ВИПУСКНА КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА
Тема: В«Взаємозв'язок регулюючої функції мови і довільної поведінки дітей-логопатами В»
ЗМІСТ
Введення
Глава 1. Проблема розвитку довільної поведінки у дітей з порушенням мови
1.1 Розвиток довільної поведінки у дітей
1.2 Особливості розвитку довільного поведінки у дітей дошкільного віку
1.3 Розвиток довільної поведінки у дітей із загальним недорозвиненням мови
1.4 Показники розвитку довільного поведінки у дітей із загальним недорозвиненням мови
Глава 2. Зв'язок регулюючої функції мови з довільним поведінкою
2.1 Взаємозв'язок мовного розвитку і розвитку довільної поведінки у дошкільнят
2.2 Особливості регулюючої функції мови у дітей із загальним недорозвиненням мови
Глава 3. Експериментальне дослідження впливу регулюючої функції мови на розвиток довільної поведінки у дітей з порушенням мови
3.1 Організаційні аспекти дослідження
3.2 Констатуючий експеримент
Висновок
Список літератури
Додаток
ВСТУП
На сьогоднішній день головним завданням дитячого саду і сім'ї є створення умов найбільш повного загального розвитку дитини з урахуванням її вікових особливостей і потреб. У процесі різноманітних видів активної діяльності відбувається зародження найважливіших В«новоутвореньВ» розвитку, що підготовляють до виконання нових завдань. Одним з найважливіших новоутворень дошкільного віку є виникнення у дітей довільної поведінки. Дане новоутворення є важливим для дитини, так як сучасними школами до першокласників пред'являються загальні психологічні вимоги свідомої цілеспрямованості і керованості. В період дошкільного віку дитина опановує здатністю контролювати свої дії, планувати ці дії, після оволодіння даними здібностями діяльність стає цілеспрямованою. Не досить повноцінний розвиток довільної поведінки у дітей дошкільного віку значно ускладнює процес засвоєння знань, формування навчальної діяльності. Тому розвиток довільної поведінки у дітей протягом усього дошкільного віку є актуальним напрямком роботи вихователів.
Сьогодні однією з актуальних проблем сучасності стає збільшення дітей з порушеннями мови різного ступеня тяжкості. При цьому велика кількість дітей страждають такими важкими порушеннями мови, як алалія, дизартрія. Дані порушення мови пов'язані з органічним ураженням головного мозку, при цьому порушується весь хід психічного розвитку дитини. У дітей порушені мислення, пам'ять, увагу, але також істотно порушуються вольові процеси, емоційний розвиток, довільна поведінка.
Корекційна система навчання і виховання даного контингенту дітей спрямована на формування правильної звуковимови, розвиток лексичного і граматичного ладу мови, на розвиток зв'язного мовлення, розвиток дихання, але в сучасній системі корекційної роботи не розглянуто напрям з розвитку довільного поведінки дітей з порушеннями мови. Звідси виникають протиріччя: між необхідністю розвитку довільної поведінки дітей з порушенням мовлення та слабкою розробкою даного напрямку в роботах дослідників. Дане протиріччя дозволило сформулювати проблему дослідження : який вплив регулюючої функції мови на розвиток довільної поведінки у дітей з порушенням мови.
Мета дослідження : виявити особливості впливу регулюючої функції мови на розвиток довільної поведінки у дітей з порушенням мови.
Об'єкт дослідження : розвиток довільної поведінки у дітей з порушенням мови.
Предмет дослідження : регулююча функція мови і її вплив на розвиток довільної поведінки дошкільнят.
Гіпотеза дослідження : ми припустили, що регулююча функція мови впливає на розвиток довільної поведінки дітей дошкільного віку з порушенням мовлення, так як мова дозволяє фіксувати мету, послідовність, етапи виконання дій, результати дій і тому робить можливим управління своєю поведінкою. Довільне поведінка залежить від сформованості регулюючої функції мови.
Завдання дослідження:
1. Вивчити теоретичні підходи до проблеми розвитку довільної поведінки у дітей з порушенням мови.
2. На підставі аналізу психолого-педагогічних досліджень виявити основні особливості становлення довільної поведінки у дітей в нормі і з порушенням мови.
3. Експериментально вивчити вплив регулюючої функції мови на розвиток довільної поведінки у дітей з порушенням мовлення.
Методи дослідження:
- вивчення та аналіз психолого-педагогічної літератури з теми дослідження, матеріалів наукових досліджень;
- тестування;
- експеримент;
- математичні методи обробки даних експерименту.
ГЛАВА 1. ПРОБЛЕМА розвитку довільної поведінки У ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ МОВИ
1.1 Розвиток довільної поведінки у дітей
Розгляд довільної поведінки у дітей дошкільного віку почнемо з основних визначень, що становить категоріальний апарат дослідження.
Поняття В«ДовільністьВ» у психологічних дослідженнях визначено неоднозначно. Так, ряд вчених (Л.С. Виготський, В.І. Селіванов, Б.Н. Смирнов та ін) розглядають довільність як волю. Воля є, по Виготському, одним з механізмів, що дозволяють людині управляти власною поведінкою, психічними процесами, мотивацією. У своїх розвинених формах довільна регуляція опосередкована штучними знаками і здійснюється шляхом об'єднання різних психічних функцій в єдину функціональну систему, що виконує регуляцію діяльності або якогось психічного процесу.
В. І. Селіванов також виділяє, поряд з спонукальної, регулюючу функцію волі. Для нього воля - це здатність людини свідомо регулювати свою поведінку. В«... Воля є регулююча функція мозку, - пише він, - виражена в здатності людини свідомо керувати собою і своєю діяльністю, керуючись певними спонуканнями і цілями В».
За Л. М. Веккер (1957), воля є вища форма довільної регуляції поведінки, а саме та, при якої регуляція здійснюється на основі критерію інтелектуальної, емоційно-моральної і загальносоціальної цінності тієї чи іншої дії. Необхідність вольової регуляції цей дослідник пов'язує з потребою в перекладі регуляції на особистісний рівень.
Регулюючу роль волі відзначали також А. Ц. Пуні (1966), Б. Н. Смирнов (1983), П.А. Рудик (1945, 1962), Н. П. Рапохін (1981), М. Бріхцін (1989) та інші.
Р. Мей (1974) характеризує волю як категорію, що визначає здатність особистості організовувати свою поведінку таким чином, щоб відбувалося рух до заданої мети, в заданому напрямку. На відміну від бажання воля увазі можливість вибору, несе в собі риси особистісної зрілості і вимагає розвиненого самосвідомості.
В. К. Калін вважає, що дослідження феномена волі в рамках аналізу предметного дії не призвели до успіху в розкритті сутності волі. На його думку, специфіку поняття волі не можна виділити і при аналізі мотивації, так само як і при розгляді волі тільки як механізму подолання перешкод. Специфіку волі зазначений дослідник бачить в регуляції людиною власних психічних процесів (перебудові їх організації для створення оптимального режиму психічної активності) і в перенесення мети вольових дій з об'єкта на стан самого суб'єкта. Як і Л. С. Виготський, В. К. Калін головну задачу волі бачить у тому, щоб забезпечити людині оволодіння своєю власною поведінкою і психічними функціями. Це означає, що у волі відображаються самосуб'єктне відносини, тобто активність людини, спрямована не на зовнішній світ або на інших людей, а на самого себе.
В. К. Калін дає наступне її розгорнуте визначення: В«Вольова регуляція (процесуальний аспект волі) є свідоме, опосередковане цілями і мотивами предметної діяльності створення стану оптимальної мобілізованості, оптимального режиму активності і концентруван...
