Зміст
Введення
1. Поняття про розвиваючому навчанні
2. Особливості та структура навчальної діяльності в теорії Д. Б. Ельконіна-В. В. Давидова
3. Навчальна задача як основа навчання в системі Д. Б. Ельконіна - В. В. Давидова: постановка і вирішення
4. Прийоми розумових дій у розвиваючому навчанні
Висновок
Список літератури
Введення
Теорія розвивається навчання почала формуватися в 1970-і роки в роботах Л. В. Занкова, Д. Б. Ельконіна, В. В. Давидова. Найбільш фундаментально ця проблема викладена в працях В. В. Давидова. Слід зазначити, що вперше ідею розвитку висунув швейцарський педагог И.Г. Песталоцці, який писав, що прагнення до розвитку закладено в людині від народження. Тому метою виховання повинно бути гармонійний розвиток природних сил і здібностей дитини. Німецький педагог А. Дістервег розробив дидактику розвивається навчання у вигляді 33-х правил.
Пестолощі К. Г. (1746-1827) Швейцарський педагог-демократ. Розробив теорію елементарної освіти і вперше з'єднав навчання з продуктивною працею. Основою теорії розвиваючого навчання є питання про співвідношення навчання і розвитку, за яким склалися три точки зору. В основі першої концепції лежить ідея про незалежності розвитку від навчання. Друга наука грунтується на тому, що навчання і є розвиток. У третій зроблена спроба подолати Крайність перша двох шляхом простого їх поєднання: розвиток мислиться як процес, незалежний від навчання, а саме навчання вважається тотожним розвитку. Але ще Л. С. Виготський вказував на правильне співвідношення навчання і розвитку - навчання має спрямовувати розвиток і йти попереду розвитку, а навчати дитину треба в В«Зоні найближчого розвиткуВ».
Дослідно-експериментальну перевірку цієї ідеї провели наукові колективи під керівництвом Л. В. Занкова, Д. Б. Ельконіна, В. В. Давидова. В результаті були розроблені принципи розвивається навчання дітей молодшого шкільного віку: навчання на високому рівні труднощі; провідна роль теоретичних знань; швидкий темп вивчення матеріалу; усвідомлення школярами самого процесу навчання.
Розвивальне навчання особливо сприяє розвитку таких психічних процесів, як спостереження, увага, мислення.
1. Поняття про розвиваючому навчанні
У наш час знову актуальна проблема розвивального навчання школярів. Мовитися знову, тому що ідея розвитку дитини була основною для російської народної школи другої половини XIX ст. - початку XX в. Всі методичне пошуки по вдосконаленню народної школи мали своєю метою посилення розвиваючої ролі навчально-виховного процесу.
Творчість і творча діяльність визначають цінність людини, тому формування творчої особистості набуває і сьогодні не тільки теоретичний, але й практичний сенс. Ефективність роботи школи в даний час визначається тим, якою мірою навчально-виховний процес забезпечує розвиток творчих здібностей кожного учня, формує творчу особистість і готує її до творчої, пізнавальної, суспільно-трудової діяльності. Активізація творчої пізнавальної діяльності учнів залежить більшою ступеня від методів навчання, які використовує вчитель на уроці. Розвиток творчих можливостей учнів важливо на всіх етапах шкільного навчання, але особливе значення має формування творчого мислення у молодшому шкільному віці.
Безперечно, не будь-яке навчання розвиває дитину. Як пише Д. Б. Ельконін В«.. що самі категорії навчання і розвитку різні. Ефективність навчання, як правило, вимірюється кількістю і якістю придбаних знань, а ефективність розвитку вимірюється рівнем, якого досягають здібності учнів, тобто тим, наскільки розвинуті в учнів основні форми їх психічної діяльності, що дозволяє швидко, глибоко і правильно орієнтуватися в явищах навколишньої дійсності [4].
