ЗМІСТ
ВСТУП .. 2
Глава 1. Характеристики педагогічного спілкування. 5
1.1. Аналіз психолого - педагогічної літератури з проблеми педагогічного спілкування. 5
1.2. Цілі педагогічного спілкування. 8
1.3. Функції педагогічного спілкування. 12
1.4. Зміст педагогічної спілкування. 19
1.5. Засоби педагогічного спілкування. 22
1.6. Структура педагогічного спілкування. 27
Глава 2. Стиль педагогічного спілкування і. 34
його види .. 34
2.1. Поняття стилю педагогічного спілкування. 34
2.2. Види стилів педагогічного спілкування. 35
Глава 3. Виявлення стилів педагогічного спілкування у вчителів - предметників. 45
Глава 4. Рекомендації по оптимізації стилів педагогічного спілкування 49
ВИСНОВКИ ... 55
ВИСНОВОК .. 57
ЛІТЕРАТУРА .. 59
Інструкція: 61
Запитальник для аналізу вчителем особливостей індивідуального стилю своєї педагогічної діяльності. 65
ВСТУП
Праця, пізнання, спілкування ... Найважливіші галузі людської життєдіяльності. Ми часто говоримо про них, аналізуємо ... Антуан де Сент Екзюпері називав людське спілкування найбільшою розкішшю на світі. Але в одному випадку це "Розкіш", а в іншому - професійна необхідність. Адже деякі види людської праці просто неможливі без спілкування. Саме таким видом діяльності є робота педагога. Структура педагогічної праці налічує, на думку психологів, більше 200 компонентів, але однією з найскладніших його сторін є спілкування, коли відбувається вплив особистості на особистість.
Перед кожним студентом педагогічного вузу рано чи пізно постає проблема взаємодії з тими, заради кого він освоює програму своєї професійної підготовки, - зі своїми учнями та вихованцями. Досвід свідчить, що знання та вміння, придбані за роки навчання у вузі, потрібні майбутньому фахівцю в якості своєрідного інструментарію навчання своїх учнів і залучення їх до витоків загальнолюдської культури.
Отже, і зміст навчальних предметів, що становлять стрижень кваліфікації вчителя, і приватні методики їх викладання необхідні майбутньому фахівцю для того, щоб вступати в контакт зі своїми учнями, впливати на мотиви їх вчення, зацікавлювати школярів викладаються предметом і власною особистістю. Без цього процес навчання буде носити формальний, безособовий характер і не принесе задоволення ні самому педагогу, ні його учням, ні суспільству в цілому.
Спілкування в педагогічній роботі дуже важливо. Часом саме складності спілкування визначають наше ставлення до педагогічної роботи і ставлення учнів до вчителів. Школа - це той етап у житті кожної людини, пройшовши який він обов'язково вирішує, ким буде. Звичайно, навчальний процес у школі підводить випускника до професійного вибору. Однак чи завжди цей вибір змушує людину замислитися над тим, яким він буде сам і, більш того, який він вже є? Яким він був протягом усіх шкільних років, яким стає до закінчення школи - все це суттєво впливає на його моральний вибір, соціальні очікування. І щоб відбулися ці очікування, учитель з найперших кроків свого спілкування з вихованцями привчає їх відчувати в собі піднесене почуття людської гідності. І якщо не всім випускникам вдається зберегти його і діяти в житті згідно йому, тобто в цьому і частка провини вчителя. Коли виникає вона? З першим окриком? З байдужим поглядом, неувагою до учня?
Ще 20 років тому психолого-педагогічна наука переконливо довела, що для того щоб виховання було ефективним, у дитини необхідно викликати позитивне ставлення до того, що ми хочемо в ньому виховати. А то або інше ставлення завжди формується в діяльності, через складний механізм взаємин, спілкування.
