курсова РОБОТА
Роль колективу у формуванні особістості
Зміст
Вступ ..................................................................................... 3
І Колектив и Його роль у формуванні особістості ............................ 5
Поняття колективу у психолого-педагогічній літературі ............. 5
Сухомлинський В.О. та Макаренко А.С. про Вплив дитячо колективу на Особистість ........................................................ 7
Сутність Поняття про колектив. Структура и функції колективу ... 13
Шляхи розвітку и згуртування колективу ........................................ 17
Виховний Вплив колективу на Особистість .............................. 19
Спеціфічні Особливості виховання особістості в колектіві .... 20
ІІ З досвіду роботи ................................................................ 23
Висновок ........................................................................... 26
<p> Література ......................................................................... 28
І Колектив и Його роль у формуванні особістості
1.1 Поняття колективу у психолого-педагогічній літературі
Колектив - Ції соціальна спільність людей, об'єднана на Основі суспільно-значущих цілей, спільніх ціннісніх орієнтацій, Спільної діяльності та Спілкування. Важливим категорією педагогікі є віховуючій колектив, Який Складається з двох взаємопов'язаніх, відносно самостійніх колектівів - колективу віхованців (Учнів) i колективу віхователів (педагогічний колектив).
В двадцяті роки ХХ століття в вітчізняній Теорії віховуючій колектив розумілі Як мету віховуючіх зусіль педагогів (Є.А. Аркін, П.П. Блонській, Н.І. Іорданській, Н.К. Крупської). Ці Ідеї втілілісь в практіці дитячих закладів С.Т. Шацького, С.М. Рівеса, Н.М. Шульмана и особливо А.С. Макаренка, Який сформулював Основні принципи и методи Управління колективом. Ідеї вЂ‹вЂ‹А.С. Макаренка Розвивайся Ф.Ф. Брюховецький, Т.Є. Коннікова, В.О. Сухомлинський.
В середіні шістдесятіх РОКІВ дитячий колектив БУВ охарактерізованій Як соціально-педагогічна система (А.Т.Куракін, Х.Лейметц, Л.І.Новікова).
В вісімдесяті роки сформувалася уява про віховуючій колектив Як діференційовану Єдність різнотіпніх колектівів ДІТЕЙ та дорослих.
В дев'яності роки теорія колективу доповнено поняттям "виховної системи".
1.2 Сухомлинський В.О. та Макаренко А.С. про Вплив ДИТЯЧИЙ колективу на Особистість
В.О. Сухомлинський зроб Вагомий Внесок у розуміння механізму, психолого-педагогічної суті впливим шкільного класного колективу на Особистість дитини. Як и А.С. Макаренко, ВІН вважаєтся, Що колектив у духовному жітті, у віхованні школярів відіграє значний ї своєрідну роль. "Життя і праця в колектіві є школою становлення буквально Всіх рис особістості. Від того, які Ідеї лежати в Основі трудових, духовних, морально-етичний взаємін Між членами колективу Як людської Спілки, поклади становлення зрозуміти и уявлень особістості про добро и зло, про обов'язок и Справедливість, честь и гідність ", - писав педагог [т. 1, с. 150].
Вплив колективу на Особистість Василь Олександрович розглядав Як серйозну проблему виховної роботи, Аджея, будучи Дуже складаний узагалі, з духовним РОЗВИТКУ особістості ВІН ускладнюється галі Більше через багатогранність и різноманітність відносін Між дітьмі [т. 1, с. 347]. Для характеристики ціх відносін педагог упершись ввів Поняття В«доторкання людини до людиниВ». Саме через ці В«доторканняВ» колектив и впліває на Особистість, А вже від їх (доторкання) характером покладів, Яким є цею Вплив: чі ВІН збагачує, чі збіднює, чи навіть руйнує Особистість. Бо В«Жіття колективу - ції тісячі ї тісячі найнесподіванішіх и найтоншіх доторкання людини до людини: серця до серця, думки до думки, радості до горя, радості до радості, щастя до сум 'яття й безнадії ... Тому так Важливим, щоб ці "доторкання" творили красу, а не завдавалі людям болю В»[т. І, с. 467].
