Тема: В«Формування зв'язного монологічного мовлення у дітей старшого дошкільного віку В».
Методична розробка
Зміст
Введення
ГЛАВА I. Теоретичні основи формування зв'язної
мови монологічного типу у дітей дошкільного віку
1.1.Лінгвістіческіе основи методики зв'язного мовлення
1.2 Психологічні особливості формування зв'язного мовлення
у дітей дошкільного віку
1.3 Питання формування зв'язного мовлення у дошкільників
в педагогічній літературі
РОЗДІЛ II. Педагогічні умови формування зв'язного мовлення
у дітей старшого дошкільного віку
2.1 Особливості зв'язного мовлення монологічного типу дітей сьомого року життя
2.2 Методика формування зв'язного мовлення у дітей сьомого року життя
Висновки
Бібліографія
Додатка
ВСТУП
Розвиток зв'язного мовлення є центральним завданням мовного виховання дітей. Це обумовлено, перш за все, її соціальною значимістю і роллю у формуванні особистості. Саме в зв'язного мовлення реалізується основна, комунікативна, функція мови і мовлення. Зв'язкова мова - вища форма речемислітельной діяльності, яка визначає рівень мовного і розумового розвитку дитини (Т.В. Ахутіна, Л.С. Виготський, Н.І. Жинкін, О.О. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, Ф.А. Сохін та ін.) Успішність навчання дітей у школі багато в чому залежить від рівня оволодіння ними зв'язковою промовою. Адекватне сприйняття і відтворення текстових навчальних матеріалів, вміння давати розгорнуті відповіді на питання, самостійно викладати свої судження - всі ці та інші навчальні дії вимагають достатнього рівня розвитку зв'язного (діалогічного та монологічного) мовлення.
Психологічна природа зв'язного мовлення, її механізми та особливості розвитку у дітей розкриваються в працях Л.С. Виготського, А.А. Леонтьєва, С.Л. Рубінштейна та ін Всі дослідники відзначають складний характер зв'язного мовлення і вказують на необхідність спеціального мовного виховання (А.А. Леонтьєв, Л. В. Щерба).
Навчання зв'язного мовлення дітей у вітчизняній методиці має багаті традиції, закладені в працях К.Д. Ушинського та Л.М. Толстого. Основи методики розвитку зв'язного мовлення дошкільнят визначені в роботах М.М. Кониною, А.М. Леушина, Л.А. Пеньевской, О.І. Соловйової, Є.І. Тіхеевой, А.П. Усовой, Е.А. Флерина. Проблеми змісту і методів навчання монологічного мовлення в дитячому садку плідно розроблялися А.М. Бородич, Н.Ф. Виноградової, Л.В. Ворошніна, В.В. Гербовою, Е.П. Короткової, Н.А. Орлановой, Е.А. Смирнової, Н.Г. Смольнікова, О.С. Ушакової, Л.Г. Шадріної та ін Вивчалися особливості зв'язного мовлення дітей, методики навчання різним типам текстів з опорою на різні джерела висловлювань. Авторами визначено мету і завдання розвитку зв'язного мовлення, методичні принципи, створені системи занять, навчальних різним видам зв'язних висловлювань, розглянуті специфічні умови оволодіння дітьми зв'язковою промовою.
В даний час багато дітей, мають ті чи інші порушення мови. Звідси виникає потреба в методичних рекомендаціях з формування зв'язного мовлення у дітей старшого дошкільного віку, що мають недоліки в мові. В силу різних причин вони не відвідують логопедичні групи дитячого саду, і ми в своїй роботі поставили мета: проаналізувати, узагальнити наявний досвід по формуванню зв'язної монологічного мовлення у дітей старшого дошкільного віку і відібрати найбільш прийнятні методи й прийоми її формування.
У зв'язку з цим нами було поставлено завдання:
1. Вивчити науково-методичну літературу з даного питання.
2. Визначити особливості зв'язного мовлення дітей сьомого року життя.
3. Уявити зміст роботи з формування зв'язного мовлення у дітей даного віку (Підібрати найбільш ефективні методи, прийоми, засоби, що сприяють створенню інтересу, мотивації до мовленнєвої діяльності у вихованців; розробити серію занять з формування зв'язного мовлення у дітей старшого дошкільного віку).