Педагогічне спілкування має певну структуру, специфіку і технологію реалізації, якими педагоги деколи опановують стихійно. Але можна з упевненістю сказати - вчитися педагогічному спілкуванню потрібно і необхідно. Саме в непомітною і кропіткій роботі з пізнання самого себе в спілкуванні з дітьми, освоєнню основ педагогічного спілкування формується творча індивідуальність педагога.
Актуальність досліджуваної теми визначаться необхідністю дослідження стилів педагогів - предметників та їх впливу на взаємовідносини з учнями випускного класу (11 класу) для дачі рекомендацій щодо оптимізації стилю взаємин і залагодження конфліктних ситуацій з учнями 11 класу.
Об'єктом дослідження є стиль педагогічного спілкування вчителів - предметників, які викладають у 11 класі.
Предмет дослідження - об'єктивні прояви стилю педагогічного спілкування вчителів - предметників та рекомендації щодо його оптимізації.
Метою курсової роботи був аналіз стилів педагогічного спілкування з тим, щоб визначити психолого-педагогічні орієнтири для розробки рекомендацій щодо оптимізації стилю педагогічного спілкування вчителів, які потребують цього.
У теоретичному аспекті мета полягала в підборі психолого-педагогічної літератури з теми. У практичному плані наше дослідження спрямовувалося на визначення орієнтирів для дачі рекомендацій по оптимізації стилю педагогічного спілкування вчителів, які мають проблеми під взаємовідносини з учнями. Практична частина проводилася на базі вчителів - предметників МОУ СЗШ № 1.
Завдання дослідження:
Провести теоретичний аналіз проблеми педагогічного спілкування, його структури, функцій, цілей, змісту і засобів.
Розкрити поняття стилю педагогічного спілкування, його особливостей і видів.
Визначити кількісне співвідношення конструктивних і неконструктивних стилів педагогічного спілкування педагогів та дати рекомендації по оптимізації неконструктивних стилів педагогічного спілкування з метою купірування конфліктних ситуацій, що виникають в 11 класі.
Глава 1. Характеристики педагогічного спілкування
1.1. Аналіз психолого - педагогічної літератури з проблеми педагогічного спілкування
Спілкування - найважливіший професійний інструмент педагогічної діяльності. Дослідження А.А. Бодалева, Н.В. Кузьміної, В.А. Канн - Каліка, А.А. Леонтьєва, О.М. Мудрика, А. І Щербакова та інших довели велике значення спілкування у праці педагога.
На думку А.А. Лобанова, "спілкування" як житейська поняття і "спілкування" як психолого-педагогічне поняття не збігаються за своїм значенням, що певною мірою ускладнює вивчення цього феномена.
Педагогічне спілкування - це професійне спілкування викладача з учнями на уроці і поза ним, спрямоване на створення сприятливого психологічного клімату (Леонтьєв А.А. Педагогічне спілкування. - С.3). Неправильне педагогічне спілкування породжує страх, невпевненість, послаблення уваги, пам'яті, працездатності, порушення динаміки мовлення і, як наслідок, поява стереотипних висловлювань школярів, т. до у них знижується бажання та вміння думати самостійно, збільшується конформність в поведінці. У кінцевому рахунку - народжується стійке негативне ставлення до вчителя, а потім і до предмета.
А.А. Леонтьєв вважав, що спілкування вчителя з учнями повинно викликати радість осягнення, спрагу діяльності, сприяти оптимізації навчально - виховного процесу.
Вимоги товариських відносин у радянській школі виникли з перших днів її виникнення. За цей ратували відомі педагоги того часу: Н.К. Крупська, С.Т. Шацький, А.В. Луначарський, П.П. Блонський, вважаючи, що колективне співробітництво - основа спілкування вчителя та учнів.
Але, мабуть, більше за інших ця проблема хвилювала А.С. Макаренко та В.С. Сухомлинського. Виходячи з гуманної спрямованості школи, А.С. Макаренко прийшов до висновку: головним у спілкуванні вчителя і учнів мають бути відносини, засновані на повазі і вимогливості. Педагогічна майстерність він розглядав як мистецтво впливати на вихованця, змушуючи йо...
