Роль музичних здібностей у формуванні
професійних якостей вчителя музики
Андрющенко В.П. кандидат
педагогічних наук, завкафедрою теорії,
історії музики та гри на
музичних інструментах КГУ
Проблема музично-естетичної діяльності підростаючого покоління актуальна на сьогодні, про що свідчать дослідження ряду вчених (О.О. Апраксіна, Н.А. Ветлугіна, І.Л. Дзержинська, О.П. Рудницька, А.Ф. Ліненко, Г.Н. Падалка, Л. А. Хлєбнікова, Г. П. Шевченко).
Дана проблема вивчалася в декількох напрямках: дослідження емоційної регуляції музично-виконавської діяльності (Т.С. Кононенко, Н.І. Миронова, Д.П. Орлова) [203]; емоційно - естетичний розвиток студентів у процесі навчально-музичній діяльності (А.Д. Перепелиця, К.С. Цепколенко, Д.Д Половская); структура і рівень естетичної підготовки студентів до майбутньої професійної діяльності (Л.П. Аладова, Т.Ф. Брайченко, Л.. В. Годик, Л.Г. Коваль, Т.П. Королева)
В психолого-педагогічній літературі накопичений певний досвід в розробці основних теоретичних передумов до структури діяльності (Л.І. Божович, А.Н. Леонтьєв, В.М. Мясищев, Н.А. Менчинська, К.К. Платонов).
Однак, незважаючи на наявні дослідження в даній області, можливості ефективного формування готовності студентів в системі музично-естетичної діяльності недостатньо повно вивчені.
Музично-естетична діяльність учнів сприяє виявленню їх нахилів та здібностей. Вона об'єднує в собі такі види діяльності, як сприйняття художнього твору, його переживання, інтерпретацію у виконанні.
Художній образ грає направляючу роль у відборі виконавчих дій, їх аналізі, узагальненні.
Успішна художньо - творча діяльність залежить від індивідуальних здібностей особистості учня. До здібностей можна віднести як спеціальні музичні (слух, ритм, емоційне сприйняття і т. д.), так і загальнопсихологічні особливості людини.
Музичні здібності відносяться в психології до спеціальних здібностям. Але чіткий поділ на загальні і спеціальні здібності є одностороннім підходом до цієї проблемі. Б.М. Теплов підкреслював, що спеціальні музичні здібності несуть у собі загальні здібності, В«... точніше було б говорити не про загальну і спеціальної обдарованості, а про загальних і спеціальних моментах в обдарованості В». [1]
У вітчизняній психології проблема здібностей розглядається в руслі теорії діяльності. Б. М. Теплов розуміє під здібностями індивідуальні психологічні особливості, що відрізняють однієї людини від іншого. Навички, знання, уміння людини ще не характеризують його здібності.
Про здібностях, як вроджених, так і набутих і формуються в процесі діяльності, єдиного погляду в науковій літературі немає. Так В. Н. Мясищев негативно ставиться до поняття здібностей як уроджених задатків анотомо - фізіологічних умов для здібностей. Здібності він розуміє як індивідуальні особливості, які допомагають оволодінню тією чи іншою діяльністю. [2]
С. І. Науменко підкреслює, що здібності є вроджені якості індивідуальності. Свою позицію вона обгрунтовує раннім проявом обдарованості (В. А. Моцарт 3 роки, Й. Гайдн 4 роки, К. Сенсанс 2 роки та ін.) Вона посилається на те, що за таке короткий час здатності сформувати неможливо. [3] Б. М. Теплов констатує В«... ми не можемо розуміти здатності як уроджені можливості індивідуума, тому що здатності ми визначили як індивідуально-психологічні особливості людини, а ці останні по самій суті справи не можуть бути уродженими В»[4], але він не відкидає, що в основі розвитку здібностей лежать деякі уроджені особливості, задатки, і розвиток здібностей здійснюється як процес тієї чи іншої практичної чи теоретичної діяльності.
Отже, здібності не можуть виникнути поза конкретної діяльності.
