Зміст
Ведення
Глава 1. Сім'я як соціальний інститут формування особистості дитини
1.1. Роль сім'ї у вихованні дитини
1.2. Батьківські стилі виховання і установки.
1.3. Спілкування батьків і дітей як детермінант розвитку дитини.
1.4. Соціально-психологічні типи особистості дитини, які відповідають певному типу сімейного виховання
Глава 2. Психолого - педагогічна робота по вивченню і корекції дитячо - батьківських відносин
2.1. Діагностика дитячо - батьківських відносин у родині
2.2. Корекційна робота по подоланню тривожності у дітей в системі дитячо-батьківських відносин
Висновок
Література
Додаток № 1
Ведення
Вплив батьків на розвиток дитини дуже велике. Діти, що ростуть в атмосфері любові і розуміння, мають менше проблем, пов'язаних зі здоров'ям, труднощів з навчанням у школі, спілкуванням з однолітками, і навпаки, як правило, порушення дитячо-батьківських відносин веде до формування різних психологічних проблем і комплексів.
Для маленької дитини сім'я - це цілий світ, в якому він живе, діє, робить відкриття, вчиться любити, ненавидіти, радіти, співчувати. Будучи її членом, дитина вступає у певні відносини з батьками, які можуть чинити на нього як позитивне, так і негативний вплив. Внаслідок цього дитина росте або доброзичливим, відкритим, товариським, або тривожним, грубим, лицемірним, брехливим.
Здавалося б, ніхто не вправі зазіхати на традиційну роль батьків у вихованні своїх дітей, у виборі форм і методів батьківських виховних впливів. Однак численні факти того, що діти стали жертвами або опинилися перед загрозою смерті від рук власних батьків стають останнім часом звичайними і не можуть не вселяти тривогу.
Жорстоке ставлення до дітей сьогодні перетворилося в звичайне явище: до 10% жертв насильства гине, у решти з'являються відхилення у фізичному, психічному розвитку, в емоційній сфері. Це не тільки завдає непоправної шкоди здоров'ю дитини, травмує його психіку, гальмує розвиток його особистості, але і тягне за собою інші тяжкі соціальні наслідки, формує соціально дезадаптивних, інфантильних людей, які не вміють трудитися, не здатних створити здорову сім'ю, бути гарними батьками. В Нині це стало серйозною соціальною і загальнолюдської проблемою.
У психолого-педагогічній літературі представлено велика кількість робіт, що вивчають типи ставлення батьків до дитини у зв'язку з їх впливом на розвиток його особистості, особливостей характеру і поведінки (Боулбі, 1988; Гарбузов, 1990; Захаров, 1995; Ейнсуорт, 1963; та ін.)
У них описуються якості матері, що сприяють формуванню міцної і нетривкою прихильності дитини; виявляються характеристики В«оптимальної матеріВ» або В«достатньо хорошою матеріВ», розглядаються різні моделі батьківської поведінки.
Переконливі і демонстративні спостереження і дослідження, присвячені впливу неправильних або порушених батьківських відносин, наприклад, материнської депривації (І. Ландгмеер, З. Матейчик, 1985; Е. Т. Соколова, 1981; Д. Боулбі 1953; М. Д. Ейнсуорт, 1964).
У вітчизняній науці та практиці дитячо-батьківські взаємини вивчали: А. Я. Варга, В. В. Столін, А. С. Співаковська та ін У вітчизняній літературі запропонована широка класифікація стилів сімейного виховання підлітків з акцентуаціями характеру і психопатіями, а також вказується, який тип батьківського відносини сприяє виникненню тієї чи іншої аномалії розвитку (А. Є. Лічко, 1979; Е. Г. Ейдеміллер, 1980).
