Зміст
Введення. 3
Глава 1. Історичний аспект вивчення ролі колективу у формуванні особистості 5
1.1 Поняття і сутність теорії колективу. 5
1.2 Основні етапи і напрямки в розвитку теорії колективу у вітчизняній науці 6
Глава 2. Теоретичні основи ролі колективу у формуванні особистості 12
2.1 Поняття про колектив в гуманістичній педагогіці. 12
2.2 Роль колективу в розвитку особистості. 13
Глава 3. Експериментальне вивчення ролі колективу у формуванні особистості 16
3.1 Підготовка дослідження. 16
3.2 Проведення дослідження. 17
3.3 Результати дослідження та їх аналіз. 18
Висновок. 20
Література. 22
Додаток 1. 24
Додаток 2. 26
Введення
Вивченням процесу формування особистості та чинників, впливають на нього, займалися представники різних наук - психології, соціології, філософії, педагогіки. Одним з найбільш значущих досягнень в цьому напрямі є розробка теорії колективу, яка стверджує, що розвиток особистості людини обумовлено розвитком системи його взаємин з іншими людьми - колективу.
Вперше подібна думка була висловлена ​​в працях Маркса, визначав колектив специфічною формою організації людей соціалістичного суспільства. Згодом вона знайшла продовження в працях психологів і педагогів, таких як А.С. Макаренко, В.А. Сухомлинський, А.В. Петровський.
Протягом усього радянського періоду вітчизняної історії велося активне вивчення ролі колективу у формуванні особистості, розглядалися різні аспекти цієї теорії. Після розпаду СРСР її популярність пішла на спад, змінилося ставлення до колективу як формі організації людей. Однак, незважаючи на велику кількість нових підходів до визначення факторів розвитку особистості, роль колективу в ньому не заперечується. Таким чином, вивчення ролі колективу у формуванні особистості залишається актуальним і в сучасних умовах.
Вищевикладені чинники зумовили вибір теми роботи та її актуальність.
Об'єктом дослідження є гуманістична педагогіка як науковий напрям.
Предметом - вивчення ролі колективу у формуванні особистості як провідна ідея гуманістичної педагогіки.
Метою дослідження є визначення ролі колективу у формуванні особистості в сучасних умовах. Для її реалізації поставлені наступні завдання:
Вивчити історичний аспект проблеми, простеживши її розвиток в історії педагогічної думки.
Розглянути теоретичний аспект питання, тобто привести визначення, розкрити сутність і основний зміст ролі колективу у розвитку особистості.
Організувати та провести емпіричне дослідження щодо визначення ролі колективу у формуванні особистості в сучасних умовах.
Поставлені цілі і задачі визначили принцип побудови структури роботи. Вона представлена ​​введенням, трьома головами основної частини, укладенням та списком літератури.
Основні методи дослідження, що застосовувалися в роботі, можна розділити на наступні групи:
Методи теоретичного вивчення, до яких відноситься пошук і аналіз літератури за темою, метод опису, метод викладу матеріалу.
Емпіричні методи, представлені констатирующим експериментом, интервьюированием, спостереженням, анкетуванням, індивідуальної бесідою.
Методи обробки даних, серед яких - методи математичної статистики, метод аналізу та синтезу, метод індукції та дедукції.
Теоретичну основу роботи склали праці радянських педагогів з теорії колективу, навчальна література по темі дослідження, матеріали періодичної преси, дані інформаційних сайтів мережі Інтернет.
Дослідження має теоретичну і практичну значимість, а також певний ступінь новизни. Теоретична значимість полягає в проведенні комплексного аналізу теорії колективу в педагогіці, практична - У визначенні сучасного погляду на роль колективу у формуванні особистості.
Новизна дослідження полягає в дослідженні даної проблеми в умовах сучасної педагогічної системи, аналізі даних останніх років.
Глава 1. Історичний аспект вивчення ролі колективу у формуванні особистості
1.1 Поняття і сутність теорії колективу
Колектив (від лат. collectifious - збірний) являє собою ємне і складне поняття, однозначного визначення якого немає. Так, колективом називається група, сукупність людей, об'єднаних спільною діяльністю в рамках якої організації [6; 48]. Відповідно до такого визначенню розрізняють трудові, навчальні, військові, спортивні, творчі та інші колективи. Протягом свого життя людина може одночасно бути членом декількох колективів.
У найбільш широкому сенсі колективом називають групу людей, об'єднаних спільними цілями і завданнями, які досягли у процесі соціально цінної спільної діяльності високого рівня розвитку. У колективі формується особливий тип міжособистісних відносин, опосередкованих не тільки спільної діяльністю, але також і ціннісними орієнтаціями.
Дане розуміння колективу послужило основою для розробки теорії колективу. Звернемося до її визначення.
Теорія колективу - це наукова доктрина, яка розглядає колектив як специфічної форми організації людей у суспільстві і визначального чинника розвитку особистості [17; 562].
Відповідно до даної теорії, з одного боку розвиток особистості залежить від розвитку колективу, його структури, рівня, системи сформованих всередині нього відносин. З іншого боку - активність учасників колективу, рівень їх фізичного та розумового розвитку, можливості і здатності обумовлюють виховну силу і вплив колективу. Таким чином, розвиток особистості і колективу розуміються як взаємопов'язані і взаємообумовлені процеси.
Теорія колективу знайшла вираження в різних суспільних науках, але перш за все - в педагогіці і психології. Наведемо її характеристику.
1.2 Основні етапи і напрямки у розвитку теорії колективу у вітчизняній науці
Використання ідей колективізму в педагогіці сходить до XVII століття і знаходить своє відображення в дослідженнях і практиці І.Г. Песталоцці, К.Д. Ушинського, Л.Н. Толстого та ін У другій половині XIX - початку XX століття відбувається становлення і розвиток теорії виховання колективу. До цього часу належать праці Н.А. Бердяєва, І.А. Ільїна, В.С. Соловйова та ін У радянській науці теорія колективу стала основою для психологічної та педагогічної теорії і практики [16; 111].
Спроби провести аналіз розвитку теорії колективу в вітчизняній науці неодноразово робилися протягом останніх двох десятиліть. З цієї проблеми є значна кількість різнопланової інформації, крім того, по одним і тим же питанням у різних представників наукового співтовариства можна зафіксувати відрізняються один від одного думки, засновані на різних підходах, трактуваннях ключових понять і ціннісних орієнтаціях. Тому для сучасної вітчизняної педагогіки пострадянського періоду актуальна не тільки В«переоцінкаВ», але й об'єктивна аналітична наукових досягнень, їх систематизація.
Звернувшись до історії питання, можна виявити дві основні тенденції у вивченні розвитку теорії колективу [12, 6]:
Хронологічна - яка виражалася у вигляді опису внеску окремих вчених у хронологічному порядку.
Проблемно-домінантна - згідно якої розвиток теорії колективу розглядалося на підставі виділення в його вивченні основних напрямків і відповідних їм предметно-проблемних областей.
Зупинимося на їх характеристиці докладніше.
З перших років створення радянської системи шкільної освіти однієї з основних її завдань стало формування шкільного колективу, заснованого на товаристві і спільних цінностях. Колектив розглядався як Середа, в якій відбувається виховання і розвиток дитини, становлення її особистісних якостей.
Теоретичні основи та необхідність цілеспрямованого формування дитячого шкільного колективу розкривали у своїх працях ...
