АСТРАХАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Інститут педагогіки, психології та соціальної роботи
Факультет психології
Кафедра психології розвитку, акмеології
Дипломна робота
на тему:
В«Соціально-психологічні фактори
ефективності спілкування викладача та учнів В»
Студентки 6 курсу
Факультету психології
Бочкарьової А.Н.
Астрахань-2010
Зміст
Введення
Глава 1. Аналіз проблем ефективності спілкування в психолого-педагогічній літературі
1.1. Поняття спілкування як соціально-психологічного феномена
1.2. Професійно-педагогічне спілкування: поняття, види, стилі
1.3. Критерії ефективності спілкування викладача та учнів
Глава 2. Емпіричне дослідження: Дослідження соціально - психологічних факторів ефективності спілкування викладача і учнів
2.1.Організація і методика дослідження
2.3. Результати та їх обговорення
Висновки
Висновок
Бібліографічний список
Додаток
Введення
Проблема ефективності спілкування викладача та учнів займає одне з центральних місць у педагогічній психології. Традиційно, під педагогічним спілкуванням розуміється сукупність засобів і методів, забезпечують реалізацію цілей і завдань виховання і навчання і що визначають характер взаємодії педагога та учнів.
Проблеми педагогічного спілкування займають досить суттєве місце в сучасних психолого-педагогічних дослідженнях. Однак багато проведені дослідження дають у цілому несподіваний результат, а саме, говорять про те, що реєстровані в експериментальних роботах особистісні характеристики не робить менш значимого впливу на взаємні симпатії. Це відноситься до таким вимірюваним за стандартними тестами рисам - як екстраверсія, нейротизм, тривожність, авторитарність і т.д.. У зв'язку з цим, нам представляється цікавим, ще раз торкнутися цієї теми і спробувати виявити риси особистості викладачів, які могли б впливати на ефективність педагогічного спілкування.
Актуальність. Дослідження в області педагогічної психології показують, що значна частина педагогічних труднощів обумовлена ​​не стільки недоліками наукової і методичної підготовки викладачів, скільки деформацією сфери професійно- педагогічного спілкування. Тому, від особистості педагога, рівня його педагогічної майстерності та комунікативної культури залежить, чи буде педагогічне спілкування ефективним і плідним.
Мета справжньої роботи: виявлення соціально - психологічних факторів, обумовлюють ефективність спілкування викладача та учнів.
Для досягнення мети необхідно вирішити наступні завдання :
1. Провести теоретичний аналіз проблем ефективності спілкування в психолого-педагогічній літературі
2. Виявити і проаналізувати критерії ефективності педагогічного спілкування
3. Вивчити особистісні особливості викладачів
4. Виявити взаємозв'язок між особистісними особливостями викладачів та ефективністю педагогічного спілкування
Предмет дослідження: Ф актори ефективного педагогічного спілкування
Об'єкт дослідження : викладачі та студенти Астраханського державного коледжу професійних технологій.
Виходячи з вищевикладеного, нами була сформульована гіпотеза дослідження : припускаємо, що особистісні особливості викладача і студентів впливають на ефективність їх спілкування ..
При написанні даної роботи нами були використані методи: аналізу літературних джерел, спостереження, опитування, які проводилися за методиками:
1. "Діагностика ефективності педагогічних комунікацій" (Модифікований варіант анкети А. А. Леонтьєва);
2. "Інтегральна оцінка ефективності професійної діяльності вчителя "(Н.П. Фетіскін);
3. "Багатофакторний особистісний опитувальник Р. Кеттелла 16 PF " (Версія С).
Достовірність отриманих результатів забезпечувалася застосуванням надійних, валідних, апробованих методик та застосуванням методів математичної обробки даних.
Теоретичне значення і новизна дослідження обумовлена ​​тим, що в сучасної психолого-педагогічній літературі в достатній мірі описано вплив на ефективність педагогічних комунікацій стилів педагогічного спілкування, але недостатньо досліджені якості особистості, що забезпечують ефективність спілкування в системі "Викладач-студент".
Практична значимість цієї дипломної роботи полягає в можливості розробки рекомендацій викладачам АГКПТ на підставі отриманих результатів і проведенні для них, розвиваючих і навчальних соціально-психологічних і психолого-педагогічних тренінгів і семінарів, з метою підвищення ефективності роботи викладачів і навчально-виховного процесу в цілому. Так само дана робота може бути використана викладачами і психологами інших навчальних закладів у своїй роботі.
1. Аналіз проблем ефективності спілкування в психолого-педагогічній літературі
1.1. Поняття спілкування як соціально - психологічного феномену
Спілкування є найважливішою категорією психологічної науки. Проблематика спілкування займає значне місце в загальній психології і в психології особистості. У певному сенсі і педагогічну психологію можна розглядати цілком через призму спілкування, бо практично всі сторони процесів виховання і навчання опосередковані спілкуванням. Явище спілкування виявляється центральним також і для соціальної психології, тому що породжує такі феномени, як сприйняття і розуміння людьми один одного, лідерство й керівництво, згуртованість і конфліктність та ін [63, с. 265]
Трактування поняття В«спілкуванняВ» в психології багато в чому залежить від вихідних теоретичних і критеріальних підстав. [58, с. 105]
В вітчизняній науці склалася стійка традиція пов'язувати поняття В«спілкуванняВ» з категорією В«діяльністьВ». При цьому спілкування розглядається лише як форма, вид діяльності . Констатується, що будь-які форми спілкування є специфічні форми спільної діяльності людей. Власне спілкування визначається як процес, який породжується потребами у спільній діяльності . Найбільш поширені визначення свідчать, що спілкування - це складний, багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, породжуваний потребами у спільній діяльності і включає в себе обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття і розуміння іншої людини, а так ж - здійснюване знаковими засобами взаємодія суб'єктів, викликана потребами спільної діяльності і спрямоване на значущу зміну в стані, поведінці та особистісно-смислових утвореннях партнера. [59, с. 244]
Таке уявлення про спілкуванні характерно не тільки для періоду абсолютного панування так званої В«ДіяльнісноїВ» парадигми у вітчизняній психології. Тенденція виводити спілкування з діяльності є стійкою традицією марксистської психології, висхідній ще до робіт Ф. Енгельса, і продовжує зберігатися до цього дня. В сучасних роботах вона знаходить вираження у досить прямих і недвозначних положеннях про те, що В«будь-які форми спілкування є специфічні форми спільної діяльності людей: люди не просто "спілкуються" в процесі виконання ними різних суспільних функцій, але вони завжди спілкуються в деякій діяльності, навіть у процесі "недіянням". При цьому підкреслюється, що спілкування доцільно розглядати в двох планах: як сторону спільної діяльності і як її продукт. [63, с. 266]
Таким чином, і тут спілкування виявляється вторинною категорією, що займає В«підлеглеВ» положення. Будь-яке спілкування трактується лише як В«специфічна форма спільної діяльності В», як сторона спільної діяльнос...
