Зміст
Глава I. Характеристика вікових особливостей учнів 2
1.1. Теоретична підготовка .. 5
1.2. Загальна фізична підготовка .. 6
1.3. Засоби професійно-прикладної фізичної підготовки .. 9
Глава II. Особливості навчання і тренування дітей і юнаків 11
Глава III. ОСНОВИ МЕТОДИКИ ВИХОВАННЯ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ 25
Глава IV. ОРГАНІЗАЦІЯ І ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ .. 36
4.1. Організація учнів на заняттях .. 41
Висновок. 43
Глава I. Характеристика вікових особливостей учнів
У середніх і старших класах навчаються юнаки та дівчата віком від 15 до 18 років. За віковим особливостям їх, можна віднести до двох груп: підлітковий вік - Юнаки 13-16 років, дівчата - 12-15 років і юнацький вік - юнаки 17-21 рік і дівчата - 16-20 років. Вікова періодизація в певної міри умовна і дозволяє встановити лише орієнтовні кордони між фазами росту. Однак в кожному віковому періоді фізичне виховання має свої відмінності. Вікові особливості організму в значній мірі обумовлюють зміст і методику фізичного виховання. З урахуванням віку здійснюється підбір коштів, визначаються допустимі навантаження, нормативні вимоги
Вік 15-20 років характеризується поступальним розвитком організму. Особливостями цього віку є поступове збільшення маси і розмірів тіла, розширення пристосувальних можливостей організму.
Формування скелета закінчується в основному до 17-18 років. До цього часу сформіровивается фізіологічна кривизна хребетного стовпа. До 16-18 років закінчується формування стопи. У віці 15-16 років особливу увагу викладача фізичного виховання має бути звернена на формування правильної постави і розв
иток стопи. Чим повноцінніше постава, тим кращі умови для функціонування внутрішніх органів і організму в цілому.
У жінок зростання закінчується в 20-22 роки, у чоловіків в 23-25 ​​чет. Зростання тіла поєднується з змінами в будові кісткової системи. Надмірні фізичні навантаження можуть призвести до затримки росту.
З віком збільшується відносна частка м'язів загалом вазі тіла. Вага тіла продовжує зростати приблизно до 25 років. У жінок вага тіла, як і зростання, збільшується в меншою мірою, ніж у чоловіків. Вага м'язової маси до ваги тіла у підлітків 15 років становить 32,6%, а у юнаків 17-18 років - 44,2%.
До 18-21 років у основному закінчується функціональне розвиток відділів центральної нервової системи та вегетативних систем. Нервові процеси відрізняються великою рухливістю. Сила збуджувальних процесів переважає над гальмівними процесами.
У віці 11-18 років відзначається посилений ріст серця. Лінійні розміри серця до 15-17 рокам збільшуються в три рази в порівнянні з розмірами новонароджених. Обсяг порожнин серця в 13-15 років становить 250 см3, а у дорослих 250-300 см3. Якщо за сім років (від 7 до 14) його обсяг зростає на 30-35%, то за чотири роки (від 14 до 18) - на 60 - 70%. Збільшення ємності порожнини серця випереджає збільшення 'Просвітів судин. Серце нерідко В«не встигаєВ» за збільшенням загальних розмірів тіла. У віці 15-20 років у 10 - 15% юнаків і дівчат відзначається відносне В«МалеВ» серце, що призводить до збільшення періоду відновних процесів після навантаження.
Частота серцевих скорочень у віці 15 років становить 76 ударів за хвилину, а в віці 20 років - у юнаків 65-70, у дівчат 70-75 ударів на хвилину.
В забезпеченні постачання тканин киснем важливим фактором є швидкість кровотоку. Час кругообігу крові в 14-16 років становить 18с, а у дорослих - 17-29с.
Для зміцнення серцево-судинної системи важливе значення має різнобічна фізична підготовка, сувора дозування і поступове підвищення фізичних навантажень, систематичність занять фізичними вправами.
