План
1.Крітічній огляд літератури.
2.Історічні Витоки колективного виховання.
3.Соціальна спадковість.
4.Колектівізм Як форма виховання.
5.Педагогічна система А.С.Макаренка.
5.1 Фізічне, естетичне та статевості виховання у педагогічних подивимось А.С.Макаренко.
5.2 Колектив Як Важливим Умова и засіб виховання.
6.Сім 'я - Природний людський колектив.
7. Висновки.
Поняття колектівізму, колективного виховання можна зустріті на сторінках усіх педагогічних та псіхологічніх видань, а кож, зокрема, підручніків Із соціальної політики, роботи та соціального виховання. Це пов'язано з тім, Що ці науки є фундаментальними у вівченні взаємодії Між індівідамі. Тими міжособовіх стосунків, взаємін колективу ТОЩО, торкає у своїх працях Майже Усі досвідчені педагоги та психологи. Оскількі одним з дере, хто розробив теорію ДИТЯЧИЙ колективу, БУВ Антон Семенович Макаренко, самє того Його Прізвище знаходится Своє Почесне Місце на сторінках усіх психолого-педагогічних праць и не тільки.
Фіцула М.М у своїй праці "Педагогіка" подає читачам доступність вчення Теорії и практики колективного виховання А.С.Макаренка. Тут іде Подання головного ознайо колективу, стадій Його розвітку, а кож уся педагогічна система А.С.Макаренко.
Омелян Вишневський у своєму підручніку головну УВАГА звертає на сімейне виховання, оскількі А.С.Макаренко говорів, Що сім'я є природним колективом, де Усі її члени мают однакові принципи и норми. Кожна людина бере Свій початок від сім'ї. Тут відбувається її перше становлення, Як особістості, пізнання и засвоєння нею норм моральності, Розвиток почуттів, волі, характеру.
Світлана Сісоєва та Ірина Соколова підтверджують, Що досліднікі наукової спадщини А.С.Макаренка ЦІЛКОМ справедливо зауважують, Що проблема загально Формування особістісніх якости Була центральною в практично-пошуковій діяльності Макаренка-педагога. ВІН довів, Що суспільна значущість шкірного окремого індівіда у структурі цілісної людської спільності візначається насамперед тім, наскількі ВІН здатно плідно долучітіся до суспільно-політічного ї соціально-економічного життя Та як ВІН підготовленій Своїм соціумом до цього процесу.
У посібніку "Основи псіхології и педагогікі" подається таке Тлумачення, Що "Індівідуальність - ції Особистість у її своєрідності. Колі кажуть про індівідуальність, то маються на увазі орігінальність особістості. Зазвічай, словом "індівідуальність" визначаються якусь найголовнішу особлівість особістості, Яки робіть її відмінною від решти людей ".
[ 12, с.245].
А Семен Гончаренко у своїх працях Тлумач колектівізм, "як моральний принцип, Який проголошує Пріоритет інтересів и мету колективу, Як соціальної спільноті людей, об'єднаних суспільно значущих цілямі. "[3, с.171]
Усе Це свідчіть про ті, Що колективне виховання є невід'ємною складовою всебічного виховного процесу особістості. А кож ті, Що колектівізм в жодних разі НЕ є формою, чі Засоба ліквідації індівідуальності кожної особістості. Саме Це Було метою моєї роботи. Даті зрозуміті, Що в колектіві людина вдосконалюється, засвоює певні норми и правила поведінкі, вчиться співпрацюваті з іншімі, буті корисностей. В Україні існує ворожок ставлені людей до Поняття колективного виховання. Це пов'язано, в дерло Черга, з історічнімі подіямі минуло на Основі якіх люди ототожнюють колектівізм з комунізмом, Що є неправильним. Саме тому Це свідчіть про Актуальність даної тими, потребу в обізнаності Серед народові.
З давніх-давен людство вбачалася необхідність Збереження, Вивчення та популярізації Досягнення Історії суспільства, зокрема, Історії виховання та освіти. Без Історії Немає Теорії, а без Теорії Немає І не Може буті розвітку педагогічної практики.
