Курсова робота
на тему:
В«Розвиток творчих здібностей на уроках
російського мови та літератури В»
2007
Зміст
I. Здібності: поняття, сутність, закономірності, класифікація .... 6
II.Основная поняття психології творчості ....................................... 15
III. Проблеми розвитку творчих здібностей у процесі навчання ... 22
IV. Психологічна характеристика учнів старшого шкільного
V. Розвиток творчих здібностей на уроках російської мови і літератури .................................................................................. 37
Бібліографічний список використаної літератури
Введення
В«Творча особистістьВ», В«Творчий підхідВ», В«творчі успіхиВ», В«думати творчоВ», В«прояв творчості В»... Ці поняття в сучасному суспільстві є показниками професіоналізму, високої кваліфікації, одним з основних критеріїв при виявленні кращого серед кращих. Адже саме здатність до творчості і творенню ми в першу чергу вважаємо атрибутом обдарованості, таланту, генія.
Ми живемо в світі продуктів людської творчості: відкриттів, винаходів, художніх творів і літературних текстів, технічних засобів та інформаційних систем, правових актів і моральних норм. Здатність до творчості, перетворенню природи, створення нової, не існувала досі реальності може бути, головна особливість, що відрізняє людину від тварин. Творчо мислячі люди відрізняються здатністю переробляти, перевизначати середу з тим, щоб вона відповідала їх інтелектуальним потребам і потребам.
Ситуація нового часу, а ми, волею долі, виявилися в числі живуть на рубежі століть і тисячоліть, у стрімко мінливому світі, а також в умовах перманентних соціально-економічних і політичних перетворень в російській державі, вимагає від кожного гнучкості, що дозволяє адаптуватися в нових обставинах, залишаючись при цьому самими собою, зберігаючи свою індивідуальність. Здатності людини до адаптації та соціалізації в нетрадиційних умовах безпосередньо залежать від того, чи вміє він поступати нешаблонно, відповідно до ситуації - творчо.
Розвиток в наших дітях якостей творчої особистості стає одним з найважливіших завдань сучасної школи. Але, на жаль, переважна більшість вчителів сумнівається в можливості розвитку творчого мислення.
Багато дослідників дитячої психології та психології творчості переконують у можливості навчити творчості, дати дітям осмислений імпульс до творчої діяльності. Навчання творчості має важливий соціальний аспект. Якщо школяр з самого початку своєї учнівської діяльності готується до того, що він повинен вчитися створювати, придумувати, знаходити оригінальні рішення задач, то формування особистості цього школяра буде відбуватися відмінно від того, як формується особистість дитини, учня в рамках ідеології повторення сказаного вчителем.
Творчість особистості - це самореалізація можливостей і здібностей людини в оптимальних формах та з максимальною ефективністю на основі створення нового в собі і діяльності. Тому, вивчення самореалізації в творчої пізнавальної діяльності набуває, сьогодні особливої вЂ‹вЂ‹актуальності.
Саме у творчості, знаходиться джерело самореалізації і саморозвитку особистості, яка вміє аналізувати виникаючі проблеми, встановлювати системні зв'язки, виявляти протиріччя, знаходити їх оптимальне рішення, прогнозувати можливі наслідки реалізації таких рішень.
Один з можливих шляхів забезпечення процесу самореалізації ми пов'язуємо з організацією творчих самостійних робіт у системі розвивального навчання. Творча самостійна робота, що дозволяє учням використовувати, проявляти і розвивати свої індивідуальні здібності і таланти забезпечує можливість самореалізації особистості у навчальному процесі. Крім того, організація творчої роботи сприяє вирішенню протиріч між потребою учнів у самореалізації і педагогічним впливом з боку вчителя. Учитель не передає деяку суму знань, не натаскує, а створює сприятливі умови для розвитку школяра в процесі навчання, націлює на активне пізнання навколишнього світу, дозволяє самостійно освоювати нові знання.
Задача виховання людей з творчим складом розуму давно перетворилася на назрілу соціальну необхідність. Ситуацію, що склалася в суспільстві, можна назвати критичної: знизився творчий потенціал, залишає бажати кращого сприйнятливість всієї соціальної структури до новаторства, нестандартним рішенням, всім проявам творчої активності особистості. Постає проблема охорони дитячої обдарованості, що передбачає вирішення низки проблем, у тому числі виявлення факторів обдарованості, розробку індивідуальних методів праці, створення нових методик по розвитку дитячої обдарованості.
Дана курсова робота - це спроба розглянути основні аспекти, що стосуються розвитку творчих здібностей учнів середньої загальноосвітньої школи.
Робота складається з вступу, п'яти розділів, висновку і бібліографічного списку літератури.
I. Здібності: поняття, сутність, закономірності, класифікація
Формування теоретичної та експериментальної психології здібностей та психодіагностики може бути віднесено до другої половини XIX ст. Одним з основоположників емпіричного підходу до вирішенню проблем здібностей став Ф. Гальтон. В якості основних проблем психології здібностей спочатку були виділені наступні:
• що таке здібності;
• як здатності співвідносяться з основними психічними процесами;
• яке співвідношення спадковості та середовища у розвитку здібностей;
• співвідношення загальних здібностей і інтелекту;
• природа і взаємозв'язок загальних і спеціальних здібностей;
• можливості вимірювання здібностей;
• шляхи і методи ефективного розвитку здібностей.
На багато з поставлених проблем сучасна психологія має досить обгрунтовані відповіді. Значний внесок у цей внесли зарубіжні та вітчизняні психологи: В. Штерн, А. Біне, Ч. Спірмена, Ж. Піаже, Т. Рібо, Г.І. Челпанов, С.Л. Рубінштейн, Б.М. Теплов, Н.С. Лейтес, Д.Б. Богоявленська, В.Н. Дружинін і ін
Значний імпульс до розвитку психології здібностей дали дослідження в області професійних здібностей та здібностей до навчання. Вони активізували, перш за все, розробку теоретичних і прикладних проблем психометрії та психодіагностики, привели до створення різних факторних моделей інтелекту. До цих дослідникам можна віднести: Л. Терстоуна, Дж. Гілфорда, Р.Б. Кеттелла, Д. Векслера, Г.Ю. Айзенка, Р. Стенберг, М.А. Холодну, В.Н. Дружиніна та ін Велика увага в цей же період було приділено проблемам психогенетики інтелекту, нейрофизиологическим основам здібностей, впливу середовища на розвиток інтелекту [26; 3-4].
Загальновідомим і загальновизнаним можна вважати факт, що основна трудність у розвитку досліджень здібностей пов'язана з oпределеніем того, що є здібності. На донауковому, інтуїтивному рівні розуміння останніх не представляє принципових труднощів. Однак над науковою розробкою проблеми здібностей в якійсь мірі ще тяжіють думки, склалися в попередній період.
Ще з часів Аристотеля й середньовічної схоластики здатності розглядалися як деякі приховані "якості", "сили", "сутності" і т.п. Звичайно, сучасна психологія в розумінні цих "сутностей" просунулася вперед, але тим не менше какой то елемент таємничості все ж присутній у вивченні здібностей. На стан проблеми накладає свій відбиток і засудження теології, різко загальмував вивчення здібностей вітчизняними психологами в радянський період.
Вказуючи на недостатню визначеність поняття "здатність", дослідники активно займалися вивченням будови спеціальних здібностей: музичних, педагогічних, технічних, математичних і т.д. В результаті психологія здібностей збагатилася великою кількістю змістовних досліджень, ...