З віком відбуваються зміни і в дихальній системі з ростом тіла потреба в кисні збільшується і органи дихання працюють більш напружено. Так, хвилинний об'єм дихання у 14-річного підлітка становить на 1 кг ваги 110-130 мл, у дорослого ж всього лише 80-100 мл. Функціональні можливості апарата дихання ще недостатньо досконалі. Життєва ємність легень і максимальна легенева вентиляція менше, ніж у дорослих. Обсяг вентиляції становить в 14-16 років - 45 л, в 17-18 років - 61 л на хвилину. Особливо велика роль фізичного виховання у розвитку дихального апарату. Викладач повинен звертати увагу на правильне формування і збільшення рухливості (екскурсії) грудної клітини, на зміцнення дихальних м'язів. Учнів необхідно навчити правильно дихати і допомогти їм оволодіти навичками грудного та діафрагмального (черевного) дихання. При цьому слід враховувати, що розвиток дихальної системи відбувається в єдності з розвитком інших систем організму і в різні вікові періоди пред'являються різні вимоги до розвитку фізичних якостей. Розвиток тих чи інших фізичних якостей треба розглядати не тільки з точки зору вдосконалення рухових здібностей, але й обов'язково з точки зору забезпечення нормального перебігу процесу фізичного розвитку і підвищення функціональних можливостей організму, що росте.
Рівень розвитку фізичних якостей і ступінь пристосовності організму до фізичних навантажень на швидкість, силу, гнучкість залежать від вікових особливостей організму. Високі показники гнучкості і швидкості можуть бути досягнуті до 18 рокам, сила м'язів збільшується до 20 років і більше; високий рівень витривалості спостерігається зазвичай до 23-25 ​​років. Вправи на витривалість у віці 17-18 років і особливо в 15-16 років необхідно суворо дозувати.
У віці 15-16 років відзначається значне збільшення м'язової маси та вдосконалення нервово-м'язового апарату, створюються передумови до розвитку сили. Однак в заняттях з учнями цього віку слід утримуватися від силових вправ з граничними навантаженнями, оскільки умови для розвитку сили створюють дещо пізніше в 19-20 років.
Необхідно підкреслити, що навчання в середніх і старших класах співпадає з періодом статевого дозрівання. У цей період спостерігається підвищена збудливість і нестійкість нервової системи. Індивідуальні особливості фізичного розвитку учнів визначаються за даними медичного контролю. Фізіологічні можливості учнів одного і того ж віку можуть значно відрізнятися. Тому в процесі фізичного виховання важливий індивідуальний підхід.
1.1. Теоретична підготовка
В процесі навчання учні повинні отримати теоретичні знання з таких питань: загальні відомості про фізкультурному русі і організації фізичного виховання; гігієнічні основи фізичного виховання; теоретичні знання з гімнастики, легкої атлетіне, спортивних ігор, плавання.
Знання гігієнічних основ фізичного виховання має важливе значення для організації здорового способу життя учнів і впровадження фізичної культури в їх побут. Дотримання правил особистої гігієни, раціонального режиму навчання і відпочинку, систематичні заняття фізичними вправами в побуті - обов'язкова умова успішного вирішення завдань фізичного виховання, передбачених програмою. Отримані знання необхідно закріпити на практичних заняттях, пов'язати їх із загальними гігієнічними вимогами, 'пред'являються учням у навчальній діяльності.
Даючи теоретичні знання з окремих видів загальної фізичної підготовки, учнів слід познайомити з основами техніки різних видів спорту, профілактикою травматизму, з інвентарем і правилами догляду за ним. Теоретичні знання разом з практичними навичками з видів спорту повинні сприяти спортивному вдосконалення в обраному виді спорту і впровадженню фізичних вправ в 'Побут учнів.
Методи повідомлення теоретичних знань (уроки, бесіди, теоретичні відомості в процесі занять фізичними вправами) встановлюються керівниками фізичного виховання.
1.2. Загальна фізична підготовка
Вона становить головний зміст занять фізичними вправами у школах.
Основними видами загальної фізичної підготовки є гімнаст...
