Введення
Останнім часом педагоги та батьки все частіше з тривогою відзначають, що багато дошкільнята відчувають серйозні труднощі в спілкуванні з однолітками, це, як правило, виражається в невмінні знаходити підхід до партнера по спілкуванню, підтримувати і розвивати встановлений контакт, погоджувати свої дії в процесі будь діяльності, адекватно реагувати і виражати свою симпатію до конкретного дитині, відзначаються складності в умінні співпереживати в печалі і радіти успіху іншої людини - усе це призводить до різного роду конфліктів і нерозумінню співрозмовників один одного.
Уміння спілкуватися, будувати і підтримувати дружні взаємини і взаємодіяти, співробітничати і співіснувати з людьми, в цілому, це необхідні складові повноцінно розвиненою і самореалізуватися особистості, це запорука успішного психічного здоров'я людини.
Потреба в спілкуванні один іншому у дитини виникає вже на 3 році його життя.
У період активних перетворень у дошкільній педагогіці, пошуку шляхів гуманізації виховно-освітньої роботи з дітьми та побудови нових моделей взаємодії дорослого і дитини, увагу вчених і практиків звернено до ігрової діяльності. Дослідження вітчизняних психологів (Леонтьєва АН, Ельконіна Д.Б. і т.д.) показали, що розвиток дитини відбувається у всіх видах діяльності, але, перш за все, у грі.
Кожен період життя і розвитку дитини характеризується певним провідним видом діяльності. У вітчизняній психології під провідною діяльністю розуміється та, в процесі якої відбуваються якісні зміни в психіці дітей, формуються і розвиваються основні психічні процеси і властивості особистості, з'являються психічні новоутворення, характерні саме для даного конкретного віку. Так, для дітей дошкільного віку провідним видом діяльності є гра.
Сутність гри як провідного виду діяльності полягає в тому, що діти відображають у ній різні сторони життя, особливості взаємин дорослих, уточнюють свої знання про навколишню дійсність. Гра - є, свого роду, засобом пізнання дитиною дійсності.
Ельконін Д.Б. підкреслював, що гра - це складне психологічне явище, яке дає ефект загального психічного розвитку. За твердженням Ушинського К.Д., в грі дитина В«живеВ» і сліди цього життя глибше залишаються в ньому, ніж сліди дійсного життя. У грі дитина вчитися підпорядковувати свою поведінку правилам гри, пізнає правила спілкування з людьми, розвиває свої розумові здібності і пізнавальні інтереси, які особливо важливі для успішного навчання в школі. Гра для дитини - це серйозне заняття.
Сюжетно-рольові ігри є найбільш характерними іграми дошкільнят та займають значне місце в їхньому житті. Відмінною особливістю сюжетно-рольової гри є те, що її створюють самі діти, а їх ігрова діяльність носить ясно виражений самодіяльний і творчий характер.
Психолог Запорожець З.А. зауважує: В«Сюжетно-рольова гра, як і казка, вчить дитину перейматися думками і почуттями зображуваних людей, виходячи за коло повсякденних вражень в більш широкий світ людських прагнень і героїчних вчинків В».
У творчій сюжетно-рольовій грі дитина активно відтворює, моделює явища реального життя, переживає їх, і це наповнює його життя багатим змістом, залишає слід на довгі роки.
У даному дослідженні розглянуто підходи та принципи керівництва сюжетно-рольовими іграми старших дошкільників з формування дружніх, соціально прийнятних способів, форм і засобів побудови взаємин з навколишнього дитини дійсністю, і можливе їх використання в якості ефективного засобу соціально-етичного виховання, що на практиці роботи з дітьми старшого дошкільного віку доведено - це підтвердила висунута мною гіпотеза дослідження.
Думаю, що дане дослідження актуально і значуще, особливо в даний час, коли в дошкільній освіті намічається відхід від традиційної форми організації життя дітей в дитячому садку по В«навчальногоВ» типу, і все більша увага приділяється вільним творчим формам дитячої активності, в тому числі, сюжетної грі, як важливого чинника розвитку дитини.
