Реабілітація особистості неповнолітніх правопорушників
У Росії протягом останніх 10-15 років відзначається тенденція соціальної і моральної деградації молодого покоління - зростання в її середовищі злочинності, наркозалежності, алкоголізму і т.д. Щоб її подолати, важливо визначити першопричину асоціальних проявів серед молоді, створити перспективну концепцію виховання і соціалізації людини, розробити і реалізувати з урахуванням цієї концепції систему соціально-педагогічної реабілітації неповнолітніх правопорушників.
В результаті проведених в останні роки досліджень [1] визначено основний особистісно-психологічний чинник, що обумовлює схильність людей до асоціальної поведінки: це деформації в їх спонукальної-мотиваційної і смисловий сферах. Деформації в мотиваційній сфері виражаються в тому, що у людини витісняються базові потреби в саморозвитку, самопізнанні, самовизначенні і домінуючими стають помилкові мотиви, в тому числі - прагнення до гострих відчуттів негативного властивості. А деформації в смисловій сфері проявляються в протиставленні цінностей, які у вихованої людини повинні бути гармонійно пов'язані між собою. Всі це негативно позначається на особистісному розвитку, соціальній поведінці, ставленні до власного здоров'я і знаходить своє вираження в самовредітельстве і заподіянні шкоди іншим людям.
Схильність людей до асоціальної поведінки обумовлена ​​головним чином їх недостатнім або неправильним вихованням в дитинстві, отроцтві і юності. Це відноситься як до традиційної школі, яка в основному примусовим способом формує знання, вміння та навички, так і до сім'ї, де батьки наполегливо прагнуть виховати в дитині заздалегідь задані якості - "підігнати" його під власні уявлення. Таке "педагогічне" вплив суперечить базовим потребам учнів, деформує їх мотиваційно-смислову сферу і обумовлює, в кінцевому підсумку, виникнення психопатологічних нахилів, шкідливих звичок і асоціальних вчинків.
Про складність соціально-педагогічної задачі реабілітації особистості з поведінкою, що відхиляється свідчать результати проведеного нами обстеження неповнолітніх правопорушників, які відбувають покарання в підліткової виховно-трудовій колонії.
Серед них зустрічаються чотири особистісно-психологічних стереотипу:
1) "злочинець-рецидивіст" з вираженими психопатологічними рисами, схильний до продовження злочинної діяльності навіть в умовах колонії (приблизно 20% неповнолітніх правопорушників, реабілітація яких практично неможлива);
2) особистість з наростанням психічною деградацією (30%, реабілітація сильно утруднена);
3) особистість пристосуванця, який прагне до підтримання будь-якими шляхами сприятливого для себе психо-емоційного настрою (40%, реабілітація утруднена);
4) "збережений" стереотип, орієнтований переважно на соціальні цінності - творчість і сімейне благополуччя (10%, можлива повна реабілітація).
У абсолютної більшості молодих людей, які відбувають покарання в колонії, проявляються несприятливі для їх особистісного розвитку нахили, які в майбутньому, на жаль, можуть тільки збільшуватися. Відповідно, актуальною стає задача реабілітації особистості тих з них, хто ще не досяг стадії "злочинця-рецидивіста" і здатний (за допомогою ефективної виховної програми) повернутися до нормального життя.
Сутність соціально-педагогічної реабілітації (або перевиховання) полягає в проходженні дорослішає людиною основних етапів виховного процесу заново - на значно поглибленої мотиваційної основі. Нижче з позиції онтогенетичного розвитку базових потреб і потребностно-інформаційного підходу до виховання представлені основні етапи безперервної соціально-педагогічної реабілітації особистості підлітків відхиляється. Безперервність реабілітації забезпечується за рахунок відновлення та формування мотиваційної сфери виховуваних допомогою задоволення (перш за все, соціально-педагогічними засобами) їх базових потреб: на першому етапі - вітальних (соматичних), на другому - ідеальних (Психічних), а на третьому - соціальних.
