ЗМІСТ
Розділ 1. Теорія викладання історії України в школі ........................... 4
1.1 Навчально-методичні основи викладання історії України в шкільному курсі .............................................................................. 4
1.2 Етапи формування знань і вмінь в процесі навчання .............. 15
1.3 Система історичних понять - як основа розуміння історії
Розділ 2. Впровадження нових технологій ................................................. ..... 36
Список літератури ........................................................................ 49
Введення
Найважливіша, неминуща задача школи-давати підростаючому поколінню глибокі і міцні знання основ наук, виробляти навички і вміння, застосовувати їх на практиці, формувати матеріалістичний світогляд.
У вирішенні цих завдань велика роль належить навчанню історії. Величезна та багата історія України - невід'ємна частина курсу викладання історії в середній школі. Саме тому 14 травня 1965 відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР В«Про зміну порядку вивчення історії в школі В»була складена система історичної освіти в школах України. Особливістю цього курсу стало те, що історія України вивчається як самостійний предмет, а не складова частина історії СРСР. Одночасно з розробкою обсягу знань і програми, їх удосконалення створювалися і підручники з історії УРСР. Вони витримали безліч видань і відіграли позитивну роль у застосуванні системного викладання історії України.
На сучасному етапі історія України викладається як самостійний предмет, викладений у нових підручниках, що видаються великим тиражем. Матеріал викладається в логічній і хронологічній послідовності, підкріплюється ілюстративним матеріалом, картографічним, документальним.
Таким чином, ми бачимо, що викладання історії України в нашій школі є актуальним методичним питанням, оскільки допомагає формувати нового, демократичного громадянина нашої країни.
Мета даної роботи: вивчити психолого-педагогічні основи методики викладання історії, ознайомитися з новими напрямками в методиці викладання історії в середній школі, ознайомитися з методичною та науковою літературою з даного питання.
Відповідно до мети роботи були поставлені наступні завдання:
1.Ізучіть психолого-педагогічні основи методики викладання історії України в середній школі.
2.Ознакоміться з методичною та науковою літературою з даного питання.
3. Ознайомитися з новими напрямками в методиці викладання історії України в середній школі.
В якості методів і прийомів дослідження в роботі застосовувалися:
1. Метод систематизації - упорядкування знань, умінь і навичок, розташування їх за темами.
2. Метод контролю- перевірка знань, умінь і навичок, тематичний і поточний контроль.
3. Метод аналізу- дослідження явища по окремих елементах, елемінірованіе матеріалу.
2. Метод-синтезу, дослідження явища в цілому на основі об'єднання пов'язаних один з одним елементів в єдине ціле.
Даною проблемою займалися провідні фахівці в галузі методики викладання, психології, педагогіки, історії: Агібалова Катерина Василівна, Донський Григорій Маркович, які узагальнили досвід викладання історії середніх віків, накопичений вчителями шкіл, склавши методичний посібник з історії середніх віків. Лисенко Микола Миколайович, який висвітлив питання систематизації історичного матеріалу в методичному посібнику з історії України. Українські вчені-методисти розробили багато програм для всебічного розвитку особистості, формування у учнів знань, умінь і навичок.
_________________________________________________________
1. Лисенко М.М. Методика викладання Історії Української РСР, К.: Радянська школа, 1985.-С.14
Розділ 1.Теорія викладання історії України в школі
1.1 Навчально-методичні основи викладання історії України в шкільному курсі
Засвоєння системи історичних знань здійснюється в результаті різнобічної, активної і в ряді випадків творчої діяльності учнів.
Навчальний пізнання історії йде шляхом скороченим і полегшеним у порівнянні-з пізнанням науковим. З величезного матеріалу, зібраного, проаналізованого та узагальненого історичної наукою, в навчанні відбирається мінімум, педагогічно необхідний для вирішення що стоять перед ним освітньо-виховних завдань. У більшості випадків у навчанні історії знання викладаються в адаптованому і в систематизованому вигляді.
В основі навчального пізнання історії лежать відчуття і сприйняття, переважно зорові і слухові. Знання про історичні події, про зовнішній стороні явищ черпаються з різних джерел інформації. Отримання інформації є не тільки обов'язковим, але за своїм характером і початковим моментом навчального пізнавального процесу. Джерела історичних знань дуже різноманітні. Велике місце в навчальному пізнанні історії займають предметна і образотворчий наочність, карта, документ. Велика в порівнянні з більшістю інших навчальних предметів і роль опису й розповіді як в усній, так і письмовій формі.
Процес засвоєння учнями фактичних знань не може бути ізольований, відокремлений від їх осмислення, але і сам по собі він не є простою передачею знань, при якої нібито активний тільки вчитель, а учень пасивно сприймає їх підносили йому знання.
____________________________________________
1.Актівізація учнів на уроках історії. З досвіду роботи вчителів
Львова. Львів.: Віщ.школа.-1998.-С.82.
Навіть для сприйняття популярно викладаються вчителем фактів від учнів потрібно вольове зусилля, увагу, запам'ятовування, робота фантазії, створює в свідомості образи описуваних явищ. Тим більше це відноситься до придбання учнями знань з різних посібників. Можливий і самостійний пошук учнями фактів, встановлених історичною наукою. Для цього учень повинен знати різні джерела історичних знань і володіти прийомами роботи з ними.
Сутність історичних фактів: генезис і розвиток історичних явищ, відношення одиничного, особливого і загального в суспільному житті, закономірності історичного процесу та інші аналогічні знання, розкриті історичною наукою, можуть бути свідомо засвоєні в навчанні тільки на основі розумової діяльності учнів, переважно шляхом осмислення повідомляються вчителем і підручником готових знань або частково шляхом самостійного їх відкриття за допомогою і під керівництвом вчителя.
Різні за своїм характером знання в процесі їх формування тісно взаємодіють один з іншому. Формування понять спирається на знання фактів, на живі конкретні образи. У свою чергу, свідомість і міцність засвоєння фактичних знань залежать від сформованості в учнів узагальнених знань і ступеня їх систематизації; чим багатше і систематизувати узагальнюючі поняття учня, тим швидше і глибше він осмислить і включить новий матеріал в наявну в нього систему історичних знань. Поняття є не тільки результат, але й форма мислення. У процесі навчального пізнання історії думка учнів рухається від узагальненого знову до конкретного, але вже на більш високій основі понятійних знань.
1. Активізація учнів на уроках історії. З досвіду роботи вчителів Львова. Львів.: Вища школа.-1998.-С.24
2. Там же. С. 25-26
У процесі навчального пізнання історії думка учнів рухається від конкретного до узагальненого, а від узагальненого знову до конкретного, але вже на більш високій основі понятійних знань. На цій основі засвоюються нові факти, а також переосмислюються в нових зв'язках і відносинах факти, раніше відомі.
Переходи від конкретного до узагальненого і назад є не простий кругообіг, а невпинний підйом рівня історичних знань і розумового розвитку учнів. В ході розумової діяльності, поєднується в ряді випадків з емоційними переживаннями і суспільно-практичною ро...
