ПЛАН
Введення 2
Глава 1. Основні фактори розвитку дитини в соціумі ...................... 7
1.1. Поняття норми і відхилення поведінки учнів від норми в соціальній педагогіці ............................................ .................................................. 8
1.2. Типи відхилень у соціальній поведінці ..................................... 9
Глава 2. Девіації як соціально - педагогічна проблема
2.1. Роль, характеристика і функції сім'ї у соціально - педагогічному просторі
2.2. Передумови розвитку девіацій і аналіз їх типів у підлітковому віці 17
2.3. Злочинність як форма прояву делінквентної поведінки дітей та підлітків 24
Глава 3. Основи соціально - Педагогічної діяльності з неповнолітніми правопорушниками
3.1. Значущі складові індивідуального профілактичного впливу на особистість неповнолітнього правопорушника ................. 46
3.2. Структура і зміст індивідуальної профілактичної програми роботи соціальних педагогів з неповнолітніми правопорушниками 53
3.3. Шляхи та засоби виховно - профілактичного впливу на особистість неповнолітнього правопорушника ...................................... 59
Висновок .................................................. ............................................. 69
Бібліографія .................................................. ........................................ 76
ВСТУП
Актуальність і проблема дослідження. Делинквентность дітей відноситься до числа найважливіших показників, характеризують економічний, соціальний і моральне благополуччя суспільства. У сучасній Росії стан делінквентності школярів викликає тривогу у народу, громадськості, лікарів, педагогів. Про це свідчать матеріали засобів масової інформації про становище дітей, а також Федеральна програма розвитку освіти 2000 року, в якій зазначається, що В«в останні роки виразно проявляються тенденції збільшення делінквентності дітей В»[см. 69 - с. 3]. Статистичні дані показують, що в кінці XX - початку XXI століття за час навчання в школі кількість делінквентних дітей збільшується в 2,4 рази [см. 23 - с. 6].
Така ситуація обумовлена ​​важким соціально-економічним становищем росіян: безробіттям і міграцією, регіональними конфліктами, зростанням числа соціально-неблагополучних сімей, кризою духовних цінностей, падінням морального рівня населення Певна частка провини за підвищення рівня делінквентності дітей обгрунтовано покладається на загальноосвітню школу.
До числа факторів, впливають підвищення злочинності школярів, російські вчені Ш. О. Амонашвілі, К. Д. Ушинський, В. Т. Лихачов та ін відносять перевантаження дітей навчальними заняттями, авторитарний стиль взаємин педагога і учнів, недостатній врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей у навчанні та вихованні, гіподинамію та ін У сучасних умовах розвитку вітчизняної школи стає очевидним, що успішне вирішення проблеми зниження рівня делінквентності учнів багато в чому залежить від спільних зусиль психологів і вчителів. Виникла потреба обгрунтування шляхів і засобів розв'язання цієї проблеми в рамках педагогічної науки.
Особливої вЂ‹вЂ‹актуальності для педагогіки представляє проблема делінквентності старшокласників. Від рівня делінквентності випускників середньої школи залежить благополуччя молодої сім'ї, вироб-вальних потенціал та обороноздатність країни. Дані статистики свідчать про те, що за станом на 1 липня 2002 року рівень алкоголізації серед юнаків в одинадцяти регіонах Росії коливається 72% - 92%, а серед дівчат - 80% - 94% [см. 53 - с. 32].
Відсутність знань по культурі здоров'я, нехтування здоров'ям є однією з причин того, що 40% з них не мають уявлення про здоровий спосіб життя; близько 50% старшокласників пробували наркотики, 70% вступали в статеві стосунки. Захворюваність сифіліс серед підлітків, юнаків і дівчат зросла за останні роки в 45 раз [см. 53 - с. 32]. Ці дані говорять про те, що зниження рівня делінквентності старших школярів - це перш за все моральна і педагогічна проблема. Перед вітчизняною школою стоїть завдання виховувати у молодих людей стійку життєву позицію та здоровий спосіб життя.
