Красноярський Державний Університет
Лесосибирск Педагогічний Інститут
факультет: Педагогіки та Методики
Початкового Освіти
спеціалізація: логопедія
Галанцева Олена Рашитовна
РОЗВИТОК ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ
МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ.
Курсова робота
Науковий керівник:
Бардукова Тетяна Степанівна
Красноярськ 2001р.
ЗМІСТ:
I.
АНАЛІЗ ПСИХОЛОГО-педагогічної та методичної літератури з даної проблеми. Введення .................................................................. 3
1. Мислення, його види і характеристики .............................. 5
2. Творче мислення і його особливості ........................... 10
3. Особливості мислення молодших школярів .................... 15
4. Роль уроків математики в розвитку творчого мислення .................................................................. 19
5. Критерії оцінки творчого мислення ........................... 22
Висновок ............................................................... 26
Література ................................................................. 27
ВСТУП.
Для сучасної школи виключно важливою є проблема розвитку творчих здібностей учнів. Цією проблемою займалися і продовжують займатися ряд вітчизняних і зарубіжних вчених. Однак в практичній роботі зрушення в напрямку вирішення цієї проблеми ще дуже незначні.
В даний час всім очевидна необхідність підготовки учнів до творчої діяльності. У зв'язку з цим підвищується роль школи у вихованні активних, ініціативних, творчо мислячих людей.
Розвиток творчих можливостей учнів важливо на всіх етапах шкільного навчання, але особливе значення має формування творчого мислення у молодшому шкільному віці. Згідно думки Л.С.Виготського, навчання в школі висуває мислення в центр свідомої діяльності дитини.
Дослідженням цього питання займалися багато педагогів і психологи, такі як Ж. Піаже, А. Н. Леонтьєв, П. Я. Гальперін, Л. В. Занков, В. В. Давидов, Р. С. Немов, Є. І. Рогов, вони поглибили теорію розвитку мислення і науково обгрунтували процес вирішення творчих завдань, охарактеризували умови, що сприяють і перешкоджають знаходженню правильного рішення.
Спираючись на різні теорії, ми спробували показати, як можуть впливати уроки математики на розвиток творчого мислення.
Об'єкт мислення - Розумова діяльність молодших школярів.
Предмет дослідження - розвиток творчого мислення на уроках математики.
Завданням даної роботи є аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми розвитку мислення, зокрема з проблеми розвитку творчого мислення у молодших школярів.
Методи - аналіз літератури.
ГЛАВА 1. Психолого-педагогічні основи розвитку
творчого мислення молодших школярів
на уроках математики.
1. Мислення, його види та характеристики.
МИСЛЕННЯ - психологічний процес пізнання, пов'язані з відкриттям суб'єктивно нового знання, з розширенням завдань, з творчим перетворенням дійсності.
МИСЛЕННЯ - узагальнення і опосередковане віддзеркалення істотних закономірностей і властивостей реальності, процес постановки та вирішення проблем.
Мислення є вищим пізнавальним процесом. Воно являє собою породження нового знання, активну форму творчого відображення і перетворення людиною дійсності. Мислення породжує такий результат, якого ні в самої дійсності, ні у суб'єкта на даний момент часу не існує.
Відмінність мислення від інших психологічних процесів полягає так само в тому, що воно майже завжди пов'язане з наявністю проблемної ситуації, завдання, яку потрібно вирішити, і активним зміною умов, в якій ця задача задана. У мисленні на основі сенсорної інформації робляться певні теоретичні і практичні висновки. Властивості речей і явищ, зв'язки між ними відображаються в мисленні в узагальненій формі, у вигляді законів, сутностей.
Мислення - це рух ідей, що розкриває суть речей. Його підсумком є не образ, а деяка думка, ідея. Специфічним результатом мислення може виступити поняття - узагальнене відображення класу предметів в їх найбільш загальних і істотних особливостях./іст. стр. 268-273/
Відчуття і сприйняття відображає окремі сторони явищ, моментів дійсності в більш-менш випадкових поєднаннях. Мислення співвідносить дані відчуттів і сприйняття, зіставляє, порівнює, розрізняє і розкриває відносини. Через розкриття цих відносин між безпосередньо, чуттєво даними властивостями речей і явищ мислення розкриває нові, безпосередньо не дані абстрактні властивості: виявляючи взаємозв'язку і осягаючи дійсність в цих взаємозв'язках. Таким чином, мислення глибше пізнає сутність навколишнього світу, відображає буття в його зв'язках і відносинах.
Мислення - це рух думки, що розкриває зв'язок, яка веде від окремого до загального і від загального до окремого. Тому мислення опосередковано, засноване на розкритті зв'язків, відносин, опосередкувань, і узагальнене пізнання об'єктивної реальності.
В процесі розумової діяльності людина пізнає навколишній світ з допомогою особливих розумових операцій. Ці операції складають різні взаємопов'язані, переходять одна в одну сторони мислення. Основними розумовими операціями є аналіз, синтез, порівняння, абстракція, конкретизація і узагальнення .
Аналіз - це розумове розкладання цілого на частини або уявне виділення з цілого його сторін, дій, відносин. В елементарній формі аналіз виражається в практичному розкладанні предметів на складові частини. Аналіз буває практичним (коли розумовий процес безпосередньо включений в мовну діяльність) і розумовим (теоретичним). Якщо аналіз відірваний від інших операцій, він стає порочним, механістичним. Елементи такого аналізу спостерігаються у дитини на перших етапах розвитку мислення, коли дитина розбирає, ламає іграшки на окремі частини, ніяк не використовуючи їх далі.
Синтез - це уявне об'єднання частин, властивостей, дій в єдине ціле. Операція синтезу протилежна аналізу. У його процесі встановлюється відношення окремих предметів або явищ як елементів або частин до їх складнішого цілому, предмету або явищу.
Аналіз і синтез протікають завжди в єдності. Аналізується те, що включає в себе щось загальне, ціле. Синтез також передбачає аналіз: щоб об'єднати якісь частини, елементи в єдине ціле, ці частини і ознаки необхідно отримати в результаті аналізу.
Порівняння - це встановлення подібності або відмінності між предметами і явищами або їх окремими ознаками. Порівняння буває одностороннім (неповним, по однією ознакою) і багатостороннім (повним, за всіма ознаками); поверхневим і глибоким; неопосередковано і опосередкованим.
Абстракція полягає в тому, що суб'єкт, виокремлюючи які-небудь властивості, ознаки досліджуваного об'єкта, відволікається від інших. У цьому процесі ознака, відокремлюваний від об'єкта, мислиться незалежно від інших ознак предмета, стає самостійним предметом мислення. Абстрагування зазвичай здійснюється в результаті аналізу. Саме шляхом абстрагування були створені абстрактні, абстрактні поняття довжини, ширини, кількості, рівності, вартості і т.д. Абстракція - складний процес, що залежить від своєрідності досліджуваного об'єкта і цілей, що стоять перед дослідником. Серед видів абстракції можна виділити практичну, безпосередньо включену в процес діяльності; чуттєву або зовнішню; вищу, опосередковану, виражену в поняттях.
Конкретизація припускає повернення думки від загального і абстрактного до конкретного з метою розкрити зміст. До конкретизації звертаються в тому випадку, якщо висловлена ​​думка виявляється незрозумілою іншим аб...
