Тема: Формування національної самосвідомості учнів
План
1. Відродження національно-культурної основи освіти
2. Національна самосвідомість як результат здійснення громадянського виховання
3. Сформованість самосвідомості у підлітків
4. Республіканська програма патріотичного виховання молоді
1. Відродження національно-культурної основи освіти
У 20 столітті світова школа багато десятиліття розвивалася по шляху уніфікації на базі європейсько-американського зразка. Зрівняння, однаковість привело до втрати великої кількості рідкісних мов, до втрати національних елементів. Ці процеси руйнували етнічну середу. Вони виховували безособистісних космополітів із зниженою моральністю і відповідальністю, сприяли поширенню шаблонної культури. В кінці 80-х років у світовому соціокультурному процесі стався так званий всесвітній сплеск етнічного відродження. Він проявився в тому числі і в загострену увагу до національних школам, у створенні національно-регіональних систем освіти. Людство усвідомило, що національна школа - це не благе побажання і не В«заповідник етносуВ», а необхідний засіб включення юнацтва у світ загальнолюдських цінностей.
Вихід із цього становища в справжньому національно-культурному відродженні Білорусі. Його, на думку білоруського філософа Володимира Конана, необхідно розглядати як закономірне явище в історичному розвитку народу, коли після тривалого періоду застою та національного нігілізму гостро проявилася потреба в прискоренні економічних, соціально-політичних і культурних процесів до більш високих форм суспільного буття і національного самосвідомості. Особлива роль тут належить освіті і вихованню. Саме школа може і повинна виступати провідним засобом національно-культурного відродження. А це можливо тільки в тому випадку, якщо вона стане дійсно національної.
В якості національних слід розглядати навчальні заклади, які сприяють економічному і культурно-духовному розвитку нації, долучають дітей і підлітків до рідних етнокультурним традиціям, виховують нові покоління носіями і творчими продовжувачами етносу на основі високого національної самосвідомості, повноцінного освоєння мови і культури свого народу. Одночасно вони забезпечують і прилучення учнів до світової культури, загальнолюдських цінностей, дають молоді знання на рівні світових стандартів, допомагають їй стати фахівцями, конкурентоспроможними на світовому ринку праці, інтелекту і капіталів.
Предмети в білоруській національній школі необхідно викладати з урахуванням національної та регіональної специфіки. Крім того. Виховну роботу слід орієнтувати на формування кращих рис національного характеру, підйом рівня національного самосвідомості особистості. Важливо вчити молодь шанобливого ставлення до інших народів і культур, виховувати почуття як патріотизму, відданості Батьківщині, так і інтернаціоналізму.
Світ людських почуттів і переживань, що виражають відносини близьких людей, передається в звуках, ритміці і мелодиці рідної мови, присутній у музиці, художніх творах, в архітектурі, предметах домашнього побуту. Національна школа покликана відкрити дітям цей світ, будувати свою діяльність на його багатства. Особливі зусилля необхідно докласти для пожвавлення і поширення білоруської мови.
Важливо навчитися переймати світовий досвід таким чином, щоб не завдати шкоди національним цінностям. Кожна національна культура унікальна, сила людства в різноманітті культур, і тому до всіх запозичень необхідно підходити критично, тобто вміти відбирати те, що сприяє розвитку національно-культурної спадщини. [2, с. 154-157]
Зростання національної самосвідомості в нашій республіці призвів в останні роки до відродження національної ідеології, культури, мови, традицій, символіки. Пріоритетними для білорусів стали такі цінності, як білоруська державність, культура, історія білоруського етносу, національні традиції, звичаї, загальнолюдські ідеали добра, правди, справедливості, дотримання прав людини. У цих умовах головною метою сучасної освітньої системи Республіки Білорусь є формування персональної системи соціально значущих цінностей кожної людини і суспільства в цілому. [7, с. 79]
2. Національна самосвідомість як результат здійснення громадянського виховання
Білоруська нація являє собою унікальне явище в тому сенсі, що в світі немає такої нації, представники якої так байдуже ставилися до свого минулого. Рівень національної самосвідомості білорусів дуже низький. Доля Білорусі як самостійної держави залежить значною мірою від рівня сформованості в нашого народу національної самосвідомості. Таким чином, виховання національної самосвідомості підростаючого покоління - проблема особливої вЂ‹вЂ‹цивільної значущості, від вирішення якої значною мірою залежить духовне здоров'я нації, перспективи її розвитку.
Об'єктивно склалося так, що на Протягом багатьох років була відсутня можливість наукового дослідження сутності і значущості проблеми білоруської національної ідеї, виховання національної самосвідомості білорусів. Національна самосвідомість не є спадковістю і не дається дитині при народженні, а вимагає від кожної людини напруженої роботи мозку і душі, наукового підходу до його формування у дітей.
Під національною самосвідомістю особистості зазвичай розуміють осмислення нею своєї приналежності до певного етносу, його місця та ролі в цьому суспільстві, повага рідної мови, національних традицій, звичаїв, обрядів.
Виховання національної самосвідомості, як і виховання в цілому - комплексний процес, тому може виникнути питання, які якості формувати спочатку, а які потім. Виховання національної самосвідомості необхідно починати з виховання самосвідомості особистості. Самосвідомість особистості - відносно стійка система уявлень індивіда про самого себе як про частину суспільства, своїх взаєминах з навколишнім світом, іншими людьми про свої дії та вчинках, думках, почуттях, про всю різноманітність якостей особистості, на основі чого формується образ власного В«ЯВ». Без наявності самосвідомості неможливе виховати і національна самосвідомість. [3, c. 60-63]
Виховання громадянина - одна з найважливіших завдань діяльності установи освіти. Вирішуючи проблему громадянського виховання учнів, необхідно зосередити зусилля, насамперед на формуванні цілісного ставлення до явищ суспільного життя, діяльності і свідомості окремих соціальних груп і особистості. Хорошого громадянина можна визначити по тому, наскільки якісно він виконує покладені на нього функції і по його внеску в благополуччя держави. Хорошій людині притаманні патріотизм і конституціоналізм: любов до країни, повага до закону і досконалості в рамках закону. Отже, хороший громадянин - це законослухняна, патріотично-налаштований людина, яка докладає всіх зусиль для того, щоб виконувати своє призначення в суспільстві. Сьогодні важливо уточнити критерії та ознаки, на які треба орієнтуватися, щоб уникнути крайнощів і не повторювати помилок минулого: справжній громадянин не тільки хороша людина і законослухняний член суспільства, але і самостійна особистість, має адекватне уявлення про цілісну картину світу, що усвідомлює своє особливе призначення в ньому. Поняття В«громадянськістьВ» може стати ментальної основою підготовки майбутнього фахівця будь-якої професійної спрямованості. За визначенням, В«громадянськістьВ» - це комплекс суб'єктивних якостей особистості, що виявляються у відносинах до діяльності людини при виконанні ним основних спеціально-рольових функцій - захист інтересів Вітчизни, в справді вільної та чесної прихильності орієнтаціям і на загальноприйняті норми і моральні цінності, включаючи сфери праці, сімейно-побутових, міжнаціональних і міжособистісних відносин. [6, c. 39]
Громадянське виховання передбачає формування конституційних, правових позицій особистості....