Зміст
Введення
Глава 1. Теоретико-методологічні засади вивчення пам'яті у дітей з порушеннями слуху
1.1 Формування словесної пам'яті глухих дітей в процесі оволодіння словесною мовою
1.2 Відмінності в запам'ятовуванні слів і міміка-жестових позначень
Глава 2. Експериментальне вивчення особливостей словесної пам'яті у дітей з порушеннями слуху
2.1 Організація і методи дослідження
2.2 Результати дослідження
2.3 Завдання розвитку словесної пам'яті
Висновок
Список використаної літератури
Додатка
Введення
В даний час проблема розвитку пам'яті у дітей привертає увагу багатьох психологів і педагогів.
Найбільший інтерес представляє процес формування і розвитку пам'яті у дітей дошкільного віку. Це обумовлено тим, що саме в дошкільному віці спостерігається швидкий темп розвитку всіх органів і функцій організму, розвивається мова, формуються свідомість і почуття дитини, вдосконалюються такі психічні процеси як увага, сприйняття, мислення і пам'ять. Але якщо дитина дошкільного віку має порушення слуху, то актуальність проблеми посилюється у зв'язку з тим, що зниження слуху або його відсутність відбивається як на формуванні мови дитини, так і на його загальному розвитку.
У глухих дітей навіть в умовах спеціального дошкільного навчання спостерігається затримка в розвитку словесної пам'яті у порівнянні з рівнем розвитку словесної пам'яті чуючих дітей.
У зв'язку з викладеним, виникла нагальна потреба наукового обгрунтування комплексного підходу до спеціально організованому вихованню та навчанню дітей з вадами слуху. [1]
Об'єктом дослідження є особливості словесної пам'яті у дітей дошкільного віку.
Предметом - особливості словесної пам'яті у дітей дошкільного віку з порушеннями слуху.
Мета даної роботи полягає в тому, щоб, виявити особливості словесної пам'яті у дітей дошкільного віку з порушеннями слуху.
В Відповідно до поставленої мети вирішуються наступні завдання:
Аналіз спеціальної літератури з проблеми.
Визначення специфічних особливостей пам'яті у дітей з порушеннями слуху за допомогою експерименту.
Теоретичну базу роботи складають дослідження Р.М. Боскис і Н.Г. Морозової, І.М. Соловйова, Ж.І. Шифа, А.І. Дьячкова, П.М. Петрова, Т.В. Розанової, Н.Ф. Слезин та ін
Структура курсової роботи включає в себе вступ, два розділи, висновок і додатки.
Глава 1. Теоретико-методологічні засади вивчення пам'яті у дітей з порушеннями слуху
1.1 Формування словесної пам'яті глухих дітей в процесі оволодіння словесною мовою
Пам'ять глухих дітей вивчалася цілим рядом дослідників (Р.М. Боркіс, І.М. Соловйов і ін), і було встановлено чимало фактів, що дозволяють бачити загальні закономірності розвитку пам'яті дітей, глухих і чуючих, а також специфічні особливості в розвитку пам'яті глухих.
Зупинимося окремо на характеристиці образної і словесно-логічної пам'яті глухих дітей, оскільки у розвитку цих видів пам'яті є певні відмінності.
Той, що Чує дитина починає запам'ятовувати слова ще в кінці першого року життя. Далі, по мірою оволодіння словесною мовою і її вдосконалення, у неї розвивається словесна пам'ять. У перші роки життя у дитини словесна пам'ять мимовільна і ще бідна смисловими зв'язками. У дошкільному та шкільному віці вона набуває все більш осмислений характер, стаючи навмисної і підпорядкованої логічному мисленню.
