Засоби забезпечення корекційно-освітнього процесу в системі спеціальної освіти
Навчально-пізнавальна діяльність людини з особливими освітніми потребами не завжди можлива і ефективна при використанні традиційних, застосовуваних у навчанні нормально розвиваються дітей засобів. Тому необхідне застосування специфічних прийомів і засобів навчання і виховання.
Будь-який навчальний предмет характеризується великою різноманітністю змісту. Ця обставина викликає необхідність застосування при його засвоєнні різних і в кожному окремому випадку специфічних прийомів і засобів навчання, нескінченного варіювання способів їх поєднання. Беручи до уваги той факт, що зміст має бути засвоєно дітьми з тим чи іншим відхиленням у розвитку, спектр і комбінації прийомів і засобів навчання набувають особливого своєрідність.
Засоби навчання повинні відповідати принципам спеціальної освіти. У зв'язку з цим цінність використання того чи іншого засобу визначається тим, наскільки воно робить навчання максимально доступним і посильним для учнів, враховує їх пізнавальні можливості на різних вікових етапах; забезпечує необхідний рівень свідомості і міцності засвоєння навчального матеріалу; призводить до засвоєння знань у певній системі, до формування навичок систематичної роботи з самостійного набуття знань; надає можливість для врахування індивідуальних особливостей учнів, раціонального поєднання фронтальної та індивідуальної роботи, диференційованого підходу до навчанню; сприяє розвитку мови, мислення; забезпечує діяльнісну, наочно-практичну основу освоєння матеріалу; забезпечує корекційно-компенсуючу спрямованість навчання; сприяє розвитку знань і навичок, необхідних для соціальної адаптації; веде не тільки до засвоєнню знань і формуванню способів дій, але і забезпечує належне виховання, загальний розвиток особистості.
У системі спеціальної освіти значущу роль відіграє достатній рівень сприйняття навчаються учбового матеріалу, який забезпечується оптимальним вибором засобів реалізації корекційно-освітнього процесу. Вирішуючи питання про засоби навчання, педагог повинен виходити із змісту матеріалу. Наявності в учнів необхідного досвіду і знань, а також враховувати особливості дітей, що мають ті чи інші відхилення у розвитку.
Слово вчителя є засобом передачі учням знань. Воно повинно бути сприйнято дітьми.
Тому до мови педагога, працюючого в системі спеціальної освіти, в силу специфіки контингенту учнів пред'являються особливі вимоги. Мова повинна звучати виразно, чітко, природно. Педагог спеціальних освітніх закладів повинен вміти прогнозувати зміст і ритм навчального заняття як мовного події, володіти технікою мовної імпровізації, знаходити і використовувати ситуації, що сприяють активізації мовленнєвої діяльності учнів, володіти бездефектного вимовою, умінням будувати короткі і точні фрази.
У спеціальному освіті крім словесної мови вчителя використовуються й інші її види. До них відносяться дактильна і жестова мова, застосовувані в навчанні осіб, що мають порушення слуху. Жестова мова застосовується в навчанні та інших категорій осіб з відхиленнями у розвитку.
дактильно мова являє собою спілкування за допомогою ручної азбуки, де кожна літера алфавіту зображується пальцями руки знака - дактілеми. Останні складаються в цілісні мовні одиниці (слова, фрази і т.д.), за допомогою яких протікає процес спілкування. При передачі повідомлення сліпоглухих його рука накладається на руку мовця, і він з опорою на тактильні відчуття В«зчитуєВ» передану інформацію.
Система жестової спілкування має складну структуру. Вона включає два різновиди жестової мови - розмовну і калькують. Область застосування розмовної жестової мови - неофіційне міжособистісне спілкування. Вона являє собою самостійну систему. Калькують жестова мова має іншу будову. В ній кожен жест еквівалентний слову, порядок проходження жестів ідентичний порядку слідування слів у звичайному реченні.
Ще одне засіб, що спрощує процес сприйняття нечуючими інформації - зорове сприйняття усного мовлення - В«читання з особиВ». Зорове сприйняття усного мовлення в більшості літературних джерел прийнято називати читанням з губ.
У спілкуванні між людьми бере участь не тільки слух, але і зір. Бачити мовця важливо для сприйняття його мови, тому орган зору допомагає органу слуху. Мова можна не тільки чути, але й бачити, сприймаючи її по рухах губ, м'язів обличчя, язика. Це допоміжний засіб полегшує слабочуючих процеси слухового сприйняття, а для глухих служить частковою компенсацією відсутнього слуху. Зорові враження викликають у свідомості читаючого з губ образи слів, які полегшують розуміння сказаного.
У деяких випадках утрудненого спілкування (наприклад, з особами, які мають важкі порушення опорно-рухового апарату, пов'язані з неможливістю мовної діяльності) використовується піктографічне (символьне) лист.
Гуманістична спрямованість спеціальної освіти змушує шукати такі засоби освіти та корекції відхилень у розвитку, які були б близькі дітям з обмеженими можливостями, а також давали б позитивний і досить швидкий ефект.
Сучасна спеціальна педагогіка в пошуку таких форм і засобів все частіше звертається до різним видам мистецтва як до засобу розвитку та корекції.
Існує кілька напрямків у застосуванні різних видів мистецтва в корекційно-педагогічному процесі: психофізіологічний (пов'язане з корекцією психосоматичних порушень), психотерапевтичне (пов'язана з впливом на когнітивну та емоційно-вольову сфери), психологічне (Виконує катарсістіческую, регулятивну, комунікативну функції), соціально-педагогічне (розвиток естетичних потреб, розширення загального і художнього кругозору, активізація потенційних можливостей дитини у практичної художньої діяльності і творчості). Реалізація цих напрямів здійснюється через певні методики, які використовуються в артпедагогіке і в арттерапії .
Корекційно-розвивальна робота будується з урахуванням особливих освітніх потреб кожної дитини та особливостей кожного виду мистецтва.
Широке розповсюдження в системі спеціальної освіти набуло використання музичних засобів виховання. У всіх типах освітніх закладів як в навчальний, так і у позанавчальний час існують різні форми організації роботи з дітьми, засновані на використанні різноманітних музичних засобів.
Заняття роблять позитивний вплив на вдосконалення ритміко-мелодійної сторони усного мовлення учнів, розвиток їх слухового сприйняття. Поліпшення слухової пам'яті учнів у процесі навчання сприйняттю музики допомагає їм у засвоєнні мови.
Музична діяльність має місце не тільки на заняттях, але і поза занять, в культурно-дозвіллєвих формах роботи (святах і розвагах, тематичних вечорах, концертах та ін.)
Образотворчі засоби виступають не тільки як багате джерело знань про навколишню дійсність, про світ фарб, образів, але і як спосіб вираження своїх почуттів, вражень, емоцій, свого внутрішнього світу.
Ручний праця як вид декоративно-прикладного мистецтва розвиває моторику, координацію рухів, формує трудові навички, прилучає до культури і мистецтва народу, краю, країни, знайомить з мистецтвом художніх ремесел, розширює кругозір і мовної запас.
Художньо-мовленнєва діяльність допомагає дітям з відхиленнями у розвитку вдосконалювати свої мовні навички, долати страх і невпевненість в процесі користування промовою, розвиває здатність відчувати красу мови, поетичного і художнього слова, духовно збагачує дітей, викликає в них інтерес до літературної читання.
Театралізовано-ігрова діяльність. Основна мова театрального мистецтва - дія, основні ознаки - діалог і гра. Ці особливості роблять театральне мистецтво дуже близьким дітям, так як гра і спілкування і для дошкільнят, і для молодших школяр...
