КУРСОВА РОБОТА
Формування у дошкільнят самостійності
Зміст
Введення
Глава 1. Теоретичні основи та проблеми формування самостійності дошкільників
1.1 Поняття В«самостійністьВ». Зміст і чинники, що впливають на розвиток самостійності
1.2 Психолого-педагогічні аспекти формування самостійності
Глава 2. Самостійна діяльність, як вищий тип діяльності дошкільника
2.1 Самостійна діяльність дошкільника в навчанні: аналіз різних підходів. Структура самостійної діяльності дитини
2.2 Поняття "самостійна" діяльність і її функції
Глава 3. Ігрова діяльність дошкільника як засіб формування самостійності
3.1 Гра як засіб навчання самостійності
3.2 Загальна характеристика учбової і ігрової діяльності дошкільника при формуванні самостійності
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Організація самостійної роботи, керівництво нею - це відповідальна і складна робота кожного вчителя. Виховання активності і самостійності необхідно розглядати як складову частину виховання учнів. Ця задача виступає перед кожним вчителем в числі завдань першорядної важливості.
Метою даної курсової роботи є вивчення процесу формування самостійності дошкільників в процесі їх діяльності та умов їх успішної реалізації. Для розгляду даної мети ми вдалися до аналізу різних напрямків у дослідженні природи самостійності дошкільників, ознайомилися з безліччю визначень і з'ясували які функції виконує самостійна пізнавальна діяльність дітей і чому вона так необхідна для формування зрілої особистості.
Говорячи про формування у дошкільників самостійності, необхідно вирішити три тісно пов'язані між собою завдання.
Перша з них полягає у тому , щоб розвинути у дітей самостійність у пізнавальній діяльності, навчити їх самостійно оволодівати знаннями, формувати свій світогляд;
другого - в тому, щоб навчити їх самостійно застосовувати наявні знання в навчанні і практичній діяльності;
третій - визначити різні види ігор в розвитку самостійності в дітей дошкільного віку.
Самостійна робота не самоціль. Вона є засобом боротьби за глибокі і міцні знання учнів, засобом формування у них активності і самостійності як рис особистості, розвитку їх розумових здібностей.
Дитина не може ще самостійно ставити мету своєї діяльності, не в силах ще планувати свої дії, коректувати їх здійснення, співвідносити отриманий результат з поставленою метою. У процесі виховання він повинен досягти певного досить високого рівня самостійності, що відкриває можливість справитися з різними завданнями, добувати нове.
Об'єктом вивчення є самостійна діяльність дошкільника, а предметом - умови її реалізації, тобто гра, процес взаємодії як засобу розвитку самостійності дітей.
Актуальність цієї проблеми безперечна , тому знання, уміння, переконання, духовність не можна передати від вихователя до дитині, вдаючись тільки до слів. Цей процес включає в себе знайомство, сприйняття, самостійну переробку, усвідомлення і прийняття цих умінь і понять . І, мабуть, головною функцією самостійної роботи є формування висококультурної особистості , так.как тільки в самостійній інтелектуальної та духовної діяльності розвивається людина.
Розробленість теми . Інтерес до досліджуваної нами проблеми обумовлюється, в даний час, гуманістичними завданнями більш повного розкриття індивідуальності розвивається особистості, її творчих потенцій. Життя у всіх її проявах стає все різноманітніше і складніше, від людини потрібні не шаблонні, звичні дії, а творчий підхід до вирішення великих і малих завдань, здатність самостійно ставити і вирішувати нові проблеми.
Завдання формування активної, самостійної, творчої особистості необхідно вирішувати вже в роботі з дошкільнятами. Дослідження психологів доводять, що в цей період відкриваються сприятливі можливості для формування основ самостійності, творчості (А.В. Запорожець, А.Г. Ковальов, О.М. Леонтьєв, А.А. Люблінська, С.Л. Рубінштейн).
Своєчасне розвиток самостійності розширює можливості пізнання, спілкування, готує успішне входження дитини в ситуацію шкільного навчання.
Вивчення проблеми самостійності, в даний час, ведеться в різних аспектах. Досліджуються: сутність самостійності, її природа (Г.А. Балл, П.І. Підкасистий, А.Г. Хрипкова); структура і співвідношення компонентів самостійності (Ю.Н. Дмитрієва, Г.Н. Годіна, Т.Г. Гуськова); етапи, умови і методи розвитку самостійності (З.В. Єлісєєва, Н.С. Кривова, А.А. Люблінська, К.П. Кузовкова); взаємозв'язок само-самостійності з різними психічними процесами (Т.І. Горбатенко, Д.В. Ольшанський, Н.А. Циркун); значення і роль самостійності як фактора адаптації до дошкільного освітнього установі (Т.Н. Філютіна)
Сукупний аналіз досліджень з даної проблеми дозволяє виділити ряд ступенів у становленні самостійності, а також характерні особливості прояву самостійності дітьми в різних видах діяльності і на різних вікових етапах.
Перші прояви самостійності усматріваются педагогами і психологами (Н.М. Аксаріна, Б.Г. Ананьєв, Р.С. Буре, Е.Н. Герасимов-ва, СМ. Кривіна, М.І. Лісіна та ін) в молодшому дошкільному віці, який за визначенням А.Н. Леонтьєва є періодом В«первісного фактичного складання особистості''.
Подальше розвиток самостійності в дошкільному віці пов'язане з освоєнням дитиною різних видів діяльності - (ігрової, трудової, навчальної), в яких він набуває можливість проявляти свою суб'єктну позицію.
Самостійність дітей розгортається від самостійності репродуктивного характеру до самостійності з елементами творчості при неухильному підвищенні ролі дитячої свідомості, самоконтролю і самооцінки у здійсненні діяльності.
Кожна діяльність справляє своєрідне вплив на розвиток різних компонентів самостійності. Так, гра сприяє розвитку активності та ініціативи (С.А. Марутян, Н.Я. Михайленко, Д. Б. Ельконін), у трудовій діяльності закладені сприятливі можливості для формування цілеспрямованості та усвідомленості дій, наполегливості в досягненні результату (М.В. Крулехт, В.І. Логінова, Д.В. Сергєєва), у продуктивних видах діяльності формуються незалежність дитини від дорослого, прагнення до пошуку адекватних засобів самовираження.
Глава 1. Теоретичні основи та проблеми формування самостійності дошкільників
1.1 Поняття В«СамостійністьВ». Зміст і чинники, що впливають на розвиток самостійності
Самостійність визначається як одна з властивостей особистості, що характеризується двома факторами:
1. сукупність засобів, знань і умінь;
2. спонукання до дії.
Якщо, наприклад, у людини виявляється спонукання до дії при постійній завданні, він володіє для самостійності мотиваційної установкою.
Самостійність - не абстракціонная характеристика особистості взагалі, а характеристика співвідношення з особистістю. Багато педагоги розуміють під самостійністю:
- здатність встановлювати підставу для тих чи інших вчинків, вибір поведінки;
- здатність відокремлювати свої позиції;
- здатність до незалежної реалізації структурних блоків діяльності;
- планування, регулювання та аналіз своєї діяльності без допомоги інших;
- співвідносити свої прагнення й можливості, адекватно оцінювати процес своєї діяльності.
На думку знаменитого доктора філологічних наук, професора С.І. Ожегова самостійність - це людина:
- існуючий окремо від інших, незалежний;
- рішучий, володіє власною ініціативою;
- виконуваний дію без до...
