Зміст
3
1. Теоретичні основи розвитку розумових здібностей в процесі
використання дидактичних ігор ............................................ ............... 6
1. 1 Сутність та структура розумових здібностей ............................ 6
1. 2 Особливості paзвития умcтвeнниx cпocoбнocтeй у дeтeй дoшкoльнoгo вoзpacтa 17
1. 3 Роль ігри та вправи в системі розвитку індивідуальних здібностей у старших 22
2. Дослідно-практична робота по використанню ігор Нікітіних в роботі з 27
2. 1 Діагностика розумових здібностей старших дошкільників. 27
2. 2 Технологія використання ігор Нікітіних для розвитку розумових здібностей 33
2. 3 Контрольне обстеження розумових здібностей дошкільників 41
45
Список 46
49
Введення
Для сучасної освітньої системи проблема розвитку розумових здібностей дуже важлива. За прогнозами вчених, третє тисячоліття буде ознаменований інформаційної революцією, коли знають і освічені люди стануть цінуватися як справжнє національне багатство. Необхідність компетентно орієнтуватися в зростаючому обсязі знань пред'являє інші, ніж були 30-40 років тому, вимоги до розумовому розвитку підростаючого покоління. На перший план висувається завдання формування здатності до активної розумової діяльності.
Один з провідних фахівців в області розумового розвитку дошкільників Н. Н. Подд'яков справедливо підкреслював, що на сучасному етапі треба давати дітям ключ до пізнання дійсності, а не прагнути до вичерпної сумі знань, як це мало місце у традиційній системі розумового розвитку.
Між тим, у багатьох країнах світу в усіх ланках системи освіти від дошкільних установ до університетів відрізняються, з одного боку, зростання інформативності, з іншого боку зниження в цілому якості знань, розумового розвитку учнів.
В роботах вітчизняних і зарубіжних вчених дошкільне дитинство визначається як період, оптимальний для розвитку розумових здібностей. Так вважали педагоги, створили перші системи дошкільного виховання, - Ф. Фребель, М. Монтессорі. Але в дослідженнях А. П. Усовой, А. В. Запорожця, Л. А. Венгера, Н. Н. Подд'якова виявлено, що можливості розумового розвитку дітей дошкільного віку значно вище, ніж вважалося раніше. Дитина може не тільки пізнавати зовнішні, наочні властивості предметів і явищ, як це передбачено в системах Ф. Фребля, М. Монтессорі, але і здатний засвоювати уявлення про загальні зв'язки, що лежать в основі багатьох явищ природи, соціального життя, опанувати способами аналізу і вирішення різноманітних завдань.
За даними вчених генетиків і психологів передумовами розумових здібностей є задатки, закладені в природі дитини на 50-80%.
Причому підкреслюється, що розумові властивості дитини від народження носять переважно творчий характер, але не у всіх отримує належного розвитку. Виявляється, від вихователя залежить, чи будуть взагалі розвиватися розумові здібності малюка, а тим, більш - яке, напрямок вони отримають. Умови виховання, відносини батьків, педагогів до самої дитини і до його діяльності - ось фактори, від яких залежить, наскільки реалізуються задатки, якими його відзначила природа.
Розумові здібності та їх розвиток залежать від комплексу соціальних і біологічних факторів, серед яких направляючу, яка збагачує, систематизує роль виконує розумове виховання і навчання.
В Загалом проблема розвитку розумових здібностей надзвичайно складна і багатогранна. І в даний момент вона дуже актуальна, тому що часто доводиться спостерігати саме прояви скутості дитячого мислення, прагнення мислити готовими схемами, отримувати ці схеми від дорослих.
В В«Концепції дошкільної освітиВ» так само велике місце приділяється проблемі розвитку розумових здібностей дітей дошкільного віку в ході навчання. Під навчанням розуміється передача знань, умінь і навичок.
