Реферат
на тему:
Тенденції розвитку системи вищої освіти в Україні та за кордоном: основні напрямки
План
Введення
1. Особливості розвитку сучасної системи вищої освіти
2. Основні напрямки в розвитку сучасної системи вищої освіти в світі
3. Фактори розвитку сучасної системи вищої освіти в Україні
4. Основні тенденції у формуванні системи освіти в Україні
5. Ставлення освітніх реформ на Україні до Болонського процесу
Висновок
Введення
Розглядаються тенденції розвитку вищої освіти в сучасних умовах. Відзначається, що глобалізація в освіті веде до зростання академічної мобільності, уніфікації навчальних планів і методів навчання, широкому розповсюдженню дистанційної освіти. У сформованих умовах головним завданням освіти в XXI столітті є застосування нових інформаційних технологій в поширенні знань, у тому числі використання дистанційних методів.
Процеси вищого освіти визначаються ситуацією, що склалася до середини 90-х років в Україна: загальний соціально-економічний кризою, системний характер якого викликає і криза вищої школи. Останній супроводжується поверхневим характером реформ університетської освіти, втратою викладацьких кадрів, зниженням якості освіти, розривом інформаційних зв'язків, руйнуванням матеріально-технічної бази вищої школи і різкою девальвацією самого статусу викладацької діяльності.
На сьогодні назріла реальна необхідність реформування системи вищої освіти в Україні. Це обумовлено багатьма об'єктивними обставинами.
Викладання навчальних дисциплін у вищій школі повинно, безумовно, ставити за мету підготовку фахівця, знання і вміння якого повністю відповідають умовам сучасного інформаційного суспільства. Але відразу виникає питання: чи можна цього досягти, використовуючи старі ще "дідівські" підходи і методи?
Адже у ХХ столітті відбулися істотні зміни в характері накопичення знань у всіх областях. Так, якщо ще сто років тому подвоєння обсягу знань, особливо в фундаментальних дисциплінах проходило за 50-100 років і молода людина за час навчання міг вивчити майже все, що було зроблено з тієї чи іншої спеціальності. Зараз подвоєння знань у багатьох дисциплінах проходить у десятки разів швидше.
Тому виникає необхідність змін в системі освіти: треба навчити студента самостійно вирішувати типові і нетипові завдання, вести пошук інформації, постійно оволодівати новими знаннями. А для цього необхідні зовсім інші підходи, ніж ті, що використовувалися раніше у вищій школі.
Ще одне важливе питання - це якість підготовки майбутнього фахівця. На жаль, зараз дуже часто можемо зустріти ситуацію, коли випускник вищого навчального закладу, одержавши відповідний диплом, ще не готовий до роботи за обраною спеціальністю. Це багато в чому обумовлено саме якістю навчання, рівнем засвоєних знань і умінь кожним студентом і відповідно великими пробілами в контролі за навчальною діяльністю студента і кінцевими результатами.
З вищенаведеного вище випливає і така дуже важлива на сьогодні проблема, як визнання вітчизняних дипломів за кордоном, можливість працевлаштування та подальшого навчання випускників ВНЗ в інших країнах. Таким чином, дослідження основних напрямків в тенденціях розвитку вищої освіти в Україні та орієнтація його на зарубіжний досвід є досить актуальною темою у сфері розвитку освітнього процесу в нашій країні.
1. Особливості розвитку сучасної системи вищої освіти
Одна з характерних особливостей сучасного періоду розвитку цивілізації полягає в тому, що масштаби змін, що відбуваються у всіх сферах життєдіяльності суспільства, значні, а їх наслідки радикальні.
Глобалізація в освіті веде до зростання академічної мобільності, уніфікації навчальних планів і методів навчання, широкому розповсюдженню дистанційної освіти. У сформованих умовах з'явилося розуміння необхідності використання нових форм в освіті. У 1971 році на конференції міністрів європейських країн, було, позначено п'ять основних напрямків розвитку освіти:
В· взаємне визнання дипломів;
В· формування європейського університету;
В· кооперація вторинного і вищого освіти;
В· створення європейського центру розвитку освіти;
В· установа необмеженого державними кордонами інституту вищої освіти.
У 1976 році відбулася презентація Програми дій. У 1992 році підписаний Маастрихської договору, спрямований на формування єдиного загальноєвропейського освіти. У червні 1999 року з'явилася Болонська декларація, яка стала поворотним пунктом в розвитку вищої школи Європи в напрямку інтеграції.
Формування до 2010 року європейського освітнього простору підпорядковане наступним завданням:
В· збільшити здатність випускників до працевлаштування;
В· підвищити мобільність громадян;
В· збільшити потенціал конкурентоспроможності освіти.
У вересні 2001 року відбулася Паризька міжнародна конференція з освіти. Її учасники (Представлено 127 країн світу) звернули увагу на реформи, покликані поліпшити якість освіти в умовах глобалізації, культурному різноманіттю, досягнень науково-технічного прогресу, пошуку нових підходів навчання по принципом В«вчитися жити разомВ».
Глобалізаційні процеси, що відбуваються в сучасному світі, стають каталізатором трансформації традиційної системи освіти. Діяльність більшості освітніх установ перетвориться у міру розвитку інформаційних технологій. Відбувається формування єдиного освітнього простору і світового ринку освітніх послуг, обсяг якого за прогнозами до 2005 року складе 90 млрд. доларів.
Таким чином, головною завданням освіти в XXI столітті є застосування нових інформаційних технологій в поширенні знань. Ці технології дозволяють делокалізовать систему розповсюдження знань за допомогою технології дистанційного освіти, завдяки якій якісну освіту стає доступним для кожного жителя Землі, незалежно від місця його проживання. Така освіта найбільш демократично, воно може бути адаптоване до рівня знань і запитів окремого учня. У цьому зв'язку багато країн звертаються до ідеї безперервного дистанційного навчання, в рамках якої базова освіта розглядається лише як підготовка до професійної кар'єри, яку людина робить усе життя. В умовах інтенсифікації наукового знання, що становить основу глобальної економіки, навчання протягом усього життя має стати пріоритетним.
Глобалізація в області освіти передбачає інтеграцію та координацію національних освітніх систем. Тому особливої вЂ‹вЂ‹важливості набуває проблема стратегічної орієнтації та інтеграції національних систем освіти. Національне освіта повинна прагнути до збереження кращих традицій і стандартів класичної освіти. При цьому необхідно впровадження інновацій в вітчизняну освіту. Реформування освітньої системи має бути орієнтоване на вироблення моделі, що враховує як вітчизняний досвід, так і кращі досягнення світової освітньої практики.
2. Основні напрямки в розвитку сучасної системи вищої освіти в світі
XXI століття - це епоха інформаційного суспільства, епоха технологічної культури. Формування глобального інформаційного суспільства виводить на перший план проблему поширення знання. Дистанційна освіта здійснює наближення знання до споживача, дозволяє пропонувати освітні послуги всім бажаючим, незважаючи на географічні, державні, тимчасові та інші фактори. Стратегічна мета дистанційної освіти - забезпечити громадянам право отримання освіти будь-якого рівня на місці їх проживання або професійної діяльності. Дана мета досягається в руслі світової тенденції мобільного поширення знань за допомогою обміну освітніми ресурсами.
За даними зарубіжних експертів в XXI столітті для кожного працюючого вищу освіту стане мінімальним рівнем освіти....
