МІНІСТЕРСТВО АГЕНСТВО ДО ОСВІТИ
ДЕРЖАВНЕ Освітніх установ
ВИЩОГО ПРОФЕСІЙНОГО ОСВІТИ
В«Новосибірський ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ В»
ФАКУЛЬТЕТ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ
ПРІМЕЧЕК МАРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА
ФОРМУВАННЯ Пізнавальних інтересів молодших
ШКОЛЯРІВ ЧЕРЕЗ НАОЧНІСТЬ
ДИПЛОМНА РОБОТА
НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:
ДОКТОР ПЕД. НАУК, ПРОФЕСОР
КАФЕДРИ ПЕДАГОГІКИ І
ПСИХОЛОГІЇ ФНК
Беловол В.А.
Допустити до захисту Кваліфікаційна робота захищена
В«___В» ___________2007 м. В«___В» _____________ 2007
Науковий Оцінка _________________________
Керівник ______ В.А. Біловол Голова ДАК _______________
(підпис) (Підпис)
Допустити до захисту
В«___В» __________2007 Р.
Декан ФНК ______________ С.П. Бєловолова
(Підпис)
Новосибірськ 2007 м.
Зміст
Введення ..................................................................................... 3
Глава 1. Теоретичне обгрунтування формування пізнавального інтересу молодших школярів через наочність.
1.1. Парадигми освітнього процесу. ..................................... 6
1.2. Оптимізація методу дидактики. .............................................. 19
1.3. Мотивація вчення. .............................................................. 24
1.4. Пізнавальний інтерес, його місце в системі мотивації. ..... 56
1.5. Наочність: поняття, суть, види, вимоги. .......................... 71
Висновки по Розділі 1. ...................................................................... 75
Глава 2. Експериментальна робота по формуванню пізнавального інтересу молодших школярів через наочність.
2.1. Діагностика мотивів навчання та пізнавального інтересу молодших
школярів. ............................................................................. 76
2.2. Пізнавальні труднощі молодших школярів. ............... 81
2.3. Методика формування пізнавального інтересу молодших
школярів через наочність. ...................................... 99
Висновки по Главі 2. ............................................................. 104
Висновок ...................................................................... 105
Бібліографія ................................................................... 106
Додатка
ВСТУП
Актуальність дослідження . Полягає в тому, що вчитель початкової школи, перш за все, повинен навчити дітей вчитися, зберегти і розвивати пізнавальну потребу учнів, забезпечити пізнавальні кошти, необхідні для засвоєння основ наук.
Цілеспрямоване вирішення цих завдань можливе тільки в тому випадку, коли вчитель буде знати, яка природа походження пізнавальної діяльності, з чого вона складається, в якому порядку слід її формувати у дітей молодшого та середнього шкільного віку, які умови необхідно враховувати, щоб гарантувати формування наміченої пізнавальної діяльності у всіх учнів.
Пізнавальна діяльність формується в процесі всього життя людини. Дитина не народжується з сформованим, розвиненим мисленням, готовим до пізнання. Навчальна діяльність діяльність вимагає від учня цілком орпеделенних пізнавальних навичок і засобів. І вчитель повинен знати, чи розташовує цими коштами учень, сформовані Чи є у нього в дошкільний період.
Вивчення принципів формування пізнавальної діяльності школяра необхідно не стільки для теоретичного обгрунтування, скільки для практичного застосування.
Потрібно чітко представляти конкретний зміст різних видів пізнавальної діяльності. Тобто чому і в якій послідовності треба вчити учнів, озброїти їх прийомами раціонального логічного мислення і т.д.
Особливо повинно розглядатися виховання навичок вміння вчитися, формуванню загальної пізнавальної діяльності. Принцип активності учнів широко відомий педагогіці. Без спонукання діяльності учня вчитель не зможе досягти поставлених цілей. Але вміння вчитися включає як загальні, так і специфічні види пізнавальної діяльності. Перш ніж стати засобами засвоєння, ці види пізнавальної діяльності самі повинні бути засвоєні учнями.
При формуванні пізнавальної діяльності вирішується питання про те, як учити, які методи використовувати і в якій послідовності. Спеціально виділяються умови, реалізація яких дозволяє вчителеві гарантувати досягнення поставленої мети. Особливу увагу при цьому приділяється функціональному контролю в навчальному процесі.
Об'єкт дослідження: процес формування пізнавального інтересу молодших школярів.
Предмет дослідження: формування пізнавального інтересу молодших школярів через наочність.
Мета дослідження: визначити шляхи формування пізнавального інтересу у молодших школярів через наочність і експериментально перевірити.
Завдання дослідження:
В· Проаналізіроватьпсіхолого-педагогічну літературу з даної проблеми;
В· Розкрити сутність поняття В«пізнавальний інтересВ»;
В· Провести психолого-педагогічне спостереження за змінами діяльності учнів.
Гіпотеза дослідження: в основу дипломної роботи покладено припущення про те, що ефективність формування пізнавального інтересу молодших школярів буде протікати успішно, якщо:
Гј використовувати наочність;
Гј враховувати індивідуальні особливості молодших школярів;
Гј реалізувати особистісно-орієнтований підхід.
Методи дослідження: для вирішення поставлених завдань і перевірки вихідних припущень застосовувалися:
Г? спостереження (Учні 1-х класів школи № 1 р.п. Сузун);
Г? методика В«ТакВ» і В«ніВ» (І. Красильникова, Д.Б. Ельконін);
Г? бесіда;
Г? аналіз літератури з проблеми;
Г? аналіз результатів діяльності.
Етапи дослідження:
1) обгрунтування проведення дослідження;
2) визначення експериментального класу;
3) практичні заняття;
4) відбір результатів експерименту, створення бази даних;
5) аналіз результатів експерименту;
6) висновки.
ГЛАВА 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ формування пізнавального інтересу молодших ШКОЛЯРІВ ЧЕРЕЗ НАОЧНІСТЬ.
1.1. Парадигми освітнього процесу.
ПАРАДИГМА (Грец. paradeigma - приклад, зразок), 1) зразок, тип, модель (наприклад, суспільних відносин). 2) У філософії, соціології - вихідна концептуальна схема, змінюється згодом і характерна для певного етапу у розвитку науки модель постановки проблем і їх вирішення. 3) У риториці - приклад, узятий з історії для доказу, порівняння. 4) У граматиці - система форм мінливого слова, конструкції, наприклад імені, дієслова.
Методологічні принципи формування освітньої парадигми. У кожної епохи своя історія культури, своє розуміння принципів формування освітньої парадигми. Не на шкоду іменитим попередникам треба підкреслити, що в кінцевому рахунку вивчення історико-педагогічних процесів сьогодні повинно вестися з урахуванням як тих кризових, катастрофічних подій, якими багата вітчизняна та світова історія ХХ століття, так і нового духовного досвіду російської людини, на актуальною міросозерцательной базі. Уроки історії дорого даються, але було б дивною примхою відвернутися, відмахнутися від них, засунувши голову в пісок зразок страуса. І, якщо не вдаватися до такої парадоксальною Екстрема, то стає очевидно: колишні мірки, багато колишніх підходи оголюють свою неповноцінність, ущербність. Традиційний, іноді багатий, іноді убогий багаж методів, фактів і думок вимагає перегляду. Нова соціокультурна ситуація змушує переосмисл...