Давно помічено, що можна багато знати, але при цьому не проявляти ніяких творчих здібностей, тобто не вміти самостійно розібратися в новому явищі, навіть з відносно добре відомої сфери науки В».
Питаннями психічного розвитку дитини займається психологія, але при побудові розвиваючого навчання методика спирається на результати досліджень цієї науки. Як пише Давидов В. В. В«... психологічний розвиток людини - це, перш за все, Становлення його діяльності свідомості і, звичайно, всіх В«обслуговуючихВ» їх психологічних процесів (пізнавальних процесів, емоцій, і т.д.). Звідси випливає, що розвиток учнів багато в чому залежить від тієї діяльності, яку вони виконують в процесі навчання [1].
Ця діяльність може бути репродуктивною і продуктивною. Вони тісно пов'язані між собою, але в залежності від того, який вид діяльності переважає, навчання різному вплив на розвиток дітей. Репродуктивна діяльність характеризується тим, що учень отримує готову інформацію, сприймає її, розуміє, запам'ятовує, потім відтворює. Основна мета такої діяльності - формування у школяра знань, умінь і навичок, розвиток уваги і пам'яті. Продуктивна діяльність пов'язана з активною роботою мислення і знаходить своє вираження в таких розумових операціях, як аналіз і синтез, порівняння, класифікація, аналогія, узагальнення. Ці розумові операції в педагогічній літературі прийнято називати логічними прийомами розумових дій.
Включення цих операцій в процес засвоєння математичного змісту - одне з найважливіших умов побудови розвиваючого навчання, тому продуктивна (творча) діяльність справляє позитивний вплив на розвиток всіх психологічних функцій В«.. організація розвиваючого навчання передбачає створення умов для оволодіння школярами прийомами розумової діяльності. Оволодіння ними не тільки забезпечує новий рівень засвоєння, але і дає істотні зрушення у розумовому розвитку дитини. Оволодівши цими прийомами, учні стають більш самостійними у вирішенні навчальних завдань, можуть раціонально коштувати свою діяльність по засвоєнню знань В»[1].
2. Особливості та структура навчальної діяльності в теорії Д. Б. Ельконіна-В. В. Давидова
При освоєнні будь-якої діяльності людина набуває певні здібності: наприклад, в праці дитина знаходить здатність до планування, в грі - до уяви та дії в розумі. У навчальній діяльності дитина знаходить здатність навчати себе, або вміння вчитися.
Уміння вчитися, сформоване в навчальній діяльності (і не тільки в ній), рідко виділяється з ряду всіх шкільних умінь. Поява цього вміння знаменує революційна подія в психічному розвитку: з цього моменту дитина з навчають, веденого дорослим, отримує можливість стати господарем, суб'єктом власного розвитку - людиною, навчальним себе, що змінює самого себе свідомо і цілеспрямовано [5].
На думку Д. Б. Ельконіна навчальна діяльність - це така діяльність, в якій виховується здатність до самозміни. Частинка В«самоВ» і вказує на цей якісний стрибок у розвитку молодшого школяра, який може відбутися під впливом шкільного навчання. Якщо перехід дитини до саморозвитку до кінця початкової школи стався, то можна говорити про розвиваючому характері початкового навчання, про навчання, здійснюваному за законами навчальної діяльності. А навчальна діяльність - це система таких умов навчання, які роблять можливим розвиток молодшого школяра: поява у нього здатності до самозміни [4].
В.В. Давидов обгрунтував необхідність освоєння теоретичних понять в навчальній діяльності. Навчальна діяльність школярів будується у відповідності зі способами отримання наукових знань, зі способом сходження від абстрактного до конкретного. Мислення школярів у процесі навчальної діяльності має щось спільне з мисленням учених, які одержують результати своїх досліджень за допомогою змістовних абстракцій, узагальнень і теоретичних понять, що функціонують в процесі сходження від абстрактного до конкретного.
Але мислення школярів не тот...