Вірішальною Умова реалізації виховної ролі ціх В«доторканняВ» є знання Приховане механізму їх впливим в процесі Спілкування ДІТЕЙ. Помилковості є уявлення багатьох учителів, Що цею Вплив здійснюється Ліше Під годину зборів, колективних Обговорені, Бесід на моральні тими ТОЩО.
Розробляючі проблему: колектив - Особистість - виховання - самовіховання, погліблюючі розуміння взаємозалежності виховного потенціалу колективу від віхованості кожної особістості, В.О.Сухомлинський Виступає проти фетішізації ролі колективу, Який Багато педагогів розглядають Як абстрактну силу, Яка Стоїть над особістістю и має право на виховного функцію Тільки того, Що ВІН колектив, більшість. Йому в абстракції пріпісуваліся віховні возможности. Тому з позіції гуманізму ровері теоретичне Значення має така думка педагога: В«Особистість и колектив - ції Дві Сторони однієї медалі. Без виховання особістості НЕ Може буті ї мови про колектив Як про виховний силу, а виховання особістості немісліме без самовіховання. У широкому розумінні Поняття виховання я уявляєтся собі Як гармонію виховання колективу й виховання особістості, а у віхованні особістості одна з провідніх мелодій належиться самовіхованню В»[т.2, с. 101].
Підсумовуючі подивись В. О. Сухомлинського на механізм виховного впливим колективу на Особистість, вважаємо за доцільне Зробити Такі Висновки.
На відміну від своїх попередніків, які більшою мірою досліджувалі механізмі зовнішнього характеру (Спілкування, взаєміні, стійбища особістості в колектіві), Василь Олександрович розглядав переважно Внутрішні механізмі, які пов'язані Із псіхічнім станом, реакцією особістості, її власними потребами й свідомім виборів. ВІН Виступає за право особістості Як суб'єкта виховного процесу крітікуваті Свій колектив. В«Старший школяр глибше усвідомлює Свій обов'язок вже не Тільки перед Певної колективом, а перед суспільством, - вважаєтся педагог. - Це Дає йому можлівість критично підходіті до оцінкі НЕ Ліше особістої діяльності, а й діяльності колективу: в окремому випадка ВІН Може бачіті, Що колектив винен наполеглівіше йти до серйозної мети, до віщіх інтересів В»[т. 1, с. 291].
Педагог відповідно до потреб годині и згідно з об'єктивними закономірностямі розвітку особістості вважає дитячий колектив Тільки одним Із чінніків впливим на неї, Що зумовлено потребою її всебічного роз В¬ витку. Отже, візнаючі можлівість В«мудрої влади В»колективу над особістістю, В.О. Сухомлинський Виступає проти Його цілковітої влади. В«Людина, - писав ВІН, - невичерпний ціле (моральне, інтелектуальне, емоційне, естетичне, творче), и знайте форми Розкриття, вираженість, роз В¬ витку цього цілого Тільки в одному колектіві через обмежені возможности організації відносін Між членами цього колективу - Завдання нездійсненне В»[т. 2, с. 566].
А.С. Макаренко обгрунтував взаємозв'язок виховання и Вивчення особістості дитини, колективу и особістості, навчання и виховання; показавши співвідношення педагогікі з іншімі науками, розкрио шляхи узгодження шкільного, сімейного и позашкільного виховання. Проблемі Створення гармонії суспільного и особистого інтересу у віхованні Антон Семенович прісвятів Багато РОКІВ педагогічної діяльності и Багато Сторінок своїх творів. У Цій гармонії ВІН Бачив щастя Людина і суть виховання. Виховання в колектіві ВІН розглядав Як метод Спільний Для всіх и Який у тій же година Дає можлівість розвіватіся шкірному.
Модель учнівського колективу створі А. С. Макаренко, є Неперевершений. Це колектив, Який вінікає на Основі Спільної діяльності и спільніх цілей, чіткої демократії життя ДІТЕЙ. В«Колектив учителів и колектив ДІТЕЙ, - писав Макаренко, - ції не два колективи, а один колектив, и дер...
