Федеральне агентство за освітою РФ
Пензенський Державний Педагогічний Університет
імені В.Г. Бєлінського
Курсова робота
"Соціально-особистісне розвиток сліпоглухих дітей "
Пенза 2009
Зміст
Введення
1. Теоретичне обгрунтування проблеми соціально-особистісного розвитку сліпоглухих дітей
1.1 Поняття про складну структурі дефекту. Причини складних порушень розвитку. Підходи до класифікації дітей зі складними порушеннями розвитку
1.2 Психолого-педагогічна характеристика дітей з порушеннями зору і слуху
1.3 Основні причини недоліків соціально-особистісного розвитку сліпоглухих дітей
1.4 Сучасні підходи в вирішенні проблем соціально-особистісного розвитку сліпоглухих дітей
2. Спеціальна організація навчання сліпоглухих дітей як фактор їх соціально-особистісного розвитку
2.1 Визначення завдань та змісту соціально-особистісного розвитку сліпоглухих дітей в процесі їх навчання і виховання
2.2 Корекційно-розвивальна робота з формування взаємодії дорослого і дитини
2.3 Корекційно-розвивальна робота з формування міжособистісних відносин дитини з однолітками
2.4 Корекційно-розвивальна робота з розвитку самосвідомості та формування образу самого себе
Висновок
Список літератури
Введення
слепоглухоти є одним з видів складного порушення розвитку. Сліпоглухої дитина позбавлена найважливіших засобів контакту з навколишнім середовищем - зору і слуху та, що найсуттєвіше, позбавлений словесної мови. Дитина з таким порушенням виявляється В«відрізанимВ» від усього світу, слепоглухоти ізолює дитину від суспільства, утруднюючи його фізичний, психічний і соціально-особистісне розвиток. Коло людей, які спілкуються з ним, дуже вузьке, в той час як поруч існує великий світ, не знайомий і малодоступний для пізнання. Самостійно, тільки власними зусиллями дитина не може увійти в контакт з навколишнім його соціальним середовищем і не може набути про неї конкретних уявлень.
Проблема соціально-особистісного розвитку дитини стоїть дуже гостро. Порушення зору і слуху заважають дитині пізнавати навколишню дійсність, здобувати соціальний досвід, отримувати навички трудової діяльності. Важливе значення для соціального та особистісного розвитку такої дитини має спілкування з дорослими і іншими дітьми. Але порушення зору і слуху частіше не зближують дітей та дорослих, а, навпаки, відштовхують. Багато батьків, дізнавшись, що їх дитина сліпоглухої відмовляються від нього. Отже, дитина потрапляє в дитячий будинок або інтернат, що несприятливо відбивається на його розвитку. Через малий контакту дитини з батьками у нього виникає недорозвинення мови як засобу спілкування. Він стає замкнутим, невпевненим у собі, його самооцінка падає, порушується емоційно-вольова сфера.
Відомо, що саме важко не слепоглухоти, а відношення нормально розвивається дитини до сліпоглухих. Діти з порушеннями розвитку дуже болісно сприймають негативне ставлення до них з боку їхніх однолітків, особливо, якщо втрата зору і слуху відбулася в більш пізньому віці.
Через труднощів взаємодії сліпоглухої дитини з дорослими та іншими дітьми у нього не формується образ свого В«яВ», не відбувається особистісне усвідомлення себе, свого місця в суспільстві.
Виходячи з вище сказаного, постає необхідність корекційно-розвиваючої роботи, спрямованої на подолання описаних труднощів, з якими стикаються слепоглухие діти.
Таким чином, об'єктом даної курсової роботи є психологія осіб з порушеннями зору і слуху. Предметом - виступають діти з вадами зору та слуху.
Мета даної роботи - виявити особливості соціально-особистісного розвитку сліпоглухих дітей.
Основними завданнями роботи є:
В· Визначення основних причин недоліків соціально-особистісного розвитку сліпоглухих дітей.
В· Виявлення найбільш раціональних підходів у вирішенні проблем соціально-особистісного розвитку сліпоглухих дітей.
В· Визначення шляхів корекційної роботи з формування взаємодії дорослого і дитини, а також дитини з однолітками.
В· Визначення шляхів корекційної роботи з розвитку самосвідомості та формуванню образу самого себе.
1. Теоретичне обгрунтування проблеми соціально-особистісного розвитку сліпоглухих дітей
1.1 Поняття про складну структуру дефекту. Причини складних порушень розвитку. Підходи до класифікації дітей зі складними порушеннями розвитку
Вивченням дітей зі складною структурою дефекту займається порівняно нова галузь спеціальної психології, яка вивчає особливості психічного розвитку дитини, яка має два або більше порушень.
Предметом цій області спеціальної психології є вивчення своєрідності психічного розвитку дитини зі складними порушеннями і визначення шляхів психолого-педагогічної допомоги цим дітям та їх сім'ям.
Складними порушеннями прийнято називати наявність двох або більш виражених первинних порушень в однієї дитини. Недоліки розвитку, що входять до складу складного дефекту, пов'язані з пошкодженням різних систем організму. Це можуть бути виражені порушення зору та ДЦП; глухота і ДЦП; різні види одночасного порушення зору і слуху, які прийнято відносити до слепоглухоте; сліпота і системне порушення мови і т.д. [16]
слепоглухоти являє собою найбільш вивчений складний дефект. А.В. Ярмоленко відносила до слепоглухоте тільки людей, позбавлених від народження слуху та зору або втратили їх у ранньому віці - до оволодіння і закріплення словесної мови як засобу спілкування і мислення.
І.А. Соколянський відносив до істинної слепоглухоте тільки дітей з вродженим або набутим повним або частковим порушенням функції периферичної частини зорового і слухового аналізаторів, без грубих порушень центральних відділів мозку. Розумово відсталих дітей з вираженими порушеннями зору і слуху він відносив до В«Церебрально недостатнімВ».
А.І. Мещеряков вважав, що в школу для сліпоглухих повинні прийматися діти без грубих органічних уражень мозку, ступінь втрати слуху і зору яких не дозволяє їм вчитися в школах для сліпих або в школах для глухих. [19]
Таким чином, враховуючи точки зору вчених, ми будемо дотримуватися наступного визначення слепоглухоти: слепоглухоти - вроджені або придбані в ранньому віці (до оволодіння мовою) порушення зору і слуху.
Для ранньої діагностики складного порушення дуже важливі знання про причини, які можуть призвести до ураження відразу декількох функцій організму. Коли у дитини є один первинний дефект розвитку, розглядається ймовірність або спадкового, або екзогенного походження. Складне порушення розвитку може бути викликано однієї або декількома причинами, різними або однаковими по походженням.
Можна розглядати кілька варіантів етіологічно складного порушення:
В· один дефект має генетичне, а другий екзогенне походження і навпаки (наприклад, дитина успадковує виражену короткозорість по лінії матері, а порушення рухової сфери придбав в результаті родової травми);
В· обидва дефекту зумовлені різними генетичними чинниками, діючими незалежно один від одного (наприклад, порушення слуху успадковується по лінії батька, а порушення зору по лінії матері);
В· кожен дефект обумовлений різними екзогенними факторами, діючими незалежно (наприклад, дитина придбала порушення слуху в Внаслідок перенесеної скарлатини, а порушення рухів настало від травми хребта);
В· обидва порушення являють собою різні прояви одного і того ж спадкового синдрому;
В· два дефекти виникли в результаті дії одного і того ж екзогенного фактора.
Найбільш вивчені останні два варіанти причин складних порушень, коли одне захворювання (Спадкове або екзогенне) може стати причиною ...
