Федеральне агенство з освіти
Державне освітня установа
В«Солікамський державний педагогічний інститут В»
кафедра педагогіки і приватних методик
Сучасне стан математичних уявлень у дошкільників
Виконала:
студентка 4 курсу
ФЗН Афанасьєва
Дарина Сергіївна
Перевірила:
старший викладач
кафедри педагогіки і
приватних методик
Кружкова
Любов Георгіївна
Соликамск, 2009р.
Зміст
Введення
I Формування математичних уявлень у дошкільників
1.1. Особливості формування математичних уявлень у дошкільнят
1.2 Програмні вимоги до методики викладання математики дошкільнятам у сучасних ДОП
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Поняття розвитку математичних здібностей включає взаємопов'язані і взаємообумовлені уявлення про простір, формі, величині, часу, кількості, їх властивості і відносини, які необхідні для формування в процесі оволодіння і виконання тих видів діяльності, для яких вони необхідні.
За словами Л.С. Виготського, наукові поняття не засвоюються і не заучують дитиною, не беруться пам'яттю, а виникають і складаються за допомогою найбільшого напруження всієї активності його власної думки/9,56 /.
Основні логічні структури мислення формуються у віці від 5 до 11 років. При цьому саме в математиці закладені можливості для розвитку мислення дітей, формування і розвитку його логічних структур. Результатом навчання математики є не тільки знання, але й певний стиль мислення.
Діти дошкільного віку спонтанно проявляють інтерес до математичних категоріями: кількість, форма, час, простір, які допомагають їм краще орієнтуватися в речах і ситуаціях, упорядковувати і пов'язані їх один з одним, сприяють формуванню понять. Елементарні математичні уявлення складаються у дітей рано, тому мова рясніє математичними поняттями: коло, кулю, квадрат, кут, пряма, крива і т.д. вже до чотирьох років у дошкільнят є деякий В«багажВ» елементарних математичних уявлень, який необхідно узагальнити і систематизувати.
I Формування математичних уявлень у дошкільників
1.1. Особливості формування математичних уявлень у дошкільників
У дитини повинні бути виховані стійкий інтерес до знань, уміння користуватися ними і прагнення самостійно їх здобувати.
Під математичним розвитком дошкільників розуміються якісні зміни пізнавальної діяльності дитини, які відбуваються в результаті формування елементарних математичних уявлень, пов'язаних з ними логічних операцій. Математичне розвиток - значущий компонент формування В«картини світуВ» дитини. Одне з важливих завдань вихователів і батьків - розвинути в дитини інтерес до математики в дошкільному віці. Залучення до цього предмету в ігровий і цікавій формі допомагає дитині надалі швидше і легше засвоювати шкільну програму.
Особливу гостроту цієї проблеми підкреслював Л.С. Виготський, характеризуючи що виникає в дошкільному віці виникає в дошкільному віці тип навчання як проміжний між спонтанним, властивим дитині раннього віку, і реактивним, властивим шкільного возрасту/10, 103 /. Дитина в дошкільному віці вже може навчатися за програмою, яка задається дорослим, однак лише в силу того, як програма дорослих стає його власною програмою, зливається з природним ходом розвитку дитини. Цей тип навчання Л.С.Виготський називав спонтанно-реактівним/10, 103 /.
І якщо для вихованця мета - в самій грі, то для дорослого, організуючого гру, є й інша мета - розвиток дітей, засвоєння ними певних знань, формування вмінь, вироблення тих чи інших якостей особистості. Характер цієї суперечності і визначає виховну цінність гри: якщо досягнення дидактичної мети буде здійсненно в грі як діяльності, укладає мету в самій собі, то виховна її цінність буде більш значущою.
За словами Л.С. Виготського, наукові поняття не засвоюються і не заучують дитиною, не беруться пам'яттю, а виникають і складаються за допомогою найбільшого напруг всієї активності його власної думки/9,51 /. При цьому математика може і повинна відігравати особливу роль в гуманізації освіти, в його орієнтації на виховання та розвиток дитячої особистості. Особлива роль математики - у розумовому вихованні, у розвитку інтелекту. Знання необхідні дитині не заради знання, а як важлива складова особистості, що включає розумовий, моральний, емоційний (естетичне) і фізичне виховання.
Навчанню дошкільнят основам математики відводитися важливе місце. Це викликано цілим рядом причин: початком шкільного навчання з шести років, великою кількістю інформації, одержуваної дитиною, підвищена увага до комп'ютеризації, бажанням зробити процес навчання більш інтенсивним.
Крутецкий В.А. виділив дев'ять компонентів математичних способностей/12, 56 /:
1. здатність до формалізації математичного матеріалу, до відділення форми від змісту абстрагованого, від конкретних кількісних відносин і просторових форм і оперування формальними структурами, структурами відносин і зв'язків;
2. здатність узагальнювати математичний матеріал, виокремлювати головне, відволікаючись від несуттєвого, бачити загальне в зовні різному;
3. здатність до послідовного, правильно розчленованому логічного міркування, пов'язаному з потребою в доказі, обгрунтуванні, висновках;
4. здатність скорочувати процес міркування, мислити розгорнутими структурами, мислити згорнутими структурами;
5. здатність скорочувати процес міркування, мислити розгорнутими структурами, мислити згорнутими структурами;
6. здатність до оборотності розумового процесу (до переходу з прямого на зворотний хід думки);
7. Гнучкість мислення, здатність до перемикання від однієї розумової операції до іншої. Свобода від сковує впливу шаблонів і трафаретів;
8. Математична пам'ять - пам'ять на узагальнені формалізовані структури, логічні схеми;
9. здатність до просторовим уявленням.
До теперішнього часу в дошкільних освітніх програмах не йшлося про властивості часу, які можуть бути засвоєні дітьми, а осягнення даного феномена здійснювалося через практичну діяльність самої дитини.
У сприйнятті часу беруть участь три перцептивних дії: оцінка, відмірювання та відтворення часового інтервалу:
- при оцінці людина словесно визначає продемонстрований йому матеріал (наприклад, 1 хвилина);
- при вимірюванні сам оцінює названий йому матеріал;
- при відтворенні повторює продемонстрований йому інтервал.
Вчення А.Н.Леонтьева про значеннях часу і простору як знаків життєдіяльності людини, визначають характер його відносин зі світом, показує, що об'єктивний світ, який є чотиривимірним (тривимірний простір і час), має ще одна, п'ята квазіізмереніе у ставленні до людини. Наочний мир відкривається людині як система значень. Значення виступають для кожного окремого індивіда в двох іпостасях: як "поза - його - існуюче" і як те, що входить в його образ світу.
Зміст освіти в контексті культури містить те значення, про яке говорив А.Н.Леонтьев і С.Л.Рубінштейн, з нашої точки зору і є цінністю, знаком, еталоном, які визначають поведінку людини, регулюють відносини зі світом і стають орієнтирами в житті людей. Саме вони існують поза часом і поза простору. Однак процес пізнання цих ціннісних смислів, що створюють у дитини образ світу, здійснюється в дитинстві і забезпечує йому можливість існування в цьому світі. А.Н.Леонтьев говорив про те, що світ, взятий в відношенні до людини, є модальним, тобто суб'єктивним і виявляється він в специфічних ефектах, реціпірующіх органів суб'єкта - зорових, слухових, тактильних. Дитина пізнає світ завдяки індивідуальним способам дій, якими він заповнює простір між собою і об'єктом (Суб'єктом), який він хоче осягнути.
Осягнення сенсу творів, встан...
