Теми рефератів
> Авіація та космонавтика > Банківська справа > Безпека життєдіяльності > Біографії > Біологія > Біологія і хімія > Біржова справа > Ботаніка та сільське гос-во > Бухгалтерський облік і аудит > Військова кафедра > Географія
> Геодезія > Геологія > Держава та право > Журналістика > Видавнича справа та поліграфія > Іноземна мова > Інформатика > Інформатика, програмування > Історія > Історія техніки
> Комунікації і зв'язок > Краєзнавство та етнографія > Короткий зміст творів > Кулінарія > Культура та мистецтво > Культурологія > Зарубіжна література > Російська мова > Маркетинг > Математика > Медицина, здоров'я > Медичні науки > Міжнародні відносини > Менеджмент > Москвоведение > Музика > Податки, оподаткування > Наука і техніка > Решта реферати > Педагогіка > Політологія > Право > Право, юриспруденція > Промисловість, виробництво > Психологія > Педагогіка > Радіоелектроніка > Реклама > Релігія і міфологія > Сексологія > Соціологія > Будівництво > Митна система > Технологія > Транспорт > Фізика > Фізкультура і спорт > Філософія > Фінансові науки > Хімія > Екологія > Економіка > Економіко-математичне моделювання > Етика > Юриспруденція > Мовознавство > Мовознавство, філологія > Контакти
Українські реферати та твори » Педагогика » Формування гуманістичних відносин у колективі у молодших школярів

Реферат Формування гуманістичних відносин у колективі у молодших школярів

Курсова робота

Формування гуманістичних відносин у колективі у молодших школярів

2010


Зміст

Введення

Глава I. Проблема формування гуманістичних відносин у колективі молодших школярів у теоретичних дослідженнях

1.1 Поняття про дитячий колектив, основні напрямки його дослідження

1.2 Формування взаємин зі однолітками в молодшому шкільному віці

1.3 Засоби і умови формування гуманістичних відносин молодших школярів

Глава II. Експериментальне вивчення можливостей формування гуманістичних відносин у колективі у молодших школярів

2.1 Констатуючий експеримент

2.2 Формуючий експеримент

Висновок

Список літератури


Введення

Актуальність дослідження.

Удосконалення процесу виховання, а особливо - його моральної складової - важливе завдання педагогіки на сучасному етапі.

Найбільші можливості для вирішення цього завдання створюються в групі однолітків.

Ще А.П. Усова писала, що вже в старшому дошкільному віці діяльність дітей все частіше набуває колективний характер, виникають перші спільноти. Пізніше, базуючись на цьому положенні, Т.А. Рєпіна висуває завдання забезпечення всім дітям рівного положення серед однолітків. Виникає складне завдання - представити кожного дитини в його індивідуальності, визнати значущість його для всієї групи. Особливу роль у вирішенні цього завдання такі дослідники як Р.С. Буре відводять оцінці педагога, в якій він демонструє дітям гідності, кращі якості однолітка, що впливає на розвиток дружніх відносин, а у кожного з них викликає тяжіння до суспільства однолітків, потреба в їх підтримці, радість від своїх можливостей внести щось нове в спільноту, відчувати радість від успіхів інших.

З перших днів перебування в школі діти знаходяться в оточенні однолітків, і тому важливо організувати їхнє життя таким чином, щоб взаємні контакти приводили до задоволення їх устремлінь, щоб росла доброзичливість по відношенню один до одного.

Надалі досвід взаємодії дітей з однолітками значно розширюється. Удосконалюється ігрова, продуктивна діяльність, все частіше беручи колективний характер. В повсякденному житті молодші школярі часто вступають у контакт один з одним по різних приводів.

Однак, неминучість спільної життя в школі і формування колективу пов'язано з низкою проблем. В соціально-психологічних дослідженнях виділені три найбільш поширені моделі розвитку відносин між особистістю і колективом: 1) особистість підпорядковується колективу (конформізм); 2) особистість і колектив знаходяться в оптимальних відносинах (гармонії); 1) особистість підкоряє собі колектив (Нонконформізм). І кожній з цих загальних моделей виділяється безліч ліній взаємин, як наприклад: колектив відкидає особистість; особистість відкидає колектив; співіснування але принципом невтручання і т.д.

Згідно першої моделі особистість може підкорятися вимогам колективу природно і добровільно, може поступатися колективу як зовнішньої перевершує силі, а може намагатися і далі зберігав, свою незалежність та індивідуальність, підкоряючись колективу лише зовні, формально. Якщо очевидно прагнення увійти в колектив, особистість схиляється до цінностей колективу, приймає їх. Колектив В«поглинаєВ» особистість, підпорядковує її нормам, цінностям і традиціям свого життя.