Глава 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ зв'язковий МОВЛЕННЯ монологічним типу у дітей ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ.
1.1 Лінгвістичні основи методики розвитку зв'язного мовлення
Термін В«зв'язна моваВ» в сучасній науці вживається в декількох значеннях:
1) процес, діяльність мовця;
2) продукт, результат цієї діяльності, текст, висловлювання;
3) назву розділу роботи з розвитку мовлення (Б.А. Глухів, Т.А. Ладиженська, М.Р. Львов, А.Н. Щукін);
4) відрізок мови, що володіє значною протяжністю і розчленовувати на відносно закінчені і самостійні частини.
Теоретичною основою розгляду зв'язного мовлення як продукту є така область мовознавства, як лінгвістика тексту, яка вивчає його змістовну і структурну сторони (І.Р. Гальперін, С.І. Гіндін, Т.А. Золотова, Л.М. Лосєва, Г.Я. Солганик та ін.)
За сучасними уявленнями, швидше текст, а не пропозиція є реальною одиницею мовного спілкування; на рівні тексту реалізується задум висловлювання, відбувається взаємодія мови і мислення.
Тексти можуть бути діалогічного і монологічного характеру.
За визначенням Л.П. Якубинского, для діалогу В«будуть характерні: порівняно швидкий обмін промовою, коли кожен компонент обміну є реплікою і одна репліка у вищій мірі обумовлена ​​інший, обмін відбувається поза якогось попереднього обмірковування; компоненти не мають особливої заданості; в побудові реплік немає ніякої навмисну ​​зв'язаності, і вони в найвищою мірою короткі В»[1].
Діалогічна мова за своїми характеристиками більш елементарна, ніж інші види мови.
Л.П. Якубінський зазначає: «³дповідно до цього для крайнього випадку монологу буде характерна тривалість і обумовлена ​​його зв'язністю Побудова мовного ряду; односторонній характер висловлювання, не розрахований на негайну репліку; наявність заданості попереднього обмірковування і пр. Але між цими двома випадками знаходиться ряд проміжних, центром яких є такий випадок, коли діалог стає обміном монологами ... В»[2].
На основі аналізу лінгвістичних досліджень І.Р. Гальперин виділяє наступні категоріальні ознаки тексту: 1) наявність заголовка, завершеність, тематичне єдність; 2) цілеспрямованість, інтеграція, підпорядкування кожного компонента тексту його загальній думці; 3) структурна організація тексту, зв'язок між його частинами і пропозиціями; 4) отработанность тексту з точки зору стилістичних норм.
Розглядаються наступні текстові категорії: інформативність, завершеність, цілісність, зв'язність, ретроспекція, послідовність (І.Р. Гальперін, Н.І. Іпполітова, А.А. Леонтьєв, Л.М. Лосєва та ін.)
Дамо характеристику категорій тексту, значущих для нашого дослідження.
Найважливішими текстовими категоріями є смислова цілісність (Цілісність) і зв'язність.
Текст створюється, щоб не просто висловити думку, як це робиться у реченні, а розвинути цю думку (задум). Розвиток думки потребує зміни синтаксичних конструкцій. Суть цього явища полягає в тому, що кожне наступна пропозиція спирається на попереднє, просуваючи вислів від відомого (В«даногоВ») до невідомого (В«новомуВ»), внаслідок чого утворюється ланцюжок пропозицій, що має початок і кінець, визначальна межі тексту.
Ознака цілісності як фундаментальна властивість тексту розглядається А.А. Леонтьєвим. Він вважає, що на відміну від зв'язності, яка реалізується на окремих ділянках тексту, цілісність - це властивість тексту в цілому. Цілісність є В«характеристика тексту як смислового єдності, як єдиної структури, і визначається на всьому тексті. Вона не соотносима безпосередньо з лінгвістичними категоріями й одиницями і має психологічну природу В»[3].
Важливими поняттями, характеризують змістову цілісність тексту, є поняття В«темаВ» і В«ЗмістВ» вислови, В«основна думкаВ».