1. Теоретична частина
1.1 Гра як основний вид діяльності дошкільника
Гра займає вельми важливе, якщо не сказати центральне, місце в житті дошкільника, будучи переважним видом його самостійної діяльності. У вітчизняній психології та педагогіці гра розглядається як діяльність, що має дуже велике значення для розвитку дитини дошкільного віку; у ній розвиваються дії в поданні, орієнтація у відносинах між людьми, початкові навички кооперації (А.В. Запорожець, А.Н. Леонтьєв, Д.Б. Ельконін, Л.А. Венгер, А.П. Усова та ін.)
Філософи, історики, етнографи, психологи, педагоги старовини і сучасності вивчали походження гри, її місце в житті дитини, можливості ефективного використання ігор для вирішення виховних завдань.
Н.К. Крупська, підкреслюючи соціальний характер дитячих ігор, відображення в них явищ життя, перш за все, бачила в грі засіб розширення вражень і уявлень про навколишньої дійсності, зв'язки з нею. В«Для хлопців дошкільного віку, - писала вона, - ігри мають виняткове значення: гра для них - навчання, гра для них - праця, гра для них - серйозна форма виховання ... Гра для дошкільників - Спосіб пізнання навколишнього В».
Соціальний характер змісту ігор та ігрової діяльності обумовлений тим, що дитина живе в суспільстві. Вже з перших місяців життя він прагне до спілкування з оточуючими, поступово оволодіває мовою - могутнім засобом спілкування і засвоєння суспільного досвіду. Дитина хоче бути активним учасником життя дорослих, але ця потреба ще не відповідає його можливостям. У грі, наслідуючи діям старших, співпереживаючи доступні йому радощі і засмучення, він таким своєрідним шляхом долучається до навколишнього життя.
Високо оцінюючи виховну роль ігор дітей, А.С. Макаренко писав В«Гра має важливе значення в житті дитини, має те значення, яке в дорослого має діяльність, робота, служба. Який дитина в грі, такий багато в чому він буде в роботі, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається, перш все, у грі В».
Тривале спостереження за іграми, вивчення їх змісту у дітей різних народів і на різних етапах суспільного розвитку дозволяють зробити висновок про те, що основним джерелом є соціальне життя людей, умови, в яких живе дитина, його сім'я.
1.2 Своєрідність дитячої самостійної гри
Дитяча самостійна гра має ряд особливостей:
q Гра являє собою відображення дітьми навколишнього життя дій, діяльності людей, їх взаємовідносин в обстановці, створюваної дитячою уявою . У грі кімната може бути і морем, і лісом, і станцією метро, ​​і вагоном залізниці. Діти надають обстановці те значення, яке зумовлене задумом і змістом гри. Як говорив видатний режисер і актор К.С. Станіславський: В«Гра дитини відрізняється вірою в дійсність і правду вигадки, варто лише дитині сказати В«як ніби то В»і вигадка вже живе в ньомуВ».
q Гра має самодіяльний характер . Діти є творцями гри, її творцями. Вони, як уже зазначалося, відображають у ній свої знання про відомі їм життєвих явища і події, висловлюють своє ставлення до них.
q У грі дитина поєднує і взаємопов'язувати образ, ігрові дії і слова. Це не зовнішні ознаки гри, а сама сутність. У грі дитина живе діями і почуттями зображуваного героя. Діти не грають мовчки. Навіть, коли дитина грає один, він розмовляє з іграшкою, веде діалог з уявним учасником ігри, говорить за себе і за маму, за лікаря і хворого і т.д. слово є як би акомпанементом до ігрової дії і повніше розкриває образ, ставлення до нього самої дитини. За допомогою мовного спілкування в грі діти обмінюються думками, переживаннями, уточнюють сенс і зміст гри. Словесний змову в грі виконує організуючу функцію, сприяє виникненню і зміцненню взаєморозуміння та дружби між дітьми, одн...