Етап соматичної реабілітації (1-2 роки). Його мета - нормалізація функціонального стану організму перевиховувати шляхом задоволення матеріальними (трудовими, фізичними) і гігієнічними засобами їх вітальних потреб, а через це - пом'якшення у них внутріпсихічних протиріч і попередження рецидивів відхиляється.
Для досягнення мети потрібно:
1) залучення виховуваних в трудову колективну (доступну, соціально значиму, формуючу відповідальність) фізичну діяльність, побудовану відповідно до "трудовим кодексом" (прийом на роботу, дотримання режиму праці і виробничих відносин, заходи заохочення та соціальної захисту, матеріальна винагорода тощо);
2) забезпечення їх регулярним і здоровим харчуванням (частково за рахунок зароблених грошей);
3) надання їм можливості повноцінно відпочивати, займатися самоосвітою, дотримуватися в повній мірі особисту гігієну, культурно проводити вільний час - перш за все з членами свого трудового колективу, що сприяє зміцненню соціальних відносин.
Для практичної реалізації етапу "соматичної" реабілітації необхідно створення реабілітаційного центру з виробничими майстернями, власним харчоблоком, медичним кабінетом, гуртожитком готельного типу, спортивним залом, кабінетом психологічного розвантаження, бібліотекою, кінозалом, навчальним класом та іншими підрозділами.
Етап психічної реабілітації (2-4 роки). Мета цього етапу - формування готовності займатися регулюванням своїх переживань, думок і вчинків, а в кінцевому підсумку - поліпшення психічного статусу виховуваних шляхом задоволення педагогічними засобами їх потреб у самопізнанні та смислотворчестве.
Для досягнення мети потрібно:
1) залучення підлітків у творчу (з урахуванням їх нахилів) колективну чи індивідуальну діяльність;
2) включення їх у продуктивне загальну освіту, в тому числі по культурі здоров'я (валеології);
3) надання можливості повноцінно відпочивати, займатися самоосвітою, дотримуватися в повній мірі особисту гігієну, культурно проводити вільний час.
У практичному плані це передбачає створення навчального закладу нового типу - "Школи самопізнання", що включає в себе загальноосвітні класи і творчі (в тому числі виробничі) майстерні, а також власну їдальню, медичний кабінет, гуртожиток, спортивний зал, кабінет психологічного розвантаження, бібліотеку, кіноконцертний зал та інші підрозділи.
Етап соціальної реабілітації (3 роки і більше). Мета етапу - підготовка юнаків і дівчат до професійної діяльності та сімейного життя шляхом задоволення педагогічними засобами їх соціальної потреби в самовизначенні.
Для її досягнення потрібно:
1) надання юнакам і дівчатам вибору освітніх програм і видів творчої (або практичної) діяльності, пов'язаних з майбутньою професією;
2) навчання їх Валеологічні основи сімейного життя (по експериментально перевіреної програмі [1; 2; 3]);
3) надання можливості повноцінно відпочивати, займатися самоосвітою, дотримуватися в повній мірі особисту гігієну, культурно проводити вільний час.
У практичному плані це передбачає створення навчального комплексу передпрофесійна і професійної підготовки, що включає в себе "Школу самовизначення" і вуз (коледж) соціально-педагогічного (або індустріально-педагогічного) профілю, власну їдальню, медичний кабінет, гуртожиток, спортивний зал, кабінет психологічного розвантаження, бібліотеку, кіноконцертний зал та інші підрозділи.
соматичних реабілітацію неповнолітніх правопорушників найкраще здійснювати в процесі найбільш доступній для них соціальної активності - трудової діяльності, що відноситься до категорії ручного дитячого праці. Для цієї мети в Санкт-Петербурзі створено спеціальне підприємство (СП) "Нове покоління" (з філіями в різних районах міста), на базі якого ...
