СУЧАСНІ ВИДИ І ФОРМИ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ
Зміст
Введення
Глава 1. Теоретичні основи видів та форм процесу навчання 5
1.1 Види навчання
1.2 Поняття про форми організації педагогічного процесу
1.3 Класифікація форм навчання
1.4 Функції форм навчання
1.5 Урок - основна форма організації педагогічного процесу
Глава 2. Дослідно-експериментальна робота
Висновок
Література
Додаток 1 План - конспект традиційного побудови заняття для середнього професійного навчального закладу
Додаток 2 План - конспект залікового заняття
Додаток 3 План-конспект заняття факультативу
Додаток 4 План-конспект заняття з технології
Введення
Історії світової педагогічної думки та практиці навчання відомі найрізноманітніші форми організації навчання. Їх виникнення, розвиток, вдосконалення і поступове відмирання окремих з них пов'язане з вимогами, потребами суспільства, що розвивається. Кожен новий історичний етап у розвитку суспільства накладає свій відбиток і на організацію навчання. В результаті педагогічна наука накопичила значний емпіричний матеріал в цій області.
Вся вітчизняна та загальноосвітня, і професійна школа тривалий час, особливо в застійний період, була орієнтована на навчання молоді, яка в масі своєї вчитися не хотіла - освіта в суспільстві того часу було фактично не затребуваним, мотивація до навчання у школярів та студентів була низькою. Звідси склалася та орієнтація навчально-виховного процесу, що педагог В«тягнеВ» учня, студента до знань. І ось з прагнення змусити учнів освоювати навчальний матеріал їх аудиторна навчальне навантаження доводилася і в загальноосвітній школі, і в професійних навчальних закладах усіх рівнів до 40-50 годин на тиждень. А оптимальною формою організації навчально-виховного процесу в такій ситуації як раз і була класно-урочна система, яка давно вже в усьому світі зветься В«навчання в коробці для яєць В». Вона була надзвичайно зручна тим, що матеріал подається малими дозами. Учні, студенти весь час знаходяться під контролем викладача (а викладач, додамо, під контролем керівника навчального закладу та інспектора).
У сучасних соціально-економічних умовах ситуація принципово змінюється. У ринковій економіці знання, кваліфікація стають головним капіталом фахівця. Зникають проблеми дисципліни та мотивації учнів та студентів до навчання - вони самі хочуть вчитися. На перше місце ставиться самостійна робота учня, самоорганізація його навчальної діяльності. Навчально-виховний процес докорінно перетворюється: позиція В«вчитель як би попереду учняВ» повинна помінятися на позицію В«учень як би попередуВ» (крім, звичайно, початкової школи). Учитель, викладач повинен зорієнтувати, направити учня, студента - ввідними та оглядовими лекціями, а потім В«пропустити його впередВ» для самостійної роботи і час від часу консультувати, підправляти в його самостійному русі від незнання до знання - за допомогою індивідуальних та групових консультацій, організацією навчальної роботи в інтерактивних формах, у малих групах і командах, ігор і т.д.
Виходячи з вищесказаного, метою нашої роботи є розгляд та класифікація сучасних видів і форм процесу навчання.
Завдання:
1. Вивчення теоретичних джерел з проблеми.
2. Розгляд різних підходів до класифікації форм процесу навчання.
3. Розробка деяких форм процесу навчання.
4. Аналіз виявлених в ході роботи даних, розробка рекомендацій по використанню результатів даної роботи.
Об'єктом дослідження є види і форми процесу навчання.
Предметом дослідження є конкретні види форм процесу навчання.
Гіпотеза дослідження наступна: при застосуванні різноманіття сучасних видів і форм процесу навчання, станеться зміщення акцентів у бік самоученія та самостійної роботи учнів, розвитку дистантного навчання і нетрадиційних форм уроків, що призведе до мотивації навчаються на самооценивание.
Глава 1. Теоретичні основи видів та форм процесу навчання
1.1 Види навчання
Слід зазначити, що проблема видів навчання не знайшла ще достатнього відображення в сучасній педагогічній літературі. У той же час цілий ряд авторів поділяють підхід, відповідно до якого під ними розуміється специфічна організація навчального процесу, яка розкриває підхід до передачі навчаним системи знань, навичок і вмінь. У цьому випадку в педагогічній літературі вони об'єднані у дві відносно самостійні групи - пояснювально-ілюстративного і проблемного навчання [8].
Пояснювально-ілюстративний вид навчання є основним видом навчання у вітчизняній школі різних освітніх рівнів. Він передбачає доведення навчальної інформації з подальшим її поясненням у поєднанні з наочним поданням досліджуваного матеріалу. Головними інструментами такого навчання виступають слухання, розуміння (Сприйняття) і запам'ятовування. До того ж воно спирається на наявний в учнів досвід (чуттєвий і логічний, досвід міркувань), а також включає в себе створення нового досвіду. Такий підхід до організації навчального процесу іноді також називають традиційним [8, 9].
Зрозуміти навчальний матеріал, пред'являється таким способом - значить відтворити у свідомості (в мові, на практиці) излагаемую ситуацію, проробити ті пізнавальні операції (порівняння, аналіз, моделювання і т. п.), без яких пояснення не існує. При цьому важливо, щоб учень усвідомлював, чому виробляються саме ці операції в даній послідовності, а також, щоб відтворення (словесне або практичне) не було шаблонним, пов'язаним лише з однаковою мовною чи практичної формою.
Різні рівні розуміння відрізняються широтою перенесення отримуваних знань в нові (для учнів) навчальні ситуації. Пояснення, наприклад, може виходити з фактів і призводити до узагальнень (законам, принципам) на основі індуктивного підходу до викладу навчального матеріалу. А може, навпаки, на основі узагальнення виявляти сутність фактів, чуттєвих даних, представляючи собою дедуктивне пояснення. Однак в чистому вигляді індуктивне або дедуктивне пояснення зустрічаються рідко - зазвичай вони поєднуються.
Розрізняють також аналітичні та сінтезаціонние шляхи пояснення та ілюстрації. При першому педагоги виходять з того, до чого потрібно прийти на навчальному занятті, а при другому - з опису ситуації. Найчастіше зустрічається поєднання цих шляхів. В той же час в сучасній дидактиці все частіше підкреслюються переваги так званого аналізу через синтез, тобто аналізу навчального матеріалу з точки зору того, до чому необхідно прийти.
Пояснювально-ілюстративний вид навчання має ряд важливих переваг. Вважається, що він економить час, зберігає сили педагогів та учнів, полегшує розуміння складних знань, забезпечує достатньо ефективне управління навчальним процесом. У той же час відзначається, що в цьому випадку учням підносяться як би В«готові знанняВ», що звільняє їх від необхідності самостійно і продуктивно мислити. Цей недолік усувається в результаті опори на положення проблемного виду навчання.
В основу проблемного навчання [5; 7; 8; 9] покладена ідея самостійного формування необхідних знань, навичок і вмінь у процесі вирішення навчально-пізнавальних завдань (проблем), що формує і розвиває творче мислення і пізнавальну активність навчаних. У цьому і полягає його головна відмінність від традиційного пояснювально-ілюстративного.
В основі організації проблемного навчання лежить особистісно-діяльнісний підхід до організації процесу навчання, пріоритет пошукової навчально-пізнавальної діяльності учнів, тобто відкриття ними під керівництвом навчального висновків науки, способів дії, винаходу нових предметів або способів додатку знань до практики. Однак у цьому випадку важливо враховувати, що і при пояснювально-ілюстративному навчанні також не виключаються елемен...
