Зміст
Введення
1. Теоретичні основи формування пізнавальної активності у дітей старшого дошкільного віку
1.1 Аналіз психолого-педагогічної літератури
1.2 Експериментування як засіб пізнання навколишнього світу
2. Дослідно-експериментальна робота по формуванню пізнавальної активності у дітей старшого дошкільного віку
2.1 Діагностика рівня сформованості пізнавального інтересу у дітей старшого дошкільного віку при ознайомленні з неживої природою
2.2 Комплекс занять з використанням експериментів з об'єктами неживої природи для дітей старшого дошкільного віку
Висновок
Бібліографічний список
Введення
Сучасні діти живуть і розвиваються в епоху інформатизації. В умовах мінливої вЂ‹вЂ‹життя від людини вимагається не тільки володіння знаннями, але і в першу чергу вміння добувати ці знання самому і оперувати ними, мислити самостійно і творчо. Ми хочемо бачити наших вихованців допитливими, товариськими, вміють орієнтуватися в навколишньому середовищі, вирішувати виникаючі проблеми, самостійними, творчими особистостями.
Дитяче експериментування має величезний розвиваючий потенціал. Експериментування є найбільш успішним шляхом ознайомлення дітей зі світом навколишньої їхньої живий і неживої природи. У системі різноманітних знань про навколишній особливе місце займають знання про явища неживої природи. У повсякденному житті дитина неминуче стикається з новими, незнайомими йому предметами і явищами неживої природи і у нього виникає бажання дізнатися це нове, зрозуміти незрозуміле.
"Центр розвитку дитини дитячий садок № 22 "Джерельце" (ДП Пойковський ХМАО) здійснює реалізацію компетентнісного підходу в умовах дитячого саду. У 2009-2010 навчальному році ми працюємо над розвитком пізнавальної компетенції у дітей. До старшого дошкільного віку помітно зростають можливості ініціативної перетворюючої активності дитини. Цей віковий період важливий для розвитку пізнавальної потреби, яка знаходить відображення у формі пошукової, дослідницької діяльності, спрямованої на "відкриття" нового, яка розвиває продуктивні форми мислення. Завдання дорослого - не пригнічувати дитини вантажем своїх знань, а створювати умови для самостійного знаходження відповідей на свої питання "чому" і "як", що сприяє розвитку пізнавальної компетенції дітей.
Враховуючи актуальність значення, яке має пошукова діяльність у розвитку пізнавальної активності дітей, їх інтелектуальних здібностей, була обрана тема дослідження.
Об'єкт дослідження: навчально-виховний процес в ДОУ.
Предмет дослідження: можливості використання експериментальної діяльності дітей як засіб розвитку пізнавальної активності.
Мета дослідження: аналіз формування пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку допомогою експериментування з об'єктами неживої природи
Завдання:
В· Вивчити і проаналізувати літературу по темі дослідження;
В· Дати характеристику експериментування як засобу пізнання навколишнього світу;
В· Провести діагностику рівня сформованості пізнавального інтересу у дітей старшого дошкільного віку при ознайомленні з неживою природою;
В· Вибудувати систему роботи для дітей старшого дошкільного віку з використанням експериментів з об'єктами неживої природи.
Структура дослідження: курсова робота складається з вступу, трьох глав, висновку і бібліографічного списку з 22 джерел.
1. Теоретичні основи формування пізнавальної активності у дітей старшого дошкільного віку
1.1 Аналіз психолого-педагогічної літератури
Проблему пізнавального інтересу широко досліджували в психології Б.Г. Ананьєв, М.Ф.Беляев, Л.И.Божович, Л.А. Гордон, С.Л. Рубінштейн, В.Н.Мясищев і в педагогічній літературі Г. І. Щукіна [21; 22], Н.Г.Морозова [10].
