний фактор, бо це стимул до вдосконалення. Ось чому треба поважати чесне незнання.
Отже, ми усвідомили для себе, що справжня проблема завжди пов'язана з наукою, вона містить явне протиріччя, не має остаточної відповіді на головне питання проблеми, чому це так, а не інакше, і, отже, вимагає пошукової, дослідницької роботи. Наведу приклад з життя видатного радянського фізика, лауреата Нобелівської премії, академіка Ігоря Євгеновича Тамма. В«Йому часто доводилося плисти В«проти течіїВ». У 30-і роки він висунув ідею, що у нейтрона є магнітний момент. На різних мовах знамениті фізики (в їх числі і Нільс Бор) вмовляли його відмовитися від цієї безглуздої ідеї: звідки магнітний момент у електрично нейтральної частинки? Ігор Євгенович стояв на своєму. І виявився правий В». Як бачимо, він дійсно стояв перед проблемою, де наукові знання зіткнулися з об'єктивно існуючим, але невідомим людству явищем і він повинен був провести серйозний науковий пошук, щоб отримати доведення своєї правоти.
Можливо Чи можливе таке в процесі навчання? Так, можливо. Але, погодьтеся, що таке трапляється рідко, оскільки не тільки студенту, але і вченому не завжди вдається побачити і вирішити проблему, що містить приховане протиріччя, та отримати нові знання.
А як же бути з більшістю студентів? Відмовитися від проблемного навчання? Ні в якому разі! Просто використовувати його на іншому рівні, на рівні пізнавальної діяльності студентів. І тут будемо розрізняти: проблемне питання, проблемну задачу, проблемну ситуацію і проблему. Про проблему ми вже говорили. Розберемо тепер все інше.
Проблемний питання - це В«одноактнаВ» дію. Наприклад, чому говорять: В«Завтра очікується холодний південний вітер? В»(Бачите протиріччя: південний, але холодний. Чому?) Відповідь: тому що циклон. Чи може бути гарячий сніг, смажений лід і т.п.? Подібні питання стимулюють думка, активізують мислення, змушують людину думати (Згадайте питально-відповідний метод Сократа!).
Проблемна завдання передбачає ряд дій, для її вирішення студенту потрібно самостійно провести частковий пошук. Наприклад, чи можлива прив'язка даного типу споруд у заданих умовах, скажімо, типового проекту, до певної місцевості? Це вже досить велика навчально-пізнавальна задача, для вирішення якої потрібно провести спеціальний пошук способу дій або знайти якісь відсутні дані: провести розвідку місцевості, зробити геодезичну зйомку, досліджувати в лабораторії грунт, визначити розу вітрів і т.п.
Проблемна ситуація - це психологічний стан інтелектуального утруднення, яке виникає у людини, якщо він не може пояснити новий факт за допомогою наявних знань або виконати відоме дію колишніми знайомими йому способами і повинен знайти новий. Тут виникає потреба активно мислити, і, головне, відповісти на питання В«чомуВ». Потреба, як відомо, народжує мотив, який спонукає людину думати і діяти. У цьому суть проблемного навчання.
Існують чотири рівні проблемності у навчанні:
1. Викладач сам ставить проблему (завдання) і сам вирішує при активному слуханні і обговоренні студентами. Згадайте общедидактическими метод проблемного викладу!
2. Викладач ставить проблему, студенти самостійно або під керівництвом викладача вирішують її (частково-пошуковий метод). Тут спостерігається відрив від зразка, відкривається простір для роздумів.
3. Студент ставить проблему, викладач допомагає її вирішити.
4. Студент сам ставить проблему і сам її вирішує. Третій і четвертий рівні - це дослідницький метод.
Вибирайте, який рівень підходить для вашої технології навчання в залежності від рівня підготовки студентів.
Отже, проблемне навчання на третьому, четвертому рівні, а іноді і на другому пов'язано з дослідженням, отже, проблемне навчання - це навчання рішенню нестандартних завдань, в ході якого студенти засвоюють нові знання та набувають навички та вміння творчої діяльності,...
