Зміст
Введення
Практичне завдання 1
Практичне заняття 2
Практичне заняття 3
Практичне заняття 4
Практичне заняття 5 - 6
Практичне заняття 7
Практичне заняття 8-9
Висновок
Список літератури
Введення
Актуальність даної роботи полягає в пізнанні спеціальної педагогіки. З кожним роком, в Світ, на жаль, з'являються діти з певними відхиленнями. А спеціальна педагогіка спрямована на те, щоб такі люди стали повноцінними членами суспільства, хоча і зі своїми особливостями.
Кожна наука в одному і тому ж об'єкті вивчення виділяє свій предмет дослідження ту чи іншу форму буття об'єктивного світу, ту чи іншу сторону процесу розвитку природи і суспільства. Виховання як складне, об'єктивно існуюче явище вивчається багатьма науками. Історичний матеріалізм, наприклад, розглядає виховання як приватний момент розвитку суспільства, його продуктивних сил і виробничих відносин; історія як приватний момент історії класової боротьби і класової політики; психологія в зв'язку з вивченням становлення особистості що розвивається людини. Самостійність будь-якої науки визначається, перш за все, наявністю особливого, власного предмету дослідження, наявністю такого предмету, який спеціально не досліджується ніякої іншої наукової дисципліною.
Мета даної контрольної роботи - Закріплення та практичне використання теоретичних знань за спеціальною педагогіки.
Для досягнення мети можна виділити наступні завдання:
1. Вивчити основи спеціальної педагогіки при виконанні практичних завдань;
2. Ознайомитися з міжнародними та Російськими правовими документами, що відбивають права і свободи інвалідів;
3. Розглянути провідних вчених та їх роботи в сфері спеціальної педагогіки.
Практичне завдання 1
Тема: Спеціальна педагогіка як наука. Її методологічний апарат
1. Актуальність курсу В«Спеціальна педагогікаВ» в системі педагогічних знань
Спеціальна педагогіка є складовою частиною педагогіки, то вона користується більшістю загальнопедагогічних термінів. У той же час спеціальна педагогіка має і власний понятійний апарат, свою термінологію, які відображають її специфіку як наукової дисципліни.
Сукупність знань спеціальної педагогіки формувалася і накопичувалася в тривалому процесі розвитку практики навчання і виховання дітей, які мають різні фізичні чи психічні вади. Спочатку, за відсутності власної педагогічної термінології, використовувалася загальноприйнята медична, позначає патологічні анатомо-фізіологічні відмінності осіб з відхиленнями в розвитку від інших людей. Відповідно відправною точкою в побудові понятійного апарату спеціальної педагогіки і педагогічних підходів до дітей з обмеженими можливостями життєдіяльності стали етіологія і симптоматика. Поступово накопичені знання закріплювалися в специфічних мовних формах відображення - наукових поняттях, запозичених у медицині: В«діагностикаВ», В«корекціяВ», В«аномаліяВ», В«дефектВ», В«недоумкуватийВ», В«ГлухонімийВ», В«приглухуватостіВ», В«сліпийВ» і ін
З розвитком психології в спеціальну педагогіку приходять психологічні поняття і терміни, які теж часто по своїй суті є В«діагнозниміВ», наприклад В«Діти з тимчасовою затримкою психічного розвитку (ЗПР)В». За відсутності власне педагогічних назв того чи іншого педагогічного феномена медичні та психологічні терміни приживалися в понятійному полі спеціальної педагогіки; для педагогів втрачався їх діагнозний, негативний в соціокультурному контексті сенс.
2. Закономірності формування та розвитку понятійного апарату спеціальної педагогіки
Розвиток наукового знання протягом певного історичного періоду часто призводить до того, що нове знання знаходиться в оболонці старих понять, пристосованих для пояснення тільки минулого досвіду. Така оболонка може виявитися занадто тісному, щоб включити в себе новий досвід. Зміна або зсув методологічних установок, зміна наукових концепцій підсилюють неоднозначність і невизначеність тлумачення наукових понять, часом зникає коректність у поводженні з термінами.
В Нині педагогічна термінологія в галузі спеціальної освіти переживає саме такий період: має місце безладне використання термінів із суміжних областей знання (психології, медицини, інших наук), а також термінів, які вже не відображають у всій повноті суті позначаються предметів і явищ.
Багато суміжні із спеціальною педагогікою галузі знання (медицина, психологія, педагогіка, правознавство, соціальний захист тощо) мають сьогодні свій усталений понятійно-термінологічний апарат, яким користуються в спілкуванні між собою фахівці даної предметної області (наприклад, лікарі, психологи, шкільні адміністратори).
Шлях до впорядкування понятійно-термінологічного апарату спеціальної педагогіки лежить через осмислення того, що:
- ряд використовуваних понять поступово перестає вміщати новий досвід, неминуче нагромаджуючись з розвитком спеціальної педагогіки і суміжних з нею галузей знання, потрібна зміна термінів на основі обговорення і домовленості в науковому співтоваристві;
- нові факти і явища можуть приходити в спеціальну педагогіку з тими позначеннями, які вони вже отримали в інших суміжних із спеціальною педагогікою галузях знання;
- завданням спеціальної педагогіки є в цьому випадку знаходження власних педагогічних термінів, які б відображали специфічну освітню сутність даного об'єкта або явища;
- в цій зв'язку можна говорити про об'єктивне існування паралельної термінологій в спеціальній педагогіці та суміжних з нею предметних областях;
- вживання того чи іншого терміна повинно відповідати проблемно-предметного контексту (тобто того, до якої предметної сфері ця проблема відноситься - до медицини, спеціальної педагогіки, спеціальної психології, вдачі, соціальної допомоги та ін) [1].
3. Специфічні категорії спеціальної педагогіки
Спеціальні категорії спеціальної педагогіки: виховання, навчання та розвиток аномальних дітей як цілеспрямований процес формування особистості і діяльності, передачі та засвоєння знань, умінь і навичок, основний засіб підготовки їх до життя і труду.
4. Цілі і завдання спеціальної педагогіки
Кінцева мета - досягнення розвивається особистістю соціалізації та самореалізації, спеціальна педагогіка підкреслює в цій меті сутнісний для людини з обмеженими можливостями життєдіяльності сенс: досягнення їм максимально можливої вЂ‹вЂ‹самостійності і незалежного життя як високої якості соціалізації і передумови для самореалізації.
Спеціальна педагогіка має і систему цілей; без досягнення, яких неможлива ні соціалізація, ні самореалізація людини з обмеженими можливостями. До числа цілей більш загального рівня відносяться: корекція вади, його компенсація педагогічними засобами; Абілітація (стосовно до дитячого та раннього віком) і реабілітація, в першу чергу соціальна і особистісна.
Досягнення цих цілей спеціальної педагогіки стає можливим тоді, коли досягнуті конкретні цілі навчання і виховання, освіти в цілому, тобто коли в наявності позитивні результати корекції та компенсації недоліку. Наприклад, для осіб з порушеннями зору - це оволодіння спеціальними засобами читання та письма, орієнтування в просторі; для нечуючих - оволодіння навичками сприйняття усного мовлення з читання з губ мовця і з використанням залишкового слуху і ін
До специфічним конкретним цілям можна віднести і компоненти особистісної реабілітації - виховання почуття власної гідності, подолання почуття малоцінності, маргінальності або завищеної самооцінки, формування адекватних форм соціальної поведінки і деякі інші.
5. Вживання, яких тер...