У 90-ті роки педагогічні аспекти делінквентності школярів досліджувалися рядом вітчизняних учених. Основні засоби і способи зниження делінквентності учнів досліджувалися
В. С. Соловйовим, А. В. Суворовим, С. А. Петренко, А. В. Мудрик, Б. Т. Лихачовим, І. А. Донцовим, В. П. Ємельяновим і ін
Проблеми морального виховання в школі досліджені А.А. Колесником, З.Г Нігматовим, Ф.Г. Сідтіловим, С. В. Березному, Ю.Є. Клевцова, Л. С. Колесова, А. М. Куликовим, К.С. Лисецький (профілактика наркоманії, куріння, алкоголізму).
Актуальність названої проблеми для вітчизняної педагогічної науки і школи, недостатня розробленість її на теоретичному рівні зумовили вибору теми нашого дослідження:
В«Основи виховної роботи з делінквентності та соціально-запущеними дітьми В».
Проблема дослідження полягає у визначенні змісту та
видів виховної роботи з делінквентності і девіантною учнями. Рішення даної проблеми є метою дослідження.
Завдання дипломної роботи:
1. Визначити поняття відхилення і норми соціальної поведінки
учнів.
2. Дати характеристику девіації як соціально-педагогічної
проблеми.
3. Розкрити особливості соціально - педагогічної діяльності з
неповнолітніми правопорушниками.
Методологічну основу дослідження склали наступні положення:
- визнання філософського і гносеологічного плюралізму як принципу теоретичного обгрунтування педагогічних проблем в системі гуманітарного знання;
- діалектична взаємозв'язок об'єктивного і суб'єктивного;
- системний підхід до дослідженням;
- аксіологічний підхід, визнає людину найвищою цінністю;
- облік загальних закономірностей діяльності і свідомості, фізіологічних особливостей розвитку дітей відповідного віку.
Теоретичну основу дослідження склали ідеї і концепції, в яких розкрито:
- гуманізація освіти (Ш.А. Амонашвілі, М.Н. Берулава, В.А. Караковський, І.Б. Котова, Е.А. Ямбург, Е.Н. Шиянов);
- особистісно-орієнтований підхід до освіти (Н.А. Алексєєв, Є. В. Бондаревська, А.В. Зеленцова, В.В. Сєріков, І.С. Якиманська);
- сутність педагогічного процесу (Ю.К. Бабанський, В.С. Ільїн, В.В. Макаєв, А.С. Макаренко, В.А. Сластенін, В.А. Сухомлинський);
- проблеми змісту загальної освіти (В.В. Краєвський, В.С. Ледньов, І.Я. Лернер, М В. Рижаков, М.Н. Скаткін);
- психологічні основи теорії формування особистості (В.В. Белоус, Л.І. Божович, А Н. Леонтьев, Р.С. Нємов, А.В. Петровський).
Використано наступні методи дослідження:
- аналіз державних документів про освіту і про рівень делінквентності підлітків РФ, навчальних планів, програм і підручників;
психологічної, медичної, педагогічної літератури;
- систематизація та узагальнення наукових даних;
- педагогічне спостереження;
- бесіда, інтерв'ювання, анкетування (педагогів, психологів, батьків, дітей);
- узагальнення педагогічного досвіду;
- узагальнення особистого педагогічного досвіду автора в якості вчителя англійської мови в СШ ... і у Як психолога в психолого-педагогічному центрі при міськвно ....
Експериментальною базою дослідження було муніципальне освітній заклад - ... з поглибленим вивченням окремих предметів та психолого-педагогічний центр ....
Наукова новизна дослідження полягає в наступному:
- систематизовані і узагальнені концепції вітчизняних вчених з проблеми делінквентності школярів;
- визначені та охарактеризовані завдання, зміст формування адекватної поведінки у старшокласників;
...
