Томський державний університет
Реферат з педагогіки
Тема: В«Важкі дітиВ»
Томськ-2008
Зміст
Введення
1. Що таке важка дитина?
1.1 Чому з'являються діти з девіантною поведінкою?
1.1.1 Причини, пов'язані з психічними і психофізіологічними розладами
1.1.2 Причини соціального та психологічного характеру
1.1.3 Причини, пов'язані з віковими кризами
1.2 Вплив сімейних відносин на характер дитини
2. Що таке виховання важкого дитини?
2.1 Принципи виховання важких дітей
2.1.1 Принцип орієнтації на позитив у поведінці та характері дитини
2.1.2 Принцип соціальної адекватності виховання
2.1.3 Принцип індивідуалізації виховання дітей з девіантною поведінкою
2.1.4 Принцип соціального загартовування важких дітей
2.2 Які методи можна застосовувати при вихованні важкого дитини?
Висновок
Список літератури
Введення
Важкі діти: що стоїть за цим всім відомим і давно звичним терміном? Для міліціонера - це хуліган, для вчителя - В«неформальний лідер В», який надає несприятливий вплив на однокласників, для вихователя дитячого садка - галасливий, рухливий некерований дитина. А для батьків? В кожній родині свої важкі діти і свої проблеми. Так хто ж все-таки важкі діти?
Я хочу звернути свою увагу на ту частину важких дітей, чиє поведінку прийнято називати девіантною, тобто не прийнятим у суспільстві.
Реферат складається з двох основних розділів. У першому з них я розкриваю основну проблему - поява важких дітей. У другому розділі вказуються способи вирішення цієї проблеми - виховання і перевиховання важких дітей.
1. Що таке важкий дитина?
Важкі діти - це ті, чия поведінка откланяется від прийнятих в суспільстві стандартів і норм. Вчені та практики до цієї групи відносять дітей різних категорій. Це і діти з яскраво вираженими здібностями, яких зазвичай називають обдарованими, і діти, які мають різного роду проблеми: гіперактивного дитини теж можна вважати важким.
Існують різні визначення поняття відхиляється від норми (девіантної) поведінки. У педагогічній літературі під девіантною поведінкою розуміється відхилення від прийнятих в даному суспільстві, соціальної середовищі, найближчому оточенні, колективі соціально-моральних норм і цінностей, порушення процесу засвоєння і відтворення соціальних норм і культурних цінностей, а також саморозвитку і самореалізації в тому суспільстві, до якого людина належить.
Соціальна норма - історично сформована у конкретному суспільстві міра, межа, інтервал припустимого в поведінці або діяльності людей, соціальних груп або організацій. Соціальні норми історично мінливі.
1.1 Чому з'являються діти з девіантною поведінкою?
Традиційно причини відхиляється від норм поведінки поділяються на дві групи:
1. Причини, пов'язані з психічними і психофізіологічними розладами;
2. Причини соціального та психологічного характеру.
По відношенню до підлітків і молоді в окрему групу виділяють причини, пов'язані з віковими кризами.
1.1.1 Причини, пов'язані з психічними та психофізіологічними розладами
За даними М.Раттера (1987), серйозними психічними відхиленнями страждають від 5 до 15% дітей. Серед симптомів він виділяє, перш все, наступні:
В· Тривалість збереження розлади. Короткочасні страхи, припадки можуть відчувати велику кількість дітей, але якщо ці і інші розлади зберігаються тривалий час, це вже відхилення від норми;
В· Те ж відноситься і до коливань в поведінці та емоційному стані дітей;
В· Поява змін у поведінці дитини в порівнянні з його звичайною поведінкою, особливо якщо їх важко пояснити тільки з погляду нормального розвитку і дозрівання;
В· Поява важких і часто повторюваних симптомів, наприклад, коли дитині сняться кошмари, і він прокидається вночі в сльозах, і це повторюється часто;
В· Як правило, не слід звертати уваги на одиничні симптоми. Інша справа, якщо ряд симптомів існує одночасно, особливо якщо вони стосуються різних сторін психічного життя.
1.1.2 Причини соціального та психологічного характеру
Традиційно виділяють наступні причини:
В· Дефекти правової й моральної свідомості;
В· Зміст потреб особистості;
В· Особливості характеру;
В· Особливості емоційно-вольової сфери.
Як правило, труднощі в поведінці підлітка пояснюються поєднанням результатів неправильного розвитку особистості і несприятливої ситуації, в якій він опинився, а також недоліками виховання. В підлітковому віці серед найбільш часто зустрічаються причин девіантності виділяють незавершеність процесу формування особистості, негативний вплив сім'ї і найближчого оточення. Часто така поведінка у підлітків є засобом самоствердження, протестом проти дійсності.
Однією з основних причин психологічного характеру дослідники називають низьку самооцінку дітей, особливо підлітків. Самооцінка, тобто оцінка людиною своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей, є важливим чинником поведінки.
Серед причин соціального характеру однією з найбільш поширених є вплив соціального оточення, в якому живе і розвивається дитина. Розвиваючись у соціально неблагополучної середовищі, підліток засвоює її норми і цінності. Навіть якщо вони суперечать прийнятим у суспільстві, для дитини вони - найбільш правильні, оскільки він не має досвіду життя в іншій соціальному середовищі. Причиною може бути і соціально та матеріально благополучна Середа. При несформованості моральних норм, відхиленнях у розвитку, конфліктах з дорослими дитина, яка виховується в благополучній атмосфері, може пуститися на В«пошуки пригодВ» чи знайти підтримку в неблагополучній середовищі і почати слідувати її законам і нормам.
1.1.3 Причини, пов'язані з віковими кризами
У віці від 7 до 17 років підростаючий людина проходить кілька стадій вікового розвитку, на кожній з яких відбуваються значні зміни фізичного та психологічного станів, змінюються емоційні та комунікативні сприйняття. Не всі діти при цьому володіють своїми думками і вчинками. Часто ломка уявлень і зміна бажань і звичок відбувається швидко. Дитина не встигає усвідомити зміни, що відбуваються і адаптуватися до них, в результаті з'являється невпевненість в собі, зменшення довіри до людей. Багато дітей в шкільному періоді виявляються в розряді важких дітей.
Існують і змішані класифікації, в яких перераховуються та психофізіологічні, і соціальні причини. Так, В.Клайн (1991) виділяє шість типів юних правопорушників з точки зору психотерапевта:
1. Він просто В«валяє дурняВ». До цієї категорії відносяться підлітки, поведінка яких рясніє витівками і непорядними вчинками. Вони пізно приходять додому, обманюють, прогулюють уроки, ображають братів і сестер і т.д.
2. Ворог батьків. Причиною поганої поведінки таких підлітків може бути їхня помста одному або обом батькам. З плином часу їх ворожість по відношенню до батьків може перерости у справжню війну.
3. Зіпсований дитина. Ні в інтелектуальному, ні в емоційному розвитку у нього немає відхилень. Але в поведінці у нього є явне відхилення - контакти з правопорушниками. Як правило, це свідчить про те, що дитина виросла в неблагополучній сім'ї.
4. Органік. Це дитина з мозковою травмою або затримкою розумового розвитку. У нього порушення дисципліни пояснюються ослабленим інтелектом і відсутністю здібностей оцінювати свої вчинки.
5. псіхотікі. Це розумово неповноцінні, хворі діти. Для них характерні галюцинації, манія переслідування, всілякі нав'язливі думки.
6. <...