Г. І. Щукіна вважає, що в дійсності інтерес виступає перед нами:
- і як виборча спрямованість психічних процесів людини на об'єкти та явища навколишнього світу;
- і як тенденція, прагнення, потреба особистості займатися саме даною областю явищ, даною діяльністю, яка приносить задоволення;
- і як потужний стимул активності особистості;
- і, нарешті, як особливе вибіркове ставлення до навколишнього світу, до його об'єктів, явищам, процесам. [21] Н.Г. Морозова характеризує інтерес, принаймні, трьома обов'язковими моментами:
1) позитивною емоцією по відношенню до діяльності;
2) наявністю пізнавальної сторони цієї емоції, тобто тим, що ми називаємо радістю пізнавання і пізнання;
3) наявністю безпосереднього мотиву, що йде від самої діяльності, тобто діяльність сама по собі привертає і спонукає його займатися, незалежно від інших мотивів. [10]
Інтерес формується і розвивається в діяльності, і вплив на нього чинять не окремі компоненти діяльності, а вся її об'єктивно-суб'єктивна сутність (характер, процес, результат).
Інтерес - це В«сплавВ» багатьох психічних процесів, що утворюють особливий тонус діяльності, особливі стани особистості (радість від процесу навчання, прагнення заглиблюватися в пізнання цікавлячого предмета, в пізнавальну діяльність, переживання невдач і вольові устремління до їх подолання).
Найважливіша область загального феномена інтересу - пізнавальний інтерес. Його предметом є саме значне властивість людини: пізнавати навколишній світ не тільки з метою біологічної та соціальної орієнтування в дійсності, але в самому істотному відношенні людини до світу - в прагненні проникати в його різноманіття, відбивати у свідомості сутнісні сторони, причинно-наслідкові зв'язки, закономірності, суперечливість.
Пізнавальний інтерес, будучи, включеним в пізнавальну діяльність, найтіснішим чином пов'язаний з формуванням різноманітних особистісних відносин: виборчого відношення до тієї чи іншої галузі науки, пізнавальної діяльності, участі в них, спілкуванню з співучасниками пізнання. Саме на цій основі - пізнання предметного світу і ставлення до нього, науковим істинам - формується світорозуміння, світогляд, світовідчуття, активному, упередженому характеру, якому сприяє пізнавальний інтерес.
Більш того, пізнавальний інтерес, активізуючи всі психічні процеси людини, на високому рівні свого розвитку спонукає особистість до постійного пошуку перетворення дійсності за допомогою діяльності (зміни, ускладнення її цілей, виділення в предметному середовищі актуальних і значних сторін для їх реалізації, відшукання інших необхідних способів, привнесення в них творчого початку).
Особливістю пізнавального інтересу є його здатність збагачувати і активізувати процес не тільки пізнавальної, але і будь-якої діяльності людини, оскільки пізнавальне начало є в кожній з них. У праці людина, використовуючи предмети, матеріали, інструменти, способи, має потребу в пізнанні їхніх властивостей, у вивченні наукових основ сучасного виробництва, в осмисленні раціоналізаторських процесів, у знанні технології того або іншого виробництва. Будь-який вид людської діяльності містить у собі пізнавальне начало, пошукові творчі процеси, сприяючі перетворенню дійсності. Будь-яку діяльність людина, одухотворений пізнавальним інтересом, робить з великим пристрастю, більш ефективно.
Пізнавальний інтерес - найважливіше утворення особистості, яке складається в процесі життєдіяльності людини, формується в соціальних умовах його існування і жодним чином не є іманентно властивим людині від народження. [10]
Значення пізнавального інтересу в житті конкретних особистостей важко переоцінити. Пізнавальний інтерес сприяє проникненню особистості в істотні зв'язки, відносини, закономірності пізнання.
Пізнавальний інтерес - інтегральне утворення особистості. Він як загальний феномен інтересу має складну структуру, яку складають як окремі психічні процеси (Інтелектуальні, емоційні, регулятивні), так і...