Дорослі пропонують дитині вироблені людством і зафіксовані в культурі засоби і способи пізнання світу, його перетворення і переживання. Оволодіння ними веде до розвитку специфічних людських здібностей.
В сучасних варіативних програмах: В«ДитинствоВ» В. І. Логінової, Т. І. Бабаєвої, Н. А. Ноткін та інших авторів; В«РозвитокВ» і В«Обдарована дитинаВ» під редакцією Л. А. Венгера позначені завдання з проблеми розвитку розумових здібностей у дітей дошкільного віку. Автори даних програм вважають, що необхідно розкувати мислення дітей - зробити його гнучким і рухомим, здатним слідувати особливостям обстежуваного об'єкта.
Саме ця проблема була обрана нами для більш глибокого вивчення і дослідження, визначена мета: виявити умови ефективності розвитку розумових здібностей старших дошкільників у процесі розвиваючих ігор Нікітіних. Для дослідження були обрані об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є процес розвитку розумових здібностей дошкільнят; предметом дослідження є процес формування розумових здібностей у ході розвиваючого навчання у дітей дошкільного віку на основі ігор Нікітіних.
Були виділені наступні завдання дослідження:
1. Вивчити теоретичну і методичну літературу з проблеми.
2. Провести діагностику рівня розвитку розумових здібностей дітей дошкільного віку.
3. Виявити методи і прийоми, використовувані в ДОУ з метою розвиваючого навчання дошкільнят.
4. Провести дослідну роботу по формуванню розумових здібностей у процесі розвивального навчання на основі ігор Нікітіних.
Для проведення дослідження використовували такі методи дослідження:
1. Теоретичний аналіз літератури;
2. Діагностичні методики: В«Розстав крапочкиВ», В«10 картинокВ» і В«Самое невідповіднийВ»;
3. Спостереження;
4. Бесіди;
5. Лабораторний експеримент.
Гіпотеза: формування розумових здібностей дітей дошкільного віку буде проходити найбільш успішно, якщо: педагоги у своїй діяльності будуть спиратися на знання рівня розвитку здібностей у дітей дошкільного віку, виявленого в процесі діагностики; забезпечувати різноманітність методів і прийомів з метою розвиваючого навчання; враховувати в навчанні можливості кожної дитини; використовувати в роботі гри Нікітіних.
1. Теоретичні основи розвитку розумових здібностей у процесі використання дидактичних ігор
1. 1 Сутність та структура розумових здібностей
Багато психологи при визначенні умов і рушійних сил розвитку психіки дотримувалися метафізичної теорії двох факторів (спадковості, і зовнішньої середовища), які зумовлюють хід розвитку психіки. При цьому одні з них вважали випереджаюче значення, має фактор спадковості, інші приписували провідну роль середовищі, нарешті, треті вважали, що обидва чинники взаємодіють. [24.10]
Вітчизняні психологи Л. С. Виготський, С. Л. Рубінштейн, А. Н. Леонтьєв прийшли до висновку, що вроджені властивості організму і його дозрівання є необхідними умовами психіки: вони створюють анатомо-фізіологічні передумови для формування різних видів психічної діяльності, але не визначають ані їх змісту, ні їх структури. Вони обгрунтували ідею про дошкільну значенні соціального досвіду в розвитку психіки, який втілює матеріального і духовного виробництва. В процесі засвоєння дітьми цього досвіду не тільки здобуваються окремі знання й уміння, але й розвиваються здібності, формується особистість дитини.
Процес дозрівання дитячого організму, формування його морфологічних і функціональних особливостей, вважає А. В. Запорожець, визначаються не тільки генетичною програмою, але й умовами життя дитини. [7.13]
Як справедливо вважав Л. С. Виготський [8], жодне з специфічних людських психічних якостей, таких, як логічне мислення, творча уява, вольова регуляція дій і так далі, не може виникнути лише шляхом визрівання органічних задатків. Для формування такого роду якостей потрібні певні соціальні ...