За другої лінії поведінки можливі різні шляхи розвитку подій: 1) особистість зовні підкоряється вимогам колективу, зберігаючи внутрішню незалежність; 2) особистість відкрито В«бунтуєВ», пручається, конфліктує. Третя модель взаємовідносин особистості з колективом, коли особистість підкоряє собі колектив, зустрічається не часто. Яскрава особистість, її індивідуальний досвід можуть в силу тих чи інших причин виявитися привабливими в очах членів колективу. Ця привабливість найчастіше обумовлена ​​особистісними якостями, незвичністю суджень або вчинків, оригінальністю статусу або позиції. В такому випадку соціальний досвід колективу може змінитися. Цей процес може мати двоїстий характер і призводити як до збагачення соціального досвіду колективу, так і до збідніння його, якщо новий кумир стає неформальним лідером і орієнтує колектив на нижчу систему цінностей, ніж та, якою колектив уже досяг. Зрозуміло, розглянутими моделями не вичерпується все величезне різноманіття відносин особистості і колективу, до аналізу якого в кожному конкретному випадку треба підходити у всеозброєнні знання психологічних механізмів мотивації діяльності та поведінки особистості, а також закономірностей соціальної педагогіки та психології.

Більшість дослідників (Р.С. Буре, Н.С. Виноградова, Л.І. Новікова, Т.І. Рєпіна, І.П. Підласий та ін) вважають, що ідеал взаємовідносин - гармонізація особистості й колективу [1, 6, 14, 22 - 25].

Питання про відносини колективу і особистості - один з ключових, і в умовах демократизації виховання, дотримання прав і свобод людини він набуває особливої вЂ‹вЂ‹важливості. Протягом багатьох десятиліть питання про формування особистості дитини через вплив на колектив у вітчизняній педагогічній літературі майже не розглядалося. Вважалося, що особистість повинна безумовно підкорятися колективу. Зараз доводиться шукати нові, відповідні духу часу рішення, спираючись на глибинні філософські концепції людини і досвід світової педагогічної думки.

Процес включення дитини в систему колективних відносин складний, неоднозначний, нерідко суперечливий. Перш все необхідно отмстить, що він глибоко індивідуальний. Діти, майбутні члени колективу, відрізняються один від одного станом здоров'я, зовнішністю, рисами характеру, ступенем товариськості, знаннями, вміннями, багатьма іншими рисами і якостями. Тому вони по-різному входять в систему колективних відносин, викликають неоднакову реакцію з боку товаришів, надають зворотний вплив на колектив.

Положення особистості в системі колективних відносин самим істотним чином залежить від її індивідуального соціального досвіду. Саме досвід визначає характер її суджень, систему ціннісних орієнтації, лінію поведінки. Він може відповідати, а може і не відповідати судженням, цінностям і традиціям поведінки, які склалися в колективі. Там, де це відповідність наявності, включення особистості в систему сформованих відносин значно полегшується. У тих же випадках, коли у школяра досвід іншої (вже, біднішими або, навпаки, багатший, ніж досвід соціальної життя колективу), йому важче встановлювати взаємини з однолітками. Особливо складним виявляється його становище, коли індивідуальний соціальний досвід суперечить цінностям, прийнятим в даному колективі. Зіткнення протилежних ліній поведінки, поглядів на життя тут просто неминуче і призводить, як правило, до різних, не завжди передбачуваним результатам.

Отже, то як складуться відносини особистості і колективу, залежить не тільки від якостей самої особистості, але і від колективу. Найбільш сприятливо, як підтверджує досвід, відносини складаються там, де колектив вже досяг високого рівня розвитку, де він представляє силу, засновану на традиціях, громадській думці, авторитеті самоврядування.

Саме тому сьогодні фахівці все частіше говорять про необхідність формування коллективистической спрямованості як інтегральної якості особистості, що сприяє прояву у взаєминах доброзичливості, чуйності, співпереживання, стриманості, гуманістичних відносин у цілому, відповідальності перед групою, яке починає формуватися ще в дошкільному віці.

Основну проблему дослідження складає те, що сьогодні, незважаючи на те, що проблема особистості та колективу в молодшому шкільному віці продовжує бути актуальною, дослідження в цій області нечисленні і поки охоплюють не всі аспекти цієї проблеми.

Об'єкт дослідження : розвиток колективістських відносин у молодших школярів.

Предмет до...


Страница 1 из 15 | Следующая страница

Друкувати реферат
Замовити реферат
Поиск
Товары
загрузка...