У формуванні та розвитку індивідуальних здібностей велику роль відіграє цілеспрямований вплив ззовні. Для цього потрібно знати індивідуальні особливості учнів та їх взаємозв'язок з об'єктивної середовищем.
Досягти значних творчих результатів у навчальній художньо - естетичної діяльності можна лише враховуючи їх індивідуальні психічні особливості , естетичну спрямованість, інтереси, мотивацію.
У роботах А. Н. Леонтьєва висуваються положення, що можна вести дослідження розвитку здібностей експериментально вивчаючи механізми їх формування. Основою для цього є роботи І.П. Павлова, А.А. Ухтомського про розвиток вищої нервової діяльності людини і питання формування і будови вищих психічних функцій людини. [5]
Специфічні людські здібності не передаються в біологічній спадковості, але з іншого боку, здатність є властивість готове до функціонування, прояву, значить воно має матеріальний субстракт.
Виходячи з вищевикладеного можна зробити висновок, що дилема про природу здібностей дозволяється з положення, що в процесі людської діяльності, адекватної предметів і явищам втілюють людські здібності у людини прижиттєво формуються здібності здійснювати цю діяльність. Це стійке рефлексні об'єднання (новоутворення), властиві лише людині, забезпечують цілісність і гармонійність функціонування психіки учня і зумовлюють можливість в його творчої діяльності.
Потреба в музично-естетичної діяльності виражається в естетичному відношенні учнів до мистецтва та навколишньої дійсності. Вона являє собою єдність їх природних задатків, їх художньо - естетичну спрямованість, в результаті якої у них формується естетичне ставлення до самого себе, своєї поведінки, праці, природи, до своєї творчої діяльності.
Характеризуючи формування і розвиток творчих здібностей, слід підкреслити особливу роль в цьому всебічного і гармонійного розвитку особистості студента.
Так І. П. Волков підкреслює, що творча діяльність розглядається, в першу чергу, як діяльність, яка сприяє розвитку цілого комплексу якостей творчої особистості: розумової активності, кмітливості, мобільності пам'яті, жвавості уяви, терплячості, тонкої чутливості [6].
Ряд авторів (О.А. Апраксина, Л.Г. Арчажникова, О.І. Борденюк) вказують на те, що в музично-естетичної діяльності творчий елемент ще більше посилюється [7,8,9]. Тут синтезуються риси музично-естетичної творчості, які проявляються в різних формах.
Даючи характеристику численним видам музично-естетичної діяльності, їх призначенням, змістом, слід підкреслити її численні взаємозв'язки і взаємозумовленість. Особливо слід вказати на важливу роль в музично-естетичної діяльності сприйняття музики. Так, К.В. Тарасова відзначає, що сприйняття і аналіз музики є найбільш всеосяжною музичною діяльністю. Вона важлива як самостійна діяльність слухання і осягнення музики, і як складова частина будь-якого музикування. У зв'язку з цим даного виду діяльності необхідно виділяти провідну роль у музичному вихованні [10].
Великий внесок у розробку проблеми музичного сприйняття внесли Б.В. Асафьев, В.Н. Шацька, А.Д. Костальскій, Є.В. Назайкинский. Так, Є.В. Назайкинский відзначав, що сприйняття спрямоване на осягнення і осмислення тих значень, якими володіє музика як мистецтво, як особлива форма відображення дійсності, як естетично художній феномен [11].
У сучасному підході проблема музичного сприйняття представляється не як пасивний процес осягнення музики, а як активне осягнення особистістю сенсу музичного твору.
Воно припускає введення в осягнення та інтерпретацію музичного твору глибоко особистісного сенсу, тому готовності студентів до музично-естетичної діяльності та його формування на різних етапах цього виду діяльності приділяється провідне значення в подальшому дослідженні.
Естетичне сприйняття в художньому образі як би є тією призмою, через яку він дивиться на об'єкт, як на естетичну цінність. Це допомагає студентам в досвіді емоційного переживання визначити своє відношення до...