Термін "Соціальна педагогіка" був запропонованих німецьким педагогом А.Дістервегом близьким 100 РОКІВ того. Однак до тепер ВІН НЕ має однозначного трактування. Слово "соціальний" (від лат.socialis - Суспільний) вказує на Залучення особістості до певної групи людей з метою організації Спільної жіттєдіяльності, фізічного та духовного роз В¬ витку. В Історії українського народу прикладом форм такого Залучення можут буті відомі земляцтво та братерства. [11, с.5]
Історія науки не Може обмежітіся розвітку ідей - рівною мірою вон винна торкати живих людей, з їхнімі особливая, талантами, залежністю від соціальніх умів, Країни, єпохи.
С.І.Вавілов
Це свідчіть про ті, Що соціальна педагогіка має на меті Допомогті особістості у процесі її соціалізації, налагодження взаємодії з оточення. Соціальне виховання - ції система цілеспрямованіх керованіх процесів соціальногор розвітку, соціального Формування особістості, допомог людіні в прійнятті нею моральних норм, Що склаліся в сім'ї, суспільстві.
Набуття соціального досвіду та самореалізація особістості відбувається Тільки за Умови ефективного процесу Спілкування та взаємодії з іншімі членами суспільства, Який є Важливим виховний, організуючім и регулюючім чинників. Часто самє ця Взаємодія підказує дитині шляхи самовіховання.
Розвиток індівіда, формування особістості є біологічно и соціально зумовленості процесом. Людський індівід розвівається и Як біологічна істота, Як представник біологічного виду Homo sapiens, и Як член людського суспільства. Історія Попередня розвітку людини, тобто її філогенез, впліває на її індівідуальній Розвиток (онтогенез) двома шляхами - біологічнім и соціальнім.
За данімі Г.С.Костюка, онтогенез людського організму візначається біологічною спадковістю, онтогенез особістості - соціальною спадковістю. Ці Дві детермінанті тісно пов'язані в процесі роз В¬ витку людини. Біологічна спадковість має Своїм джерелом генетичний апарат людини, Що сформувався в процесі біологічної еволюції Головна и візначає Розвиток її організму. Соціальна спадковість представлена ​​сукупністю культурних Досягнення людства, накопиченням у процесі Його історічного и суспільного роз В¬ витку.
Надбання суспільства НЕ фіксуються І не передаються в генах. Смороду засвоюються через Спілкування, виховання, навчання, трудову діяльність. Тільки шляхом соціалізації індівіда здійснюється Його Розвиток Як особістості. З точки зору сучасної науки в онтогенезі псіхікі людини існує Єдність біологічних и соціальніх умів. [14, с.137]
У процесі дозрівання дитини, зростання її фізічніх и розумово сил, Зміни потреб и Прагнення, здатності сприйматися об'єкти та наслідуваті їх, от Виникнення нових відів діяльності змінюється Взаємодія з оточуючімі. Жіттєві зв'язки дитини з навколішнім соціальнім СЕРЕДОВИЩА характеризують Своєю вібіркованістю, а з віком смороду розширюють и збагачуються. Спочатку Головним соціальнім Середовище для дитини є сім'я, батьки, Родичі, які доглядають її. Це є її дерло соціальною спільнотою, природним и водночас соціальнім колективом. Пізніше поруч з дітьмі з'являються Інші люди - віхователі та вчителі освітніх установ, товариші, Шкільні та позашкільні групи. Так дитина порінає у Суспільне оточення, з яким Установлюються Як бузпосередні, так и опосередковані контакти - Через засоби масової інформації, участь у спільній діяльності ТОЩО. Впливим соціального оточення характерізується кож рівнем власної актівності дитини у діяльності й поведінці, характером відносін з іншімі людьми, рівнем культури, освіченості, індівідуальнімі рісамі характером ТОЩО. [14, с.138-139]
груповий форма організації виховання у школі одержала назва колектівної. Колектив (від лат. collectivus - збірній) - група людей, об'єднаних спільною метою и соціально значущих спільною діяльністю. Спільна діяльність є формою задоволення різніх потреб людіні.Так, у соціальній сфері зародились общини, сходь, громади, Козацькі круги, сімя; виробничо-Економічній - артілі, бригади, трудові обєднання, кооперативи; суспільно-Політичній - гуртка, спілкам...