У глухих дітей спостерігається затримка в розвитку словесної пам'яті. В той час коли глухі діти починають засвоювати лише перші слова, діти з нормальним слухом вже володіють граматично оформленої промовою і швидко запам'ятовують всі нові за значенням слова, нові мовні висловлювання та способи граматичного вираження. [6, С. 213]
Педагоги, працюють з глухими дітьми, формують у них не тільки словесну мова, але й словесну пам'ять. Те, що в навчанні словесної мови виступає як діяльність, як процес живого спілкування між педагогами та дітьми, відкладається у дитини в вигляді продукту в структурах словесної пам'яті. Тому, чим точніше в процесі навчання будуть формуватися у глухих дітей значення слів, ніж багатостороннє педагоги розкриють відносини даного слова з іншими словами, чим в більш різні мовні контексти включать дане слово, чим більше буде можливостей у дітей для самостійних висловлювань, тим різноманітніше і диференційований виникнуть у дітей системи словесних зв'язків, тим міцніше і надійніше буде запам'ятовування, тим більш продуктивним виявиться наступне відтворення.
В психології прийнято розрізняти свідоме і механічне запам'ятовування. Осмислене запам'ятовування грунтується на розумінні матеріалу, на розкритті істотних зв'язків і відносин усередині матеріалу, що запам'ятовується, а також між ним та іншими предметами або явищами. Таке запам'ятовування здійснюється завдяки співвіднесення сприйманого матеріалу з минулими знаннями. Механічне ж запам'ятовування спостерігається тоді, коли людина, не намагаючись зрозуміти зміст матеріалу, що запам'ятовується, прагне його втримати в пам'яті шляхом багатьох повторень. У цьому випадку запам'ятовування відбувається шляхом утворення просторово-часових зв'язків, що відображають лише зовнішні, несуттєві відносини між предметами чи явищами. Так, дитина, запам'ятовуючи вірші шляхом багатьох повторень кожної строчки і зовсім не усвідомлюючи собі, про що в цих віршах йдеться, фіксує у своїй пам'яті лише зовнішню послідовність слів. [19]
Щодо глухих широке розповсюдження отримав погляд, що вони здатні тільки до механічного запам'ятовування.
Глухі можуть уловлювати смислові зв'язки між об'єктами і запам'ятовувати їх на основі цих зв'язків. Запам'ятовування у глухих, як і у чуючих, на їхню думку, відбувається не як ізольований акт фіксації, а як процес мислення, тісно пов'язаний з існуванням певних груп уявлень, що виникли у дитини в минулому досвіді в процесі його діяльності. Випадки, коли діти легко і точно запам'ятовували пари предметів або слів, автори пояснювали здійснити взаємодія слідів пам'яті, що виникли при експерименті, з системами слідів, що утворилися раніше, в минулому досвіді дитини.
Разом з тим недостатньо вільне володіння словесної промовою призводить часто до того, що глухі діти виявляються не в змозі зрозуміти досить повно зміст, наприклад, розповіді. Однак неправильно було б думати, що в цьому випадку діти зовсім нічого не розуміють і, отже, запам'ятовують чисто механічно. Зазвичай справа відбувається так. Діти розуміють, про яких предметах йде мова. Вони навіть досить добре уявляють собі, які дії здійснюються з предметами, або які дії здійснюють ті чи інші персонажі. Набагато важче їм буває зрозуміти більш складні відносини між ними і предметами, а також між предметами. У силу цього глухі діти часто опиняються на небудь проміжної ступені розуміння, тобто між відсутністю розуміння і повним розумінням. Таке розуміння виражається у спрощенні предметних відносин, в збіднінні змісту. Можливо, також уподібнення знову сприйнятого раніше відомому без встановлення об'єктивно наявних між ними розходжень. У всіх цих випадках спостерігається неповне, а іноді навіть викривлене розуміння. Тим не менш, тут слід говорити про розуміння, хоча і приблизному, а не про відсутність розуміння тексту. [16]
Часто запам'ятовування глухих дітей являє собою сплав осмисленого і механічного запам'ятовування. Так, при запам'ятовуванні небудь пропозиції діти осмислено запам'ятовують окремі слова і деяку їх послідовність, разом з тим іншу послідовність слів вони фіксують тільки на основі їх просторової близькості, слідування одного за іншим.
Наявність такого частково осмисленого, а частково механічного запам'ятовування виявляється не завжди достатньо ясним для педагога, особливо якщо учні відповідають урок ...