З огляду літератури добре видно, що до порушення темпу психічного розвитку дитини призводить поєднання неоднорідних факторів. Ці фактори часто знаходяться в різному поєднанні один з одним, з переважанням того чи іншого виду дефицитарности і психогенних впливів. Виділення ролі кожного з них становить практичний інтерес, оскільки дозволяє знайти більш точні діагностичні критерії для діагнозу психічного розвитку дитини. Роль сімейного фактору в порівнянні з рештою, на наш погляд викликає найбільший інтерес. Це і визначило актуальність теми даної роботи.
Об'єкт дослідження - дитячо-батьківські відносини.
Предмет дослідження - стилі сімейного виховання.
Мета дослідження - вивчити вплив особливостей сімейного виховання на розвиток дитини.
Завдання:
- дати теоретичне обгрунтування даної проблеми;
- охарактеризувати стилі виховання і
- експериментально показати вплив якостей батьків на розвиток дитини
Гіпотеза нашої роботи полягає в тому, що сімейні взаємовідношення відіграють величезну роль у розвитку дитини Батьківські відносини - це система різноманітних почуттів до дитини, поведінкових стереотипів, що практикуються в спілкуванні з ним, особливостей сприйняття і розуміння характеру й особистості дитини, її поступков.І для розвитку позитивних дитячо-батьківських відносин дорослі повинні володіти певним рівнем знань по проблемі виховання і взаємини з дитиною.
Робота складається з вступу, двох розділів, висновку, літератури.
Глава 1. Сім'я як соціальний інститут формування особистості дитини
1.1. Роль сім'ї у вихованні дитини
Найважливіша соціальна функція сім'ї - виховання підростаючого по-коліна. Сім'я у сучасному суспільстві розглядається як інститут первинної соціалізації дитини. Батьківство має соціокультурну природу і характеризується системою наказаних культурою і суспільством норм і правил, що регулюють розподіл між батьками функцій догляду за дітьми та їх виховання в сім'ї: визначають зміст ролей, моделі рольового поведінки. Батьки несуть відповідальність перед суспільством за організацію системи умов, що відповідають віковим особливостям дитини на кожній з ступенів онтогенезу і забезпечують оптимальні можливості його особистісного та розумового розвитку [15,98]. В історії батьківства все більш явною стає тенденція зростання значення інституту сім'ї. Перш відповідальність-ність за виховання дитини покладалася на суспільство, в той час як індивідуальне батьківство охоплювало лише відносно нетривалий період дитинства дитини до початку вступу його в трудову діяльність або початку виконання їм соціальних функцій, але зі зміною завдань соціалізації дитини в рамках сімейного виховання на кожній з вікових стадій його розвитку зазнають зміни також конкретні форми і засоби виховних впливів, характер відносин дитини з батьками.
Головними завданнями сім'ї є формування першої соціальної потреби дитини - потреби в соціальному контакті [27, 134], базового довіри до світу [27,145] (Е. Еріксон) і прихильності [27,121] (Дж. Боулбі, М. Ейнсворт) в дитинстві: Формування предметно-гарматної компетентності в ранньому віці і соціальної компетентності в дошкільному, співпраця та підтримка в освоєнні системи наукових понять і здійсненні самостійної навчальної діяльності в молодшому шкільному віці; створення умов для розвитку автономії і самосвідомості в підлітковому і юнацькому віці. Емоційна насиченість і емоційно-позитивний характер міжособистісних відносин, стійкість, тривалість і стабільність взаємодії з партнером, спільна діяльність і співпрацю зі дорослим як зразком компетентності, соціальна підтримка та ініціювання до самостійної діяльності роблять сім'ю унікальною структурою, забезпечує найбільш сприятливі умови для особистісного та інтелектуального розвитку дитини.
У кожній родині об'єктивно складається певна, далеко не завжди усвідомлена нею система виховання. Тут мається на увазі і розуміння цілей виховання, і формулювання його завдань, і більш-менш цілеспрямоване застосування методів і прийомів виховання, врахування того, що можна і чого не можна допустити у відношенні дитини. Можуть бути виділені 4 тактики виховання в сім'ї і відповідають їм 4 типи сімейних взаємин, що є і пе...
