Зміст
Введення
Глава I. Розвиток дитини в дошкільному віці
1.1 Загальна характеристика дошкільного віку
1.2 Дошкільник в системі міжособистісних відносин
Глава II. Темперамент як типологічна характеристика особистості
2.1 Проблеми темпераменту у вітчизняній та зарубіжній психології
2.2 Класифікація типів темпераменту
Глава III. Емпіричне дослідження залежності соціометричного статусу дошкільнят у групі від типу темпераменту
3.1 Організація і методи дослідження
3.2 Вплив типу темпераменту на соціометричний статус дошкільника
3.3 Аналіз результатів дослідження (або методичні рекомендації для педагогів дошкільно-освітніх установ і батьків)
Висновок
Список літератури
Введення
Одна з помітних тенденцій нашого часу - це визнання важливості людської особистості. Пильна увагу і облік "людського фактора" спостерігається у всіх сферах, так як без цього в даний час нічого зробити не можна. Отже, якщо в минулі епохи людина найчастіше сприймалася як гвинтик суспільства, держави і т.п., то тепер набирає чинності підхід, згідно з яким необхідний індивідуальний підхід до людини у всіх сферах: у бізнесі, на виробництві і, звичайно, в освіті. Цього вимагає час, з його суперскладних технологіями, з достатком інформації та ін Потрібні не гвинтики, не слухняні виконавці, а самостійні і зрілі особистості. У справі створення умов для становлення і розвитку таких особистостей дуже багато що може і повинно зробити освіту, зокрема дошкільна освіта.
Проблема індивідуального підходу в навчанні розробляється у вітчизняній науці давно, однак, зараз актуальність таких досліджень особливо велика у зв'язку із зазначеними вище обставинами. Облік індивідуальних особливостей старших дошкільників необхідний у відношенні різних сторін його особистості, в тому числі у відношенні темпераментальні особливостей дітей.
Темперамент - це поєднання індивідуально-психологічних особливостей особистості, що характеризують динамічну і емоційно-хвильову боку її поведінки і діяльності. Більшість вчених єдині в думці, що темперамент - це вроджена характеристика, а значить його змінити не можна. І тому, тим більше важливо враховувати темперамент дитини в навчально-виховній роботі з ним.
Дитину можна уподібнити квітки, яким для того, щоб розквітнути потрібно створити необхідні умови, враховують особливості цієї квітки. Якщо не враховувати темперамент дитини на навчально-виховному процесі, то дитині буде складніше розквітнути, важче розкрити особливості таланти своєї особистості. Ось чому, тема вивчення особливостей темпераменту старших дошкільників дуже важлива для вихователів і методистів дитячих садків. Звичайно, навчально-виховний процес в таких установах побудований таким чином, що у вихователя немає можливості займатися з кожним окремо, але виділяти серед вихованців представників чотирьох типів темпераменту і враховувати це при: розподілі завдань, при визначенні обсягу і часу виконання завдань, при оцінки дитячих ігор і т.д. він може. Такий підхід істотно підвищить ефективність навчально-виховного процесу з молодшими школярами.
Об'єкт даного дослідження - особистісні особливості дитини старшого дошкільного віку.
Предмет дослідження - особливості темпераменту старших дошкільників.
Мета роботи - виявити особливості темпераменту старших дошкільників; розглянути методичні рекомендації по навчально-виховній роботі з дітьми, з різним темпераментом.
Для реалізації поставленої мети будуть вирішені наступні завдання :
1) Розглянути общепсихологическое уявлення про темперамент.
2) Розглянути загальну характеристику чотирьох типів темпераментів.
3) Виявити вікові особливості темпераменту.
4) Проаналізувати вікові особливості темпераменту старших дошкільників.
5) Розглянути особливості прояви чотирьох темпераментів у дошкільнят і сформулювати методичні рекомендації з обліку темпераментальні особливостей старших дошкільників в навчально-виховної роботи.
Гіпотеза даного дослідження - врахування вікових особливостей темпераменту, а так само соціометричний статус дітей дошкільного віку, підвищує ефективність навчально-виховної роботи з ними.
Глава I. Розвиток дитини в дошкільному віці
1.1 Загальна характеристика дошкільного віку
Старший дошкільний вік є етапом інтенсивного психічного розвитку. Саме в цьому віці відбуваються прогресивні зміни у всіх сферах, починаючи від вдосконалення психофізіологічних функцій і закінчуючи виникненням складних особистісних новоутворень.
Підвищується диференційованість сприйняття. Особливу роль у розвитку сприйняття в старшому дошкільному віці відіграє перехід від використання предметних образів до сенсорних еталонів - загальноприйнятим уявленням про основні види кожного властивості.
У дошкільному віці увага носить мимовільний характер. Стан підвищеної уваги пов'язане з орієнтуванням у зовнішньому середовищі, з емоційним ставленням до неї. Переломний момент у розвитку уваги зв'язаний з тим, що діти вперше починають свідомо керувати своєю увагою, направляючи й утримуючи його на визначених предметах. Таким чином, можливості цієї нової форми уваги - довільної уваги - до шести-семи років уже досить великі.
Незважаючи на істотні зрушення в розвитку уваги, переважаючим протягом усього дошкільного періоду, залишається мимовільна увага. Навіть старшим дошкільнятам ще важко зосередитися на чомусь одноманітному. А ось в процесі цікавої для них гри увага може бути досить стійким.
Подібні вікові закономірності відзначаються й процесі розвитку пам'яті. Пам'ять в старшому дошкільному віці носить мимовільний характер. Дитина краще сприймає те, що для нього представляє найбільший інтерес, дає найкращі враження. Таким чином, обсяг фіксованої матеріалу багато в чому визначається емоційним ставленням до даного предмету або явищу.
Одним з основних досягнень старшого дошкільника є розвиток довільного запам'ятовування. Деякі форми цього запам'ятовування можна відзначити у дітей у віці чотирьох-п'яти років, проте значного розвитку воно досягає до шести-семи років. Багато в чому цьому сприяє ігрова діяльність, в якій вміння запам'ятовувати й вчасно відтворювати необхідні відомості є однією з умов досягнення успіху. Важливою особливістю цього віку є та обставина, що перед дитиною шести-семи років може бути поставлена ​​мета, спрямована на запам'ятовування певного матеріалу. Наявність такої можливості пов'язано з тим, що дитина починає використовувати різні прийоми спеціально призначені для підвищення ефективності запам'ятовування: повторення, значеннєве й асоціативне зв'язування матеріалу.
Таким чином, до шести-семи років структура пам'яті перетерплює істотні зміни, пов'язані зі значним розвитком довільних форм запам'ятовування і пригадування. Мимовільна пам'ять, не пов'язана з активним ставленням до поточної діяльності, виявляється менш продуктивною, хоча в цілому вона зберігає пануюче положення.
Подібне співвідношення довільній і мимовільної форм пам'яті відзначається у відношенні такої психічної функції, як уява. Великий стрибок в його розвитку забезпечує гра, необхідною умовою якої є наявність заміщаючій діяльності та предметів - заступників.
Уява в цьому віці розширює можливості дитини у взаємодії із зовнішнім середовищем, сприяє її освоєння, служить разом з мисленням засобом пізнання дійсності.
Розвиток просторових уявлень дитини до шести-семи років досягає високого рівня. Для дітей цього віку характерні спроби провести аналіз просторових ситуацій. Хоча результати не завжди хороші, аналіз діяльності дітей вказує на розчленованість образу простору з ві